Постанова № 28693724, 17.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р. Справа № 2а - 2450/11/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області до Приватного підприємства "Авто Бліц" про стягнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість,

встановив:

Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області (надалі - позивач, ОДПІ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Авто Бліц» (надалі - відповідач, ПП «Авто Бліц»), в якому просить стягнути суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 358065,00 грн. та штрафними санкціями 179033,00 грн. згідно рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 22.03.2010 року № 1.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що за наслідками планової виїзної перевірки ПП "Авто Бліц" з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податкових зобов'язань у зв'язку з реалізацією імпортних транспортних засобів за ціною, меншою за звичайну ціну більш ніж на 20 %, що стало підставою для прийняття Каховською ОДПІ рішення від 22.03.2010 р. за № 1 про визначення ПП «Авто Бліц» суми податкового зобов'язання з додану вартість в сумі 537098,00 грн., у тому числі за основним платежем 358 065,00 грн., за штрафними санкціями 179033,00 грн.

Згідно письмових заперечень від 17.05.2011 року ПП «Авто Бліц» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що податковий орган незаконно застосовує до операцій з реалізації імпортного товару на внутрішньому ринку України вимоги п. 1.20.5 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо визначення звичайної ціни згідно з принципами державного їх регулювання, застосовуючи при цьому митну вартість таких товарів при визначені звичайної ціни. Відповідач вказує, що імпортні автомобілі, які вже були у використані, не входить до вичерпного переліку об'єктів державного цінового регулювання і митне законодавство не покладає на митні органи повноваження щодо регулювання внутрішнього ціноутворення на імпортну продукцію. Крім того, відповідач вважає помилковою позицію ОДПІ щодо тотожності митної вартості товару та звичайної ціни, що підтверджується судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду України від 29.10.2010 р. у справі № 21-9а10.

В судове засідання, призначене на 17.01.2013 року, сторони явку своїх представників не забезпечили.

17.01.2013 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Каховської ОДПІ в судове засідання не прибув, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами Каховської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірки ПП "Авто Бліц" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 року", за результатами якої складено акт перевірки від 10.03.2010 року № 72/23-8/33468377.

Одним з висновків акту перевірки є порушення ПП "Авто Бліц" п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.5. п. 7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97/ВР (далі - Закон України № 168/97/ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 358 825,00 грн., у т.ч. за квітень 2009 року в сумі 55784,00 грн., за травень 2009 року в сумі 143886,00 грн., за червень 2009 року в сумі 55491,00 грн., за липень 2009 року в сумі 29279,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 74386,00 грн.

Підставою вказаного висновку є обставини, викладені на стор. 17-19 акту перевірки, зокрема на підставі накладних, довіреностей, довідок-рахунків, виписок банку, касових ордерів, договорів, податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних проведено перевірку відображеного у рядку 1 Декларацій з ПДВ за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2009 р. показника «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» в загальній сумі 9077398,00 грн., внаслідок чого встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання вказаних показників на загальну суму 3261345 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ПП "Авто Бліц" імпортувало автотранспортні засоби і реалізувало їх на внутрішньому ринку України за договірними цінами, з яких визначало базу оподаткування.

Перелік таких господарських операцій з зазначенням покупців, назви та виду автотранспорту, продажної вартості автотранспорту, видаткової накладної, а також фактурної та митної вартості за даними ВМД, розрахунку відсотка до звичайної ціни та заниження вартості проданого автотранспорту Каховською ОДПІ наведено у додатку № 5 до акту перевірки «Розрахунок заниження вартості реалізації імпортних товарів». Крім того, в акті перевірки на стор. 19 Каховська ОДПІ наводиться приклад, згідно якому позивач вказує, що ПП "Авто Бліц" реалізовано ОСОБА_1 вантажний автомобіль IVECO згідно накладної № 266 від 28.10.2009 року на суму 196750,00 грн., крім того ПДВ 39350,00 грн., при цьому звичайна ціна даного автомобіля складає 299821,51 грн., тобто звичайна ціна є більшою за договірну на 52,39 %, відповідно занижено вартість реалізації на суму 103071,51 грн. та занижено ПДВ на суму 20614,3 грн. При цьому, суд відмічає про не відповідність даного розрахунку вимогам п. 4.1. ст. 4 Закону України №168/97/ВР, які на думку позивача порушені ПП "Авто Бліц", зокрема за даним розрахунком сума заниження вартості реалізації автомобіля складає різницю між митною та фактурною вартістю імпортного товару (271253,45 грн. - 168181,94 грн. = 103071,51 грн.), при цьому вартість реалізації імпортного автомобіля на внутрішньому ринку покупцю участь у вказаному розрахунку не приймає. На вимогу суду позивач пояснення щодо порядку здійсненного розрахунку заниження вартості реалізації імпортних товарів суду не надав.

Таким чином, виходячи з наведеної аналогії одного прикладу розрахунку завищення вартості реалізованого ПП "Авто Бліц" імпортного автомобіля позивачем встановлено, що протягом перевіреного періоду платник податку ПП «Авто Бліц» занижено показники операцій з реалізації товарів на митній території України в сумі 3261345 грн. та відповідно занижено ПДВ на загальну суму 358825,00 грн., оскільки ціна, імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України №168/97/ВР та митного законодавства і встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості зазначених вище витрат та податків, зборів, ввізного мита, що включається у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, тому при подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначаються за правилами, встановленими пунктом 4.1. ст. 4 Закону України № 168/97-ВР, а саме, якщо його договірна (контрактна) вартість нижче за звичайну ціну більш, ніж на 20 відсотків, база оподаткування такої операції розраховується виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше звичайної ціни з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в т.ч. акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з України з питань оподаткування.

З огляду на викладене, на думку податкового органу, заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 358825,00 грн. відбулось внаслідок того, що відповідач до складу податкових зобов'язань від подальшої реалізації імпортованого товару відносив ПДВ від обчислюваної суми, що становить вище ціни придбання, але нижче рівня митної вартості, чим порушив вимоги п. 4.1., п. 4.3. ст. 4 Закону України № 168/97/ВР.

Згідно п. 1.20.10 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон України №334/94-ВР) донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Згідно пп. 4.3.5. п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ (далі - Закон України № 2181-ІІІ) рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

На підставі зазначеної норми позивачем був прийнятий наказ №98 від 09.03.2010 року про застосування звичайних цін в ході виїзної планової перевірки ПП «Авто Бліц» відповідно до пп. 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями), п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) для обчислення податку на додану вартість у зв'язку з реалізацією імпортованих транспортних засобів за ціною меншою за звичайну ціну, до якої входить митна вартість, зазначена у ввізній митній декларації, акцизний збір, мито, відшкодування витрат пов'язаних з імпортом та подальшою реалізацією такого товару, норма рентабельності.

На підставі вказаного наказу та згідно з актом перевірки від 10.03.2010 року №72/23-8/33468377, позивачем прийняте рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №1 від 22.03.2010 р., яким на підставі пункту 4.3 ст. 4, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. за №2181-ІІІ визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 358065,00 грн. та штрафними санкціями 179033,00 грн., у зв'язку з чим податковий орган звернувся до суду за рішенням про сплату таких податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.

Методика визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін наведена у п.1.20 ст. 1 Закону України №334/94-ВР, а процедура донарахування відповідних податкових зобов'язань передбачена пп. 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України №2181-ІІІ.

Підпунктом 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону України №334/94-ВР встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Водночас, згідно із пп. 4.3.5. п. 4.3. ст. 4 Закону України №2181-ІІІ рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки порядок визначення податкового зобов'язання внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, яка на день прийняття позивачем рішення від 22.03.2010 р. за №1 не була врегульована діючим законодавством, тобто методика нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами взагалі відсутня, тому у податкового органу відсутні законні підстави для донарахування платнику податку податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін.

Відповідно до пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Визначення податкових зобов'язань за непрямими методами передбачене при наявності чітко визначених підстав, а саме: не встановлення фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством; не ведення платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів; не підтвердження розрахунків платником податків, наведених у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством, під час документальної перевірки. Відповідно до пп. 4.3.4 п.4.3 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Водночас суд вважає, що при визначенні рівня звичайних цін (п.1.20 ст.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств") податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства.

Спірним питанням у даній справі є визначення позивачем бази оподаткування податком на додану вартість операції з реалізації імпортних автотранспортних засобів на митній території України.

Пункт 4.1 Закону України №168/97-ВР передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

При цьому "звичайна ціна" встановлюється за правилами п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону).

Проте, з матеріалів справи судом не встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін реалізованих транспортних засобів податковий орган діяв у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

З огляду на вказані положення п. 1.20.8 Закону України №334/94-ВР, судом не береться до уваги позиція податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки жодною нормою не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Так, статтею 259 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Наказу Державна митна служба від 09.07.1997 р. № 307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

За таких обставин, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем.

Суд відмічає, що поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, яка визначена п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства".

В постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ротарі-Магік" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування цих правових норм та зазначив, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними.

Ця правова позиція Верховного Суду України згідно з приписом частини першої ст.244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Крім того, з аналізу норм чинного законодавства, зокрема ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення", де визначено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, суд вважає, що посилання податкового органу на пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання, є безпідставним. До того ж, суд відмічає, що на разі жодним законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на нові чи автомобілі, які були вже у використані.

В свою чергу, керуючись визначенням принципів державного регулювання цін, суд зазначає про безпідставність застосування до спірних правовідносин і п. 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача донарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 358065,00 грн. та штрафними санкціями 179033,00 грн. згідно рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 22.03.2010 року № 1.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 11, 71, 86, 94, 158, 159, 160-163, 167, 2442 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволені позовних вимог Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області до Приватного підприємства "Авто Бліц" про стягнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1