Ухвала суду № 28692712, 15.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року справа №2а/1270/8181/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/8181/2012 (головуючий І інстанції Ципко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

23 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест» (далі - ТОВ ««Азов-Лугвест», позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську Луганської області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 22.05.2012 року № 0000122270, стягнув з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест» судові витрати у розмірі 1 649,60 грн..

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам, щодо реальності господарських операцій, не враховані обставини, що мають значення для справи.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест», зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 25.05.2006, , що підтверджується свідоцтвом серії ААВ № 229653 про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою АА № 502886 з ЄДРПОУ (а.с.18-19).

Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань, управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у Луганській області Трушиною Н.В. в період з 26.03.2012 року по 30.03.2012 року в приміщенні ДПС у Луганській області на підставі постанови слідчого прокуратури Ленінського району м. Луганська Хацкова Д.О. від 17.01.2012 року по кримінальній справі №02/11/9126 та на підставі службового посвідчення, відповідно до наказу ДПС у Луганській області від 19.03.2012 року №115 проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Азов-Лугвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

За результатами перевірки складено акт від 06.04.2012 року №6/16-34386683 (а.с. 22-29). Встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168 «Про податок на додану вартість» та п.2, п.5, п. 18 Порядку №166, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Азов-Лугвест» податку на додану вартість всього в сумі 129185,00 грн., в тому числі за листопад 2010 року в сумі 114500,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 14785,00 грн. (а.с. 29).

15 травня 2012 року позивачем було направлено до Державної податкової служби Луганської області заперечення та зауваження на акт перевірки від 06.04.2012 №6/16-34386683 (а.с. 31-33).

21 травня 2012 року управління боротьби з відмиванням доходів, одержавних злочинним шляхом ДПС у Луганській області була надана позивачу відповідь на заперечення та зауваження від 15.05.2012 на акт перевірки від 06.04.2012 №6/16-34386683 (а.с. 34-36), в яких було зазначено, що податкова накладна - це єдиний документ і у складі податкового кредиту має бути відображена повна сума ПДВ. З метою виправлення помилки, підприємство повинно було виключити із складу податкового кредиту за листопад 2010 року помилково відображену суму ПДВ - 11450,00 грн. за податковою накладною №081115 від 08.11.2010 та включити ПДВ у сумі 129285,00 грн. згідно податкової накладної №081115 від 08.11.10 шляхом подачі уточнюючого розрахунку або у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період по рядку 16.1, як це передбачено «Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» №166. Податковий кредит від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» включений в листопаді та грудні 2010 року по порядку 10.1 не підтверджується документально. Також, у відповіді було зазначено, що документи, виписані від імені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на адресу ТОВ «Азов-Лугвест», не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому вважаються відсутніми.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року № 0000122270 про сплату 129285 грн. з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 32321,00 грн. (а.с. 37).

Позивач не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 22 травня 2012 року № 0000122270 звернувся з скаргою від 01.06.2012 №01/06-3 до Державної податкової служби України Луганській області. 19.07.2012 року за результатами розгляду скарги директору ТОВ «Азов-Лугвест» та начальнику Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС Дюбелю В.С. направлено рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року № 0000122270, а скаргу директора ТОВ «Азов-Лугвест» залишено без задоволення (а.с. 41-43).

Відповідно до матеріалів справи в період здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, повинні застосовуватись норми Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (які втратили чинність з 01.01.2011 року).

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями (який був чинний на момент спірних правовідносин) (далі Закон 168/97-ВР) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому п.п.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ «Азов-Лугвест» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено договір № 17 щодо виконання певних будівельно-монтажних робіт від 05.10.2010 року (а.с. 89).

Згідно укладених договорів, позивач, як замовник придбав у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» послуги, які підтверджуються наступними документами:

08.11.2010 ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» була виписана податкова накладна №081115, згідно якої позивачем було перераховано попередню оплату за будівельно-монтажні роботи грошові кошти у сумі 775707,00 грн., в тому числі ПДВ 129284,50 грн. (а.с. 46) та включені до податкового зобов'язання за листопад 2010 року, податкові зобов'язання з ПДВ були відображені у декларації за листопад 2010 року в сумі 114500,00 грн. (а.с. 47). Додатково в декларації за грудень 2010 року позивачем було задекларовано податкові зобов'язання на суму 14785,00 грн., яка відображена у додатку №5 (а.с. 51-53).

Крім того, реальність виконання умов договору № 17 щодо виконання певних будівельно-монтажних робіт від 05.10.2010 також підтверджується наданими позивачем рахунками-фактури №17115 від 17.11.2010, №22113 від 22.11.2010, №24112 від 24.12.2010, №271210 від 27.12.2010, №281210 від 28.12.2010, №29121 від 29.12.2010 (а.с 92, 100, 108, 116, 124, 130) та актами виконаних підрядних робіт №081115, №301101, №301102 за листопад 2010 року, актами №б/н за грудень 2010 року (а.с. 93-95, 101-103, 109-111, 117-119, 125-127, 131-133).

Тобто з матеріалів справи вбачається, що наявні договір та складені на їх виконання первинні документи, податкові накладні заповнені без порушень вимог діючого законодавства та є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарськими операціями з контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що факт здійснення господарських операцій та виконання умов договорів між ТОВ «Азов-Лугвест» та його контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», підтверджується вищенаведеними, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зафіксовано неналежне оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, тобто вони складені відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за договорами підряду, на всю суму наданих послуг.

Вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій маж позивачем ТОВ «Азов-Лугвест» та його контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний (не створює юридичних наслідків).

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Колегія судів зазначає, що наведена норма застосовується з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній вирок суду який би містив в собі встановлені судом об'єктиві данні про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами.

Закон України «Про податок на додану вартість», та нині діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того колегія суддів зазначає, що перевірка ТОВ «Азов-Лугвест» здійсненна на підставі постанови слідчого прокуратури Ленінського району м. Луганська Хацкова Д.О. від 17.01.2012 по кримінальній справі №02/11/9126 порушеної за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами КП «Луганськ-Стандарт» за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 364 Кримінального Кодексу України.

Підпунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, контролюючий орган зобов'язаний визначити платнику податків відповідні податкові зобов'язання, штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отриманої постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Тобто враховуючи, що диспозиція п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 та п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України не здійснює розмежування постанов органу дізнання, слідчого, прокурора чи постанови про порушення кримінальних справ, пов'язаних зі сплатою податків, зборів по об'єктивному та суб'єктивному складу, у органів ДПС відсутні, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, за результатами розгляду кримінальної справи законодавчі підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами такої перевірки.

Колегія судів апеляційної інстанції погоджується з висновками судів першої інстанцій, що згідно з вищевказаною нормою ПК України податковий орган не мав права на винесення податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки від 06.04.2012 року №6/16-34386683 до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі №02/11/9126 порушеної за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами КП «Луганськ-Стандарт».

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/8181/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/8181/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва