Рішення № 28690854, 17.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/3/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.13 Справа № 5009/4592/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Крю» (04060, м. Київ, вулиця Щусєва, 42-А; 03056. м. Київ, вул. Борщагівська, 145, офіс 189)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКА-ОРІХІВ»(70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Вержбицького, буд. 24-А; 69035, місто Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 61, офіс «Вина Мира»)

про стягнення 67 939,95 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 06.12.2012 р. звернулося ТОВ «Гран Крю»з позовом до відповідача ТОВ «КОНКА-ОРІХІВ» про стягнення 67 939,95 грн., які складаються з: 58 982,08 грн. основного боргу, 8 276,97 грн. пені та 680,90 грн. 3% річних. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу товару № 757 від 11.08.2011 р. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст. ст. 526, 527, 528, 549, 551, 552, 610, 611, 612. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 07.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4592/12, справі присвоєно номер провадження 18/3/13, судове засідання призначено на 17.01.2013 р., про що сторони повідомлені належним чином.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, в той же час на адресу суду надійшов лист № 29/12-12 від 29.12.2012 р, відповідно до якого позивач просив суд розгляд справи здійснити без участі представника ТОВ «Гран Крю»та залучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з поштовими повідомленнями, відправленими 11.12.2012 р., примірники ухвал про порушення провадження у справі та призначення судового засідання були отримані уповноваженими представниками товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКА-ОРІХІВ»як за юридичною адресою так і за фактичною –13.12.2012 р. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення судового засідання.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.01.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом прийнято рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран Крю»(продавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «КОНКА-ОРІХІВ»(покупець, відповідач у справі) 11.08.2011 р. уклали договір купівлі-продажу товарів № 757 (надалі –договір), за умовами якого продавець здійснює продаж лікеро-горілчаних виробів та інших товарів народного споживання (в подальшому Товар), а покупець зобов’язується приймати зазначений Товар і оплачувати його вартість згідно умов та протягом дії даного договору (п. 1.1).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продаж Товару здійснюється партіями. Продавець здійснює продаж окремої партії Товару покупцю згідно заявки останнього. В заявці має бути зазначено: асортимент, кількість, ціна Товару, а також дата і місце продажу Товару. Сторони погодили, що заявка покупця є попереднім документом, вона не є частиною даного договору і не може бути використана як доказ у суді.

Згідно з п. 2.3 договору сторони попередньо погодили, що видаткові накладні, які видаються продавцем на кожну окрему партію Товару, повинні відображати наступні суттєві умови даного договору: асортимент, кількість, ціну за одиницю Товару та загальну вартість товару з урахуванням податків та зборів.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що кожна партія Товару, яка продається покупцю по даному договору супроводжується наступними документами: рахунок, видаткова накладна і податкова накладна.

На виконання умов договору позивач протягом липня 2011 р. –липня 2012 р. здійснив поставку товару на загальну суму 87 354,29 грн., про що свідчать видаткові накладні № 3895 від 08.07.2011 р. (5 953,61 грн.), № 3908 від 12.07.2011 р. (326,70 грн.), № 4454 від 14.09.2011 р. (653,40 грн.), № 4627 від 04.10.2011 р (653,40 грн.). № 4828 від 21.10.2011 р. (1 306,80 грн.), № 5279 від 01.12.2011 р. (7 530,30 грн.), № 5577 від 27.12.2011 р. (1 306,80 грн.), № 465 від 27.02.2012 р. (2 041,20 грн.), № 501 від 01.03.2012 р. (1 481,40 грн.), № 591 від 12.03.2012 р. (1 481,40грн.), № 951 від 19.04.2012 р. (4 707,90 грн.), № 952 від 19.04.2012р. (1 360,80 грн.), № 1330 від 31.05.2012 р. (4 707,90 грн.), № 1331 від 31.05.2012 р. (1 360,80 грн.), № 1476 від 14.06.2012 р. (37 440,18 грн.), № 1774 від 13.07.2012 р. (15 041,70 грн.)

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата Товару по даному договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту продажу Товару (підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар).

Однак, відповідач належним чином зобов’язання щодо оплати товару в узгоджений сторонами строк в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 28 372,21 грн., чим порушив умови договору, заборгувавши 58 982,08 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 58 982,08 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару на його адресу 03.10.2012 р. була надіслана претензія з проханням сплатити суму заборгованості.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, борг без оплати.

Таким чином, на момент розгляду справи, борг відповідача за поставлений товар складає 58 982,08 грн. Факт наявності заборгованості у розмірі 58 982,08 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату поставленого йому товару в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 58 982,08 грн. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення, у відповідності до п. 6.2 договору, пені у розмірі 8 276,97 грн. за період з 04.05.2012 р. до 21.11.2012 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 6.2. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості отриманого Товару покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню з розрахунку 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати Товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 343 Господарського кодексу України визначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Чинне законодавство надає сторонам договорів право встановлювати неустойку в договорі та одночасно обмежує розмір неустойки. Позивач, в даному випадку, трактує норми ЦК України та ГК України, як такі що скасовують це обмеження, не враховуючи при цьому положень ст. 343 ГК України.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України та здійснивши системний аналіз норм права, що регулюють відповідальність за неналежне виконання господарських зобов’язань, суд дійшов висновку, що сторонами передбачено відповідальність у вигляді саме пені як різновиду неустойки, та вона є обмеженою у розмірі і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (постанова ВСУ від 07.11.2011 р. у справі 5002-2/5109-2010; постанова ВСУ від 24.10.2011 р. у справі 25/187).

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки перевищений розмір подвійної облікової ставки НБУ. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 8 276,97 грн. за період з 04.05.2012 р. до 21.11.2012 р. підлягає частковому задоволенню –в розмірі 3 392,19 грн., в іншій частині стягнення пені, а саме у стягненні 4 884,78 грн. суд відмовляє в задоволенні позову.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання, позивач просив стягнути 3% річних за період прострочення з 04.05.2011 р. по 21.11.2012 р. у розмірі 680,90 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наведений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 680,80 грн. є невірним. При перерахунку судом 3% річних, за вказаний позивачем період, встановлено, що до стягнення належить 679,03 грн., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення 1,87 грн. 3% річних суд відмовляє в позові, оскільки позивачем не враховано, що кількість днів у році дорівнює 366, а не 365. як зазначено у розрахунку.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКА-ОРІХІВ»(юридична адреса: 70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Вержбицького, 24; фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 61, офіс «Вина Миру», код ЄДРПОУ 34119990, р/р 2600401752238 в ПАТ філіал АТ «Укрексимбанк»у місті Запоріжжя, МФО 313979) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Крю»(юридична адреса: 04060, місто Київ, вул. Щусєва, 24-А; фактична адреса: 03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, 145, офіс 189, код ЄДРПОУ 33194422, р/р 26003060296393 у ПАТ «ПриватБанк», МФО 380269) 58 982,08 грн. (п’ятдесят вісім тисяч дев’ятсот вісімдесят дві грн. 08 коп.) основного боргу, 3 392,19 грн. (три тисячі триста дев’яносто дві грн. 19 коп.) пені, 679,03 грн. (шістсот сімдесят дев’ять грн. 03 коп.) 3% річних, 1 493,74 грн. (одну тисячу чотириста дев’яносто три грн. 74 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 21 січня 2013 р.