Постанова № 28691984, 15.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р. Справа № 2 а-8917/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання - Зливко І.М.

представника позивача - Васіліу С.В.

представника відповідача - Сіренко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "КФ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2 а-8917/12/2070

за позовом Приватного підприємства "КФ"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємства "КФ" (далі- ПП «КФ»), звернувся до суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі- Дергачівська МДПІ), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000342223 та №0000332223 від 27.06.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПП "КФ" .

Позивач, не погодившись з даною постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що взаємовідносини позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галон» (далі- ТОВ «Компанія «Галон»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Юла-Люкс» (далі- ТОВ «Юла-Люкс»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Легал Світ» (далі- ТОВ «Легал Світ») були оформлені відповідними договорами, оплата проведена відповідно до видаткових накладних в безготівковому порядку, факт перевезення товару підтверджений товаро-транспортними накладними та маршрутними листами перевізника. Надані первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Апелянт зазначив, що ПП «КФ» правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару. Формування податкового кредиту поширюється на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, тому висновки суду першої інстанції є помилковими, так як ґрунтувалися на актах перевірки контрагентів позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки не встановлено фактичного надання послуг позивачу його контрагентами ТОВ "Юла-Люкс", ТОВ "Компанія "Галон", ТОВ "Легал Світ" з поставки нафтопродуктів.

Колегія суддів з даними висновками суду не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18.06.2012 року Дергачівською МДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП "КФ" з питань взаємовідносин з ТОВ "Юла-Люкс", ТОВ "Компанія "Галон" за березень 2011 року то ТОВ "Легал Світ" за липень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за наслідками якої було складено акт перевірки №237/22-204/14103761 від 18.06.2012 року (а.с. 38-73 т 1).

На підставі вище зазначеного акту, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000342223 від 27.06.2012 року про донарахування зобов*язань з податку на додану вартість за основним платежем 69320,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3196,87 грн., №0000332223 від 27.06.2012 року про донарахування прибутку за основним платежем 85373,00 грн.(а.с.36,37 т 1).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Юла-Люкс" , ТОВ "Компанія "Галон" та ТОВ "Легал Світ".

Перевіряючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає.

Позивачем за результатами відносин з ТОВ "Юла-Люкс", ТОВ "Компанія "Галон" до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 56533,23 грн. у березні 2011 року, з ТОВ "Легал Світ" за липень 2011 року - 12787,50 грн.; до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 року віднесено суми по придбанню товару у ТОВ "Юла-Люкс", ТОВ "Компанія "Галон" в розмірі 282666,00 грн, та за 2-3 квартал 2011 року у ТОВ "Легал Світ" в розмірі 63938,00 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України ( далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакції чинній у першому кварталі 2011 р.) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об*єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час судового розгляду встановлено, що між ПП "КФ" (Покупець) були укладені договори з ТОВ "Юла-Люкс"(№20/111 від 10.03.2011 року), ТОВ "Компанія "Галон" (25/03-11-МО від 25.03.2011 року), ТОВ "Легал Світ" (22-07ДТ від 22.07.2011 року), про постачання нафтопродуктів. За умовами договорів розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі, вивезення товару здійснював покупець (а.с.7,14-16,29 т. 1).

На підтвердження реальності вчинених господарських операцій позивачем надані видаткові накладні , податкові накладні, розрахунок проведено в безготівковій формі (а.с. 30,17,19,9,11 т.1, а.с. 12-13,22-28,32 т. 1, а.с. 9,11,18,19,30 т. 1).

Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_3, що підтверджується, товаро-транспортними накладними та маршрутними листами (а.с. 8, 10, 18, 20-21,31 т.1)

Матеріалами справи підтверджено, що за адресою : АДРЕСА_1 знаходиться склад нафтопродуктів, яке орендує позивач згідно договору від 04.01.2009 року, укладеного із ФОП ОСОБА_4 ( а.с.146-149 т.1).

Придбані позивачем у контрагентів товари були в подальшому використані безпосередньо у власній господарській діяльності, а саме реалізовані ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, про що свідчать надані до матеріалів справи копії договорів, видаткових, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, маршрутних листів, банківських виписок.

Стосовно посилання податкового органу на нереальність вчинених господарських операцій в зв*язку з відсутністю підтвердження факту транспортування колегія суддів зазначає, що даний висновок не може ґрунтуватися на факті неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, адже перевезення товару здійснювалось підприємцем ОСОБА_4 який і був відповідальним за правильність їх складення. Приватне підприємство було позбавлено можливості впливу на порядок оформлення цих документів.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на невідповідність вимогам законодавства податкових накладних виписаних ТОВ «Легал Світ» в зв*язку з тим, що за зазначеною адресою товариство не знаходиться, оскільки на час вчинення спірних господарських операцій , згідно із записами Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців адреса зазначена у виданих податкових накладних відповідає адресі зазначеній в даному реєстрі.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України , колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договіри між позивачем та ТОВ "Юла-Люкс" , ТОВ "Компанія "Галон" та ТОВ "Легал Світ" недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "КФ" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2013 року по справі № 2 а-8917/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову., якою позовні вимоги Приватного підприємства "КФ" задовольнити.

Скасувати податкові повідомленя-рішення винесені Дергачівською міжрайонною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби № 0000342223 від 27.06.2012 р. та №0000332223 від 27.06.2012 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 21.01.2013 р.