Постанова № 28694742, 14.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2013 р. м. Київ К-57822/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача -Онищенка А.В.,

відповідача -Самохіна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009

у справі № 2а-23324/09/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання дій протиправними, визнання права на включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо зобов'язання товариства провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені в акті № 324/08-3/00210890 від 08.05.2009; визнання за товариством права залишити без змін за наслідками перевірки від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 41 568 614 грн., задекларованого у рядку 08 декларації з податку на прибуток за 2008 рік; визнання за ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»права на включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду (2008 року) у сумі 41 568 614 грн. (рядок 04.9 декларації) в декларації за І квартал 2009 року, півріччя 2009 року, ІІІ квартали 2009 року, 2009 рік.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 позов задоволено; визнано протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську щодо зобов'язання позивача провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені в акті № 324/08-3/00210890 від 08.05.2009; визнано за товариством право залишити без змін за наслідками перевірки від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 41 568 614 грн., задекларованого у рядку 08 декларації з податку на прибуток за 2008 рік; визнано за ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»право на включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду (2008 року) у сумі 41 568 614 грн. (рядок 04.9 декларації) в декларації за І квартал 2009 року, півріччя 2009 року, ІІІ квартали 2009 року, 2009 рік.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009 рішення суду першої інстанції скасовано; ухвалено нове рішення; позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську щодо вказання ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»на перерахування згідно з пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»балансової вартості заборгованості, що рахується за договорами поруки в іноземній валюті у податковому обліку; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та закрити провадження по справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, складено акт № 324/08-3/00210890 від 08.05.2009, в якому зафіксовано порушення пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу на суму 24 121 609 грн. та заниження валових витрат на суму 1 954 653 грн. через наявність на обліку позивача заборгованості за договорами поруки різних резидентів в іноземній валюті, яка складається з основної суми фінансового кредиту, суми процентів, нарахованих на основну суму фінансового кредиту, та яка була сплачена позивачем на користь банку на підставі укладених договорів поруки з цим резидентом, та згідно яких позивач після сплати заборгованості банку отримав права кредитора за банківськими кредитними угодами.

Судами також встановлено, що у перевіряємий період між позивачем, іншими суб'єктами господарювання та банками було укладено договори поруки, у яких позивач виступав поручителем за цих суб'єктів господарювання, у зв'язку з укладенням ними кредитних договорів з банками та отриманням кредитів в іноземній валюті.

Оскільки боржники за кредитними договорами ТОВ «УАУ», ТОВ «ВАЛСА», ТОВ «ФЕРЕКСПО», ТОВ «ГОБАРТ», ВАТ «Гемопласт», ТОВ «Нефтехімімпекс», ВАТ «Ужгородський турбогаз», ТОВ НВП «Атол», ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»та ВАТ «СВЗ», свої обов'язки перед банками за кредитними договорами не виконали, позивачем такі заборгованості, які складалися з суми основного кредиту, відсотків та інших сум, передбачених кредитними договорами, було відшкодовано на підставі договорів поруки, та у бухгалтерському обліку було враховано, як заборгованість боржника перед поручителем в національній валюті України згідно курсу НБУ на день здійснення господарських операцій, відображено в бухгалтерському обліку по Д-т 37723 «Розрахунок з іншими дебіторами в національній валюті», і включено у рядок 08 Декларації з податку на прибуток позивача за 2008 рік, у складі «об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-)».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання за ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»права залишити без змін за наслідками перевірки від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 41 568 614 грн., задекларованого у рядку 08 декларації з податку на прибуток за 2008 рік; визнання за ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»права на включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду (2008 року) у сумі 41 568 614 грн. (рядок 04.9 декларації) в декларації за І квартал 2009 року, півріччя 2009 року, ІІІ квартали 2009 року, 2009 рік, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Стосунки платників податків з податковими органами будуються виключно на засадах законності, правові засади яких передусім визначені Конституцією України. До компетенції адміністративних судів не належить визнання наявності або відсутності права юридичних осіб.

Таке право надано позивачу відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та гарантовано платнику податків Законом і не потребує визнання цього права у судовому порядку та відповідно не підлягає розгляду в жодному з судочинств, що обумовлює відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. Платник податків самостійно здійснює формування валових доходів, витрат в декларації, а це право, в тому числі, передбачено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську щодо зобов'язання товариства провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені в акті № 324/08-3/00210890 від 08.05.2009, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору, крім іншого, в даному випадку є оскарження дій податкового органу щодо зобов'язання актом перевірки позивача здійснити перерахунок заборгованості за договором поруки у податковому обліку.

У зв'язку з чим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильною позицію судів попередніх інстанцій, які розглядали по суті позовні вимоги щодо визнання протиправними дій СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську щодо зобов'язання товариства провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені в акті № 324/08-3/00210890 від 08.05.2009.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до позивача, у зв'язку з погашенням заборгованості за кредитними договорами інших осіб на підставі договорів поруки перейшло тільки право вимоги з цих боржників сплачених за них сум заборгованості, при цьому, незважаючи на те, що сплачена позивачем заборгованість випливає з кредитних договорів, за якими він виступав поручителем, між позивачем та цими боржниками за кредитними договорами не виникли правовідносини, що випливають з фінансових послуг, а самі заборгованості для позивача не мають характеру заборгованості у розумінні пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; заборгованість за договорами поруки, як фінансові послуги та заборгованість за кредитними договорами не є тотожними поняттями.

Суд касаційної інстанції вважає такий судовий висновок помилковим, та зазначає, що акт перевірки це лише службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства.

Разом з тим, акт перевірки не є актом застосування суб'єктом владних повноважень норм права.

Актом застосування норм права або правозастосовним актом, у даному випадку, є рішення, викладене у формі податкового повідомлення-рішення, яке приймається на підставі нормативно-правових актів та висновків перевірки і наділено такими характерними ознаками як категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави та є персоніфікованим.

Акт перевірки таких ознак не має, тому у правовому регулюванні участі не приймає, а є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку висновкам, викладеним в акті перевірки, залишив поза увагою, те, що будь-які формулювання, викладені у висновках акта перевірки, не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків для платника податків, у тому числі, бути достатньою підставою для зобов'язання останнього провести перерахунок заборгованості за договорами поруки.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції повно та правильно встановив обставини справи, разом з тим, дійшов помилкових висновків по суті спору, що спричинило порушенням норм матеріального права та призвело до прийняття незаконного рішення в частині позовних вимог про визнання протиправними дій СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську щодо зобов'язання товариства провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені в акті № 324/08-3/00210890 від 08.05.2009.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо зобов'язання товариства провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені в акті № 324/08-3/00210890 від 08.05.2009, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009 в частині задоволення позову скасувати із прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис) В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний З оригіналом згідно Помічник судді М.І. Головачова