Рішення № 28696133, 14.01.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/9779/2012

14.01.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Іщенка І.В., при секретарі Катаровій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Кримське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання договору кредиту недійсним та звільнення від виконання зобов'язань

в с т а н о в и в :

Звертаючись до суду позивач Публічне Акціонерне Товариство «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Кримське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(далі Банк) просить стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) суму заборгованості, а також штрафні санкції за кредитним договором у розмірі 100448,07 гривень. Вимоги мотивовані тим, що між сторонами, було укладено договір про відкриття карткового рахунку, подання і використання платіжної картки № НОМЕР_1 від 03 червня 2008 року, відповідно до якого 09 червня 2008 року було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 33/08/ПК-175 (далі Договір) на суму 10000 гривень з оплатою процентів за їх використання та за умови повернення і в строки зазначені в договорі. Умови кредитного договору відповідач не виконав. Оскільки відповідач порушив зобов'язання, просив стягнути також штрафні санкції, а також судові витрати.

Позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути заборгованість станом на 01 серпня 2012 року в розмірі 96765,94 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за кредитним договором -9902,94 гривень, нарахованих відсотків по заборгованості -1362,69 гривень, нарахованих відсотків по простроченій (несанкціонованій) заборгованості -9139,48 гривень, пені -76360,83 гривень (а.с. 110-117).

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав листа про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 125).

Відповідачка не погодилася з вимогами позову, звернулася із зустрічною позовною заявою про визнання договору кредиту недійсним та звільнення від виконання зобов'язань, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до Договору процентна ставка за кредитом становила 33,3 відсотки, натомість Банк самовільно підвищив розмір процентної ставки до 40 та 60 відсотків. Вважає, що Банком неправомірно застосовано нарахування пені в розмірі 1 відсоток від суми за кожен день прострочення, оскільки значно перевищує ставку НБУ, а також просила застосувати строк позовної давності щодо пені в один рік. Наголосила, що неодноразово зверталася до Банку із заявою про звільнення від відповідальності відповідно до пункту 9.1 Договору, та вважає форс-мажорною обставиною свою хворобу. Зазначає, що відмова Банку порушує її права відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»(а.с. 71-105).

Представник позивача вимоги зустрічної позовної заяви не визнав, просив застосувати строки позовної давності щодо зазначених вимог (а.с. 126).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1050 Цивільного кодексу України у разі не своєчасного повернення суми позики, позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України «боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором».

Судом встановлено, що 03 червня 2008 року між сторонами було укладено Договір за яким Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та платності кредитні ресурси шляхом відкриття на картковий рахунок позичальника, на якому враховуються операції, що здійснюються з використанням картки, відновлювальної кредитної лінії з розміром кредитного ліміту в сумі 10000 гривен зі сплатою відсотків (а.с. 6-15).

Пунктом 3.2 Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії відповідач зобов'язаний повністю повернути кредитні ресурси, отримані за договором, і сплатити відсотків за користування кредитними ресурсами до 08 березня 2011 року. Згідно пункту 3.4 банк має право вимагати дострокове повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих відсотків по ним, неустойки відповідно до умов договору у випадку коли, відповідач у період дії даного договору порушав умови, пов'язані з порядком погашення заборгованості по кредиту та процентам.

03 червня 2008 року між сторонами укладено договір про відкриття карточного рахунку, надання і використання платіжної картки, (а.с. 12-14).

Відповідно до пункту 5.4 вказаного договору при виникненні несанкціонованого овердрафта відповідач зобов'язаний сплатити банку нараховані на суму заборгованості відсотки в розмірі, встановленому тарифами Банку. Пункт 5.5 передбачає, що у випадку непогашення несанкціонованого овердрафту в зазначений термін відповідач додатково виплачує банку відсотки за несвоєчасне погашення несанкціонованого овердрафту. Пунктом 6,1.4. встановлено, що банк зобов'язується повідомляти держателів карток про зміну реквізитів банку для зарахування коштів на картрахунок, про зміну тарифів банку, а Також про зміну порядку обслуговування картрахунків через всеукраїнські засоби масової інформації або поштою, або особисто.

13.12.2011 року у газеті «Урядовий кур'єр» № 232 опубліковано оголошення про зміну тарифів по платіжних картках, що стосується плати за користування несанкціонованим овердрафтом (а.с. 128).

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором щодо погашення простроченої (несанкціонованої) заборгованості за кредитним договором в розмірі 9902,94 гривень, відсотків по заборгованості у розмірі 1362,69 гривень, відсотків по простроченій (несанкціонованій) заборгованості -9139,48 гривень, станом на 01 серпня 2012 року (а.с. 114-115).

Всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 76360,83 гривень за несвоєчасне виконання зобов'язань по кредитному договору.

Відповідно до умов Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення коштів та сплати процентів Позичальник сплачує на користь Банку пеню з розрахунку 1 відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення (пункт 6.1 Договору).

На обґрунтування вимог про стягнення пені, позивач надав розрахунок заборгованості за період з 25 листопада 2008 по 01 серпня 2012 року, відповідно до якого пеня нарахована в розмірі 1% на суму простроченого платежу за кожен день прострочення (а.с. 116-117).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що позивач звернувся до суду 26 листопада 2012 року для стягнення пені за період з 25 листопада 2008 по 01 серпня 2012 у розмірі 76360,83 гривень.

Відповідач надав клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення суми пені.

Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково у зв'язку необґрунтованістю та застосуванням строків позивної давності.

Розрахунок пені: 20405,11х 0,04246% (2х7,75%=15,5%:365)х 235:100= 2036,04 гривень (за період 01.08.2011 по 22.03.2012) + 20405,11х 0,04219% (2х7,70%=15,4%:365)х 131:100= 1127,77 гривень (за період 22.03.2012-31.07.2012), на загальну суму 3163,81 гривень.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд не знаходить підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що сторони досягли домовленості, як це передбачено статтями 207, 640 ЦК України, та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови виконання договору, тому, що такі умови повинні виконуватись та вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав, а тому і відсутні підстави для визнання Договору недійсними.

Укладаючи кредитний договір, сторони висловили свою згоду щодо вказаної зміни процентної ставки, відносно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових договорів до оспорюваного кредитного договору ( п. 6.1.4 договору).

Тому суд приходить до висновку, що зміна розміру тарифів по платіжних картках не може бути зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки є зміною розміру тарифу, яка передбачена умовами кредитного договору.

Таким чином, банк прийняв рішення відповідно до умов договору та про це повідомив позивачку в передбачений Законом України «Про захист прав споживачів»строк та спосіб, тому порушень закону зі сторони Банку немає.

Суд вважає, що вимоги банку про дострокове стягнення всієї суми несплаченого кредиту за вищевказаним договором та відсотків заявлений підставно. При цьому суд виходить з положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»якою передбачено випадки, за яких кредитодавець може використати своє право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав.

Вимоги про звільнення від зобов'язань за договором, суд вважає що останні не підлягають задоволенню, оскільки звільнення від зобов'язань з підстав визначених відповідачем, не передбачено умовами договору.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, які знаходить не обґрунтованими.

Заява позивача про застосування строків позовної давності до вимог відповідача про визнання договору кредиту недійсним задоволенню не підлягає, оскільки суд вважає, що відповідачкою зазначені строки не пропущені, з огляду на те, що кінцевий термін дії договору визначено 08 березня 2011 року.

У відповідності до статті 88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по первісному позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі статей 11, 526, 536, 549, 550, 554, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Кримське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Кримське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання договору кредиту недійсним та звільнення від виконання зобов'язань задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(АР Крим, м. Сімферополь, пров. Піонерський, 3, МФО 384889, ОКПО 26537861, р/р № 290992621) суму боргу за договором про відкриття карткового рахунку, подання і використання платіжної картки № НОМЕР_1 від 03 червня 2008 року у розмірі 23568 (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) гривень 92 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, пені, а також судові витрати в сумі 236 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання договору кредиту недійсним та звільнення від виконання зобов'язань відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Іщенко