Ухвала суду № 28692894, 21.01.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"21" січня 2013 р. Справа № 0670/7068/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю сторін

представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" листопада 2012 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 борг по сплаті єдиного внеску за період з січня по грудень 2011 року в сумі 4010,30 грн. У обґрунтування позову зазначав, що відповідач як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та у повному обсязі єдиний внесок до Пенсійного фонду. У зв'язку з невиконанням даних зобов'язань у відповідача виникла заборгованість перед Пенсійним фондом за 2011 рік у сумі 4010, 30 грн. На вказану суму боргу відповідачу було виставлено вимогу від 06.07.2012 року, однак у добровільному порядку заборгованість погашена не була.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у сумі 4010,30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що УПФУ не мало право звертатися до адміністративного суду, так як не є суб"єктов владних повноважень, а також вона не повинна сплачувати внесок на загальнообов"язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області як страхувальник. Відповідачем обрано спрощену систему оподаткування (фіксований податок).

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно п. 5 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частина 2 статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку: для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців, зазначених у пунктах 1-4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.

Стаття 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначає, що облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п, 5.7. Інструкції № 21-1 страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

Згідно п.п. 12, п. 5.3.2 вищевказаної Інструкції № 21-1, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності встановлено кінцевий строк подання розрахунку страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і граничний строк їх сплати до 1 квітня наступного за звітним роком за себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) до Пенсійного фонду України.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" було установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Таким чином, мінімальний страховий внесок для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, з січня по березень 2011 року становив по 326,53 грн., з квітня по вересень 2011 року - по 333, 12 грн., з жовтня по листопад 2011 року - по 341, 80 грн., з грудня 2011 року - 348, 39 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем єдиний внесок у 2011 році у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску сплачено не було.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань у нього утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 4010, 30 грн.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Частина 4 статті 25 Закону встановлює, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

На виконання вимог Закону, 06 серпня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі була виставлена відповідачу вимога № Ф - 655/473 про сплату боргу в сумі 4010, 30 грн., яка, згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, отримана ним 06.09.2012 р. Правом на узгодження вимоги з органом Пенсійного фонду України апелянт не скористався, у встановлений строк вимогу не оскаржив.

Відповідно до вищезазначених вимог Закону № 2464 та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, Правлінням Пенсійного фонду України постановою від 22.10.2010 р., були затверджені Зміни до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за N64/8663 (із змінами) (далі по тексту - Інструкція).

Постанова Правління Пенсійного фонду України від 22.10.2010 р. № 25-1 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" (далі по тексту - постанова №25-1) набрала чинності з 1 січня 2011 року.

Пункт 1.2 Інструкції був викладений в такій редакції: "1.2. Ця Інструкція визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах".

Відповідно до п. 5.1. постанови № 25-1 пункт 8.1 Інструкції викладено в такій редакції: "8.1. Стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до

1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій".

Згідно пункту 9.1. Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Абзацем 3 п. 2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України й районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.02.2008 р. № 5-5 (далі по тексту Положення № 5-5) управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює реєстрацію та веде облік платників на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду.

За абз.6 п. 2.3. Положення № 5-5 управління має право також стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми.

Доказів сплати зазначеної суми недоїмки апелянтом у добровільному порядку чи заперечення на позовну заяву суду не надано.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та у Бердичівському районі Житомирської області 4010,30 грн. заборгованості за 2011 рік зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 3 липня 2012 року у справі № 21-157а12.

Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Постанова суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" січня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області вул.Л.Карастоянової,29,м.Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 АДРЕСА_1