Ухвала суду № 28690889, 09.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16307/11/0170/2

09.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Крижопільським РВ УМВС України в Вінницькій області, 06.02.1997, довіреність №60 від 22.12.11,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 31.01.12 у справі № 2а-16307/11/0170/2

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотек" (вул. Залеська, буд.93, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95044)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотек" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим, - задоволено частково.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим № 0010792301 від 17.10.2011

В іншій частині позовних вимог - у позові відмовлено. (арк. с. 181-184).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від №0010792301 від 17.10.2011, не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, так як висновки перевіряючих щодо безтоварності угод, укладених між позивачем та контрагентом та у зв'язку з цим неправомірне заниження податку на додану вартість, викладені в акті перевірки, оскільки договори, укладені позивачем та контрагентом виконані реально, що підтверджено первинними документами, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. с. 190-192).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки позивачем неправомірно завищено задекларований податковий кредит, сформований за рахунок контрагентів-постачальників.

В судовому засіданні 09.04.2012 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання, призначене на 09.04.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с. 202-203), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Свідоцтва А00 №435339 позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотех», 19.08.2002 зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської Ради Автономної Республіки Крим в якості юридичної особи, та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі в якості платника податку на додану вартість (арк. с. 167).

Згідно Свідоцтва НОМЕР_2 ОСОБА_4, 30.09.2005 зареєстрований Виконавчим комітетом Новомосковської міської Ради Дніпропетровської області в якості фізичної особи-підприємця, є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва бланк НБ №154443, №100119051 від 20.10.2005 (арк. с. 168,169).

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.07.2008 р. по 30.06.2011.

04.10.2011 за результатами перевірки складено Акт №14205/23-2/32088856, в якому зафіксоване порушення позивачем, зокрема, п.п.7.2.3, п. 7.2. , п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ за серпень 2010 року на 106083,33 грн. (арк. с. 11-84).

У висновках Акту зазначено, що перевіркою встановлено взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4, по операціям по яким сплачений ПДВ у розмірі 106083,33 грн. віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2010 року.

Відповідно до Акту перевірки Новомосковської ОДПІ від 19.07.2011 за № 274/173/2856506178 у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ФОП ОСОБА_4 з ПП "Джокер-Інвест" відсутні об'єкти оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям, яким був позивач у серпні 2010 року.

Відповідно до відомостей, які надійшли з інших органів ДПІ, у серпні 2010 року основним постачальником товарів ФОП ОСОБА_4 було ПП "Джокер-Інвест", яке мало у відповідному періоді взаємовідносини з ПП "Стелсі-V".

Останнє за юридичною адресою не знаходиться, нею остання декларація по ПДВ подана за 2009 рік, подані декларації по ПДВ за 2010 рік не визнані податковою звітністю.

Податковим органом здійснений висновок про те, що операції з ПП "Стелсі-V" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для їх виконання, ним не встановлено факту передачі товарів (послуг) підприємствам - покупцям, в наслідок чого вказане підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідач вважає, що по ланцюгу постачання ПП "Стелсі-V", ПП "Джокер-Інвест", ФОП ОСОБА_4 не встановлено факту передачі товару (послуг), правочини, укладені між вказаними контрагентами, є нікчемними, в наслідок чого при формуванні позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 у серпні 2010 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 106083,34 грн.

17.10.2011, на підставі Акту №14205/23-2/32088856 від 04.10.2011, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0010792301, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 106083,33 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 26520,83 грн. (арк. с. 86).

26.10.2011 за вих. №53 повідомлення-рішення від 17.10.2011 позивачем оскаржено в порядку адміністративного оскарження, за результатами розгляду якого, податкове повідомлення-рішення залишено без змін (арк. с. 87-105).

03.08.2010 між позивачем та СПД ОСОБА_4 укладено Договір №ДГ-0810-01, відповідно до умов якого, постачальник (СПД ОСОБА_4) зобов'язався поставляти, а покупець (позивач) приймати товар та сплачувати його вартість відповідно до умов договору (арк. с. 171-173).

На підтвердження виконання умов Договору позивачем долучені до матеріалів справи та вивчені судом першої інстанції реєстри податкових накладних, копії податкових накладних №632 від 03.08.2010, №659 від 13.08.2010, №677 від 26.08.2010, копії товарно-транспортних накладних, Акти приймання - передачі, рахунків (арк. с. 147-166).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

На правовідносини поширюються положення статті 19 Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР), в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин.

Спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України та продовжувались в період набрання Податковим Кодексом України законної сили.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до статті 11 Закону України №1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

У п.1.4. ст.1 Закону України №168/97-ВР встановлено, що поставка товарів -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України №168/97-ВР податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилося на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Відповідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

З 01.11.2011 набрав чинності Податковий Кодекс України, відповідно до п. 187.1 ст. 187 якого, також встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником додатку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стало те, що по ланцюгу постачання ПП "Стелсі-V", ПП "Джокер-Інвест", ФОП ОСОБА_4 не встановлено факту передачі товару (послуг), правочини, укладені між вказаними контрагентами, ці угоди є нікчемними, в наслідок чого при формуванні позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 у серпні 2010 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 106083,34 грн.

Проте з такими висновками відповідача погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п'ятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, останній був зареєстрований платником ПДВ з 20.05.2005, реєстрація не була анульована, була дійсною.

Матеріалами справи також підтверджено реальне виконання сторонами правочину, спрямованість дій сторін договору на реальне їх виконання, сплата позивачем вартості товару постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, подальше використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальником товару, оскільки за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), рівно як анулювання свідоцтва не тягне за собою визнання всіх правочинів, здійснених до цієї дати, недійсними, за умови, що вони були фактично виконані.

До матеріалів справи долучено податкові накладні, докази оплати товару, докази фактичної поставки товару, та використання отриманих товарів, робіт та послуг в господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №14205/23-2/32088856 від 04.10.2011 про порушення платником податків вимог Закону України 168/97-ВР, шляхом заниження податку на додану вартість, не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 17.10.2011 № 0010792301.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, 169 частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.12 у справі № 2а-16307/11/0170/2 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.12 у справі № 2а-16307/11/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна