Рішення № 28692901, 17.01.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року Справа № 18/5026/1843/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Керкор Ю.О. - представник за довіреністю,

від відповідача - Майстренко Т.В., Школьна І.П. - представники за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації "Черкасигаз", м. Черкаси

до Звенигородського підприємства теплових мереж, м. Звенигородка,

Черкаської області

про стягнення 835 574 грн. 17 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" до Звенигородського підприємства теплових мереж про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки природного газу від 01 жовтня 2011 року за №06/222/ТЕ-ІІ в розмірі 835 574 грн. 17 коп., в тому числі: 749 161 грн. 08 коп. - борг за поставлений природний газ, 22 885 грн. 67 коп. - 3% річних, 6 878 грн. 53 коп. інфляційні втрати та 56 648 грн. 89 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 грудня 2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 20 грудня 2012 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні подали клопотання, в якому зазначили, що станом на 16 січня 2013 року заборгованість за спожитий відповідачем газ відсутня та просили суд припинити провадження у справі в цій частині.

Також у своєму клопотанні відповідач просив суд зменшити розмір пені в порядку визначеному п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та стягнути з відповідача 5 664 грн. 89 коп. пені, оскільки порушення відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу сталося не з його вини, так як лише 26 грудня 2012 року були зараховані кошти в сумі 749 161 грн. 08 коп. на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася відповідачем населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Представник позивача проти зменшення розміру пені заперечував.

В судовому засіданні, яке відбулося 17 січня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1843/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 01 жовтня 2011 року між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (постачальник) та Звенигородським підприємством теплових мереж (споживач) було укладено договір поставки природного газу за №06/222/ТЕ-11.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов'язався передати споживачу в 2011 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно п. 1. 3. договору постачальник зобов'язався передати споживачу в 2011 році газ в обсязі до 1 255 тис. м.куб., в тому числі:

- жовтень 2011 року - 255 тис. м. куб.;

- листопад 2011 року - 470 тис. м. куб.;

- грудень 2011 року - 530 тис. м. куб.

Загальна вартість 1000 м3 газу з врахуванням тарифів на його транспортування, розподілу та постачання, цільової надбавки (2%) до ціни газу становить 1 091 грн. 00 коп., крім того ПДВ 218 грн. 20 коп. Разом 1 309 грн. 20 коп. (п. 3.3. договору).

Позивач, свої зобов'язання за договором виконав та поставив відповідачу природний газ в обсязі 799 237 м. куб. на загальну суму 1 046 361 грн. 08 коп., а саме:

- у жовтні 2011 року - 147 270 м. куб. на суму 192 805 грн. 90 коп.;

- у листопаді 2011 року - 307 351 м. куб. на суму 402 383 грн. 92 коп.;

- у грудні 2011 року - 344 616 м. куб. на суму 451 171 грн. 26 коп.

Поставка позивачем природного газу відповідачу підтверджується підписаними сторонами копіями актів приймання - передачі від 31 жовтня 2011 року, від 30 листопада 2011 року та від 31 грудня 2011 року (а.с. 15-17).

Як зазначав позивач, відповідач в свою чергу зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав частково, сплативши позивачу 297 200 грн. 00 коп.

Отже, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у жовтні - грудні 2011 року на підставі договору поставки природного газу №06/222/ТЕ-ІІ від 01 жовтня 2011 року в розмірі 749 161 грн. 08 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати щодекадно протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 - го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, з урахуванням п. 4.1. договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений природний газ у жовтні 2011 року до 05 листопада 2011 року, за поставлений природний газ у листопаді 2011 року до 05 грудня 2011 року та за поставлений природний газ у грудні 2011 року до 05 січня 2012 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений природний газ в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, як зазначалося вище відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 749 161 грн. 08 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №28 від 26 грудня 2012 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 749 161 грн. 08 коп. на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2.1. договору поставки у разі порушення споживачем умов п. 4.1. цього договору, споживач зобов'язується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення) сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з пертензією або позовом (п.7.3. договору).

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 56 648 грн. 89 коп. пені нарахованої за період з 06 червня 2012 року по 06 грудня 2012 року на суму боргу 749 161 грн. 08 коп.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки сторонами було визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій, то нарахування пені за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі №13/110-11

Розмір пені нарахований позивачем вірно, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає, оскільки даний випадок в розумінні ст. 83 ГПК України не є винятковим, крім того розмір нарахованої пені на думку суду є співрозмірним зі строком порушення зобов'язання, його розміром, а також відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сплата неустойки є одним із визначених законом правових наслідків порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 6 878 грн. 53 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 22 885 грн. 67 коп. - 3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Слід зазначити, що позивачем при нарахуванні 3% річних за період з 06 листопада 2011 року по 16 листопада 2011 року на суму боргу в розмірі 192 805 грн. 90 коп. допущено помилку при зазначенні кінцевої дати строку прострочення, оскільки період прострочення боргу на який нараховується 3% річних закінчується 15 листопада 2011 року, оскільки 16 листопада 2011 року відповідачем було сплачено 50 000 грн. 00 коп., отже за період з 06 листопада 2011 року по 15 листопада 2011 року розмір 3% річних нарахований на суму боргу 192 805 грн. 90 коп. складає 158 грн. 47 коп.

Аналогічну помилку було також допущено в періоді з 06 січня 2012 року по 11 січня 2012 року (борг складає 996 361 грн. 08 коп.), оскільки 11 січня 2012 року сплачено 50 000 грн. 00 коп., отже за період з 06 січня 2012 року по 10 січня 2012 року розмір 3% річних нарахований на суму боргу 996 361 грн. 08 коп. складає 409 грн. 46 коп.

Враховуючи вищенаведений розрахунок, а також розмір 3% річних нарахований позивачем за період з 17 листопада 2011 року по 05 січня 2012 року та за період з 11 січня 2012 року по 06 грудня 2012 року (а.с. 14) з відповідача підлягає стягненню 22 787 грн. 92 коп. 3% річних, в решті стягнення 97 грн. 75 коп. 3% річних слід відмовити.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3." судом встановлено, що інфляційне збільшення суми боргу не відбулося, оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних не було враховано показники дефляції в травні, червні та серпні 2012 року (99,7%), в липні 2012 року (99,8%) та в листопаді 2012 року (99,9%).

В п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зазначені висновки містяться також в постанові Вищого господарського суду України від 05 квітня 2011 року у справі N 23/466.

Так, за період з 06 листопада 2011 року по 29 січня 2012 року загальний розмір інфляційних втрат нарахований на суму боргу з урахуванням здійснених відповідачем проплат складає 2 883 грн. 10 коп., за період з 30 січня 2012 року по 06 грудня 2012 року складає - 4 494 грн. 97 коп. (від'ємне занчення).

Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 6 878 грн. 53 коп. слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Згідно ч. 7 ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Так, в пункті 4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Оскільки судом припинено провадження в частині стягнення з відповідача 749 161 грн. 08 коп. основного боргу, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 14 983 грн. 22 коп. (2% від суми 749 161 грн. 08 коп.) судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Звенигородського підприємства теплових мереж, вул. Кримського, 25, м. Звенигородка, Черкаської області, ідентифікаційний код 02082717 на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", вул. Громова, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03361402 - 22 787 грн. 92 коп. - 3% річних, 56 648 грн. 89 коп. - пені, 1 589 грн. 26 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Звенигородського підприємства теплових мереж (вул. Кримського, 25, м. Звенигородка, Черкаської області, ідентифікаційний код 02082717) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (вул. Громова, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03361402) - 749 161 грн. 08 коп. боргу - припинити.

4. В решті вимог - в позові відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", вул. Громова, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03361402 судовий збір в сумі 14 983 грн. 22 коп.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 22 січня 2013 року.

Суддя А.В.Васянович