Рішення № 28696239, 17.01.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/116/13- цроку

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Дем'яненко Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сімакова О.Л.,

представника відділу Держкомзему м. Судака Мартиніва А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до територіальної громади с. Дачне в особі Дачнівської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим, треті особи - державний нотаріус Судацької державної нотаріальної контори, відділ Держкомзему м. Судака Автономної Республіки Крим, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася в листопаді 2012 року до суду з позовом до територіальної громади с. Дачне в особі Дачнівської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим, треті особи - державний нотаріус Судацької державної нотаріальної контори, відділ Держкомзему м. Судака, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її чоловік ОСОБА_5, після смерті якого позивачка звернулася до нотаріальної контори з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила суд визнати право власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник Дачнівської сільської ради м. Судака в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення.

Представник Судацької державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відділу Деркомзему м. Судака в судовому засіданні вважав позовні вимоги таким, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ст. 57 ЦПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів і т.д.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 1 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що рішенням 20 сесії 24 скликання Дачнівської сільської ради м. Судака від 19 жовтня 2004 року, зокрема: передано у власність ОСОБА_5 для індивідуального житлового будівництва земельну ділянку площею 0,0580 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1; в трьохмісячний строк з моменту отримання рішення ОСОБА_5 необхідно надати документи для державної реєстрації Державного акту (арк. справи 4).

20 жовтня 2004 року складено акт встановлення в натурі меж спірної земельної ділянки (ак справи 93).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, про що свідчить свідоцтво про смерть (арк. справи 8).

Листом Кримської регіональної філії Судацького відділу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» повідомлено, що у вказаній установі знаходиться для видачі Державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку (арк. справи 9).

Матеріали справи містять копію державного акту КМ № 010006 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0580 га., передану для індивідуального житлового будівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданого на підставі рішення 20 сесії 24 скликання Дачнівської сільської ради м. Судака від 19 жовтня 2004 року, проте не зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право власності на землю (арк. справи 5).

ОСОБА_4 07 вересня 2005 року звернулася до Судацької державної нотаріальної контори з вимогою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, чим підтвердила бажання оформити право власності в установленому законом порядку на неї, проте постановою державного нотаріуса від 02 листопада 2012 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки заявником не надано правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку (арк. справи 10).

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право приватної власності на землю набувається і реалізується громадянами та юридичними особами виключно відповідно до закону. Підстави та умови набуття цих прав передбачені у главі 19 ЗК України.

Зокрема, відповідно до п. "а" ч. 2 ст. 116, ст. 118 ЦК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки шляхом безоплатної передачі їм земельних ділянок, що знаходяться у їх користуванні.

Право на приватизацію земельної ділянки належить особам, у користуванні яких ця земельна ділянка знаходиться (ч. 1 ст. 118 ЗК України).

Набуття права власності на землю в тому числі і з підстав, передбачених ч. 1 ст. 118 ЗК України включає певну сукупність юридичних дій, з якими закон пов'язує виникнення, зміну і припинення правовідносин.

Відповідно до ст. 126 ЗК України виникнення права власності на земельну ділянку пов'язується з наявністю трьох різних за змістом і проявом у часі юридичних фактів: одержання державного акта на право власності на землю; державна реєстрація цього документа; встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

З урахуваням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, який володів спірною земельною ділянкою, проте у встановлений законом строк державний акт на право власності на цю земельну ділянку не був виданий померлому не з його вини, що, зокрема, підтверджується своєчасністю здачі ним необхідних для видачі державного акту документів, про що надав покази в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, та встановлення меж земельної ділянки у натурі, то спадкоємиця має право (за наявності поважних причин неотримання правовстановлюючих документів спадкодавцем) ставити питання про визнання права власності саме на цю спірну спадкову земельну ділянку.

Приписами ч. 1 ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що власник земельної ділянки помер і його права і обов'язки переходять до спадкоємця, з позовом про визнання права власності на земельну ділянку звернулася позивачка (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи (ст.1220 ЦК України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду зміст приписів закону, який регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_4 слід визнати право власності на земельну ділянку площею 580 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Задовольняючи позовну заяву про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, суд, зокрема, виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності відповідно до вимог п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Доводи представника Дачнівської сільської ради м. Судака щодо застосування до спірних правовідносин наслідків порушення строків позовної давності не заслуговують уваги суду, з огляду на встановлені обставини судом щодо порушення права позивачки з моменту отримання нею постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 лстопада 2012 року.

Суд вирішує питання про стягнення з позивачки недоплачної суми судового збору у розмірі 1385,40 грн., з урахуванням позиції представника позивачки та визнання ним вказаних вимог щодо розміру судового збору, з огляду на відомості про вартість спірного нерухомого майна за даними інтернет-ресурсів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 1216-1218, 1220, 1221, 1222, 1226, 1261, 1267, 1268, 1269 ЦК України, ст. 89 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 208-215, 218, 256, 259 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до територіальної громади с. Дачне в особі Дачнівської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим, треті особи - державний нотаріус Судацької державної нотаріальної контори, відділ Держкомзему м. Судака Автономної Республіки Крим, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 580 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Таракташ Судацького району Кримської області, в дохід держави судовий збір у розмірі 1385,40 грн. на розрахунковий рахунок - 31210206700031, одержувач: Управління державної казначейської служби України у м. Судаку Автономної Республіки Крим, ЄДРПОУ - 37966200, банк - ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО - 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя М. Сич