Ухвала суду № 28694687, 14.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2013 року м. Київ К/9991/51859/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012

у справі № 2а-1670/289/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000022302/1, № 0000012302/46 від 06.01.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Торговий дім «Партнер»з питання правильності, повноти та обгрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2010 року, складено акт № 8527/23-309/32802438 від 16.12.2011, в якому зафіксовано порушення вимог п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 16 315 грн та заниження суми, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2011 року на суму 3 040 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 06.01.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012302/46 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 041 грн., у т.ч.: 3 040 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000022302/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 16 315 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали господарські операції між ТОВ «Торговий дім «Партнер»та ТОВ «Агрофірма «Агросправа».

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що 01.12.2008 між ТОВ «Торговий дім «Партнер»та ТОВ «Агрофірма «Агросправа»укладено договір поставки нафтопродуктів, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність першого, а перший зобов'язався прийняти і оплатити нафтопродукти у відповідності до умов цього договору.

Придбані у ТОВ «Агрофірма «Агросправа»14.12.2010 нафтопродукти позивач реалізував 15.12.2010 Дочірньому підприємству «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №020108 від 28.12.2007, додатковою угодою від 13.12.2010, видатковою та податковою накладними, актом прийому-передачі, рахунком на оплату, реєстром виданих податкових накладних, товарно-транспортною накладною, заявкою ДП «Інвест-Фастів»ЗАТ «Транснафтопереробка»від 14.12.2010.

Як зазначено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, сформований податковий кредит у розмірі 19 355 грн. ТОВ «Торговий дім «Партнер»підтверджено рахунками-фактури, банківською випискою про сплату 116 131,50 грн., видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортною накладною, заявками.

21.02.2011 позивач подав до податкового органу декларацію з ПДВ за січень 2011 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка склала 19 276 грн.

В березні -квітні 2011 року позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих у січні 2011 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з зазначенням зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на 2 609 грн., в остаточному розрахунку сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню становить 16 315 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди поперердніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 4.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пунктів 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 зазначеного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість, сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується також податковими накладними; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача -ТОВ «Агрофірма «Агросправа»під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріально та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний