Ухвала суду № 28692191, 15.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/4024/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмекс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1670/4024/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмекс"

до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі міста Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод"

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмекс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2011 року №0000722302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 3 753 411 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмекс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30859697; перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у Дніпровському районі міста Києва з 29 червня 2000 року та відповідно до свідоцтва №100090040 є платником податку на додану вартість з 07 липня 2000 року (т. 1, а.с. 69-70, 173).

Відповідачем 24 жовтня 2011 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Юмекс" з питань формування податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року в частині включення до складу податкового кредиту податкових накладних, що підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не зареєстрованих за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 24 жовтня 2011 року №6352/23-222-30859697, яким встановлені порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження платником податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 3 002 729 грн. (т. 1, а.с. 173-178).

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі міста Києва 07 листопада 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000722302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 3 753 411 грн. (в т.ч., 3 002 729 грн. - основний платіж, 750 682 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1, а.с. 7).

За наслідками звернення позивача зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПА у м. Києві його скаргу залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (т. 1, а.с. 8-11).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, надано належні та достатні докази на підтвердження доводів, викладених в Акті перевірки, що слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п.п. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що на підтвердження факту передачі ТОВ "Юмекс" товарів за договором комісії від 01 листопада 2010 року №С/10/к-03/11 у серпні 2011 року, ТОВ "Оржицький цукровий завод" 11 серпня 2011 року виписано податкові накладні №33 на загальну суму 5 000 000 грн., в т.ч. ПДВ - 833 333 грн. 34 коп.; №35 на загальну суму 5 000 000 грн., в т.ч. ПДВ - 833 333 грн. 34 коп.; №36 на загальну суму 5 000 000 грн., в т.ч. ПДВ - 833 333 грн. 34 коп.; №37 на загальну суму 3 016 371 грн. 38 коп., в т.ч. ПДВ - 502 728 грн. 56 коп. (т. 1, а.с. 12-15).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року, понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року.

З огляду на положення вказаних норм законодавства, вищезазначені податкові накладні підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2011 року ТОВ "Оржицький цукровий завод" надіслані податкові накладні для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних до Державної податкової адміністрації України, що підтверджується повідомленнями про отримання звітності, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 18).

Відповідно до листа Державної податкової служби України від 13 серпня 2012 року №310/0/51-12/18-4015 вказані податкові накладні надійшли до серверу Інформаційного порталу органів ДПС України 11 серпня 2011 року та успішно оброблені, проте внаслідок помилок, допущених при їх формуванні, в Єдиному реєстрі податкових накладних вони не зареєстровані (т. 1, а.с. 208).

Згідно з п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за №320/15011, передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є, зокрема, його відповідність затвердженому формату (стандарту).

З матеріалів справи вбачається, що третій особі ДПА України 11 серпня 2011 року надіслано квитанції із зазначенням помилок у оформленні податкових накладних від 11 серпня 2011 року №№33, 35, 36, 37.

Так, відповідно до листа ДПС України від 13 серпня 2012 року №310/0/51-12/18-4015 причиною неприйняття вказаних податкових накладних слугувало те, що документи з аналогічними іменами файлу вже було зареєстровано в системі 09 серпня 2011 року (т. 1, а.с. 208-211).

На вимогу суду ДПС України надано лист від 09 жовтня 2012 року №3039/0/51-12/18-8516, відповідно до якого за даними архіву податкової звітності в Єдиному реєстрі податкових накладних з реєстраційним номером 9006470789, номер файлу 16220005463791J1201003100000000 610820111622.XML зареєстровано податкову накладну від 09 серпня 2011 року №24, що виписана ТОВ "Оржицький цукровий завод" на адресу ТОВ "Юмекс" (т. ІІ, а.с. 2-3); з реєстраційним номером 9006455111, номер файлу 16220005463791J1201003100000000 510820111622.XML зареєстровано податкову накладну від 09 серпня 2011 року №23, що виписана ТОВ "Оржицький цукровий завод" на адресу ТОВ "Юмекс" (т. ІІ, а.с. 4-5); з реєстраційним номером 9006429403, номер файлу 16220005463791J1201003100000000 410820111622.XML зареєстровано податкову накладну від 09 серпня 2011 року №22, що виписана ТОВ "Оржицький цукровий завод" на адресу ТОВ "Юмекс" (т. ІІ, а.с. 6-7); з реєстраційним номером 9006467506, номер файлу 16220005463791J1201003100000000 710820111622.XML зареєстровано податкову накладну від 09 серпня 2011 року №25, що виписана ТОВ "Оржицький цукровий завод" на адресу ТДВ "Пальмірський цукровий завод" (т. ІІ, а.с. 8-9).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що податкові накладні від 11 серпня 2011 року №№33, 35, 36, 37, виписані ТОВ "Оржицький цукровий завод" на адресу ТОВ "Юмекс" на підтвердження факту передачі товарів загальною вартістю 18 016 371 грн. 38 коп., не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних з вини третьої особи, оскільки до даного реєстру вже було внесено податкові накладні від 09 серпня 2012 року №№22, 23, 24, 25 з аналогічним номером файлу.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на ненадходження на адресу ТОВ "Оржицький цукровий завод" квитанцій №1 із значенням причин неприйняття податкових накладних до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки ДПС України надано примірники квитанцій №1, що надіслані третій особі в електронному форматі (т. 2, а.с. 10-13).

Крім того, ТОВ "Оржицький цукровий завод" до листа від 12 вересня 2012 року за вих. №418 надано аналогічні за змістом квитанції №1, в яких зазначено про неприйняття податкових накладних до реєстрації, вказано на причини їх неприйняття та роз'яснено платнику податків право повторного подання таких податкових накладних за умови зміни номеру файлу (т. 1, а.с. 222-225).

Таким чином, третій особі було відомо про відсутність факту реєстрації податкових накладних від 11 серпня 2011 року №№33, 35, 36, 37 в Єдиному реєстрі податкових накладних та причини їх не реєстрації.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач не подавав скаргу на постачальника, хоча йому також було відомо про відсутність факту реєстрації податкових накладних від 11 серпня 2011 року.

Також, позивач не оскаржував дії відповідача щодо неприйняття податкових накладних, що ним самим не заперечувалося під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, ані позивачем, ані третьою особою ні в ході проведення перевірки ТОВ "Юмекс", ані в ході судового розгляду справи не надано доказів того, що ТОВ "Оржицький цукровий завод" вживалися подальші дії щодо реєстрації вищезгаданих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Станом на момент проведення перевірки та на час розгляду справи податкові накладні від 11 серпня 2011 року №№33, 35, 36, 37 в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.

З огляду на викладене, є необґрунтованими посилання позивача на лист-підтвердження Циганенко Т.В., в якому стверджується про внутрішній збій програмного забезпечення ДПА України в спірний період (т. 1, а.с. 19), оскільки матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні від 11 серпня 2011 року №№33, 35, 36, 37 не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з тих підстав, що на момент їх надходження на реєстрацію у вказаному реєстрі вже були зареєстровані із аналогічним номером файлу податкові накладні від 09 серпня 2012 року №№22, 23, 24, 25, виписані ТОВ "Оржицький цукровий завод", а повторна реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних з аналогічним іменем файлу не допускається.

Відповідно до абз. 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що є правомірним та обґрунтованим висновок ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та, як наслідок, заниження платником податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 3 002 729 грн.

Згідно з п.п. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Підрозділом 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 750 682 грн.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів, що свідчили б про порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмекс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1670/4024/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 р.