Постанова № 28688544, 15.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 р. справа №2а-13053/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Лукашиної І.А.,

представника відповідача - Піскун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0008702305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 129 063, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32 265, 75 грн. та від 18.10.2012 року №0008712305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 121 687, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30 421, 75 грн..

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позову вказує на те, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 05.05.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої Відповідачем був складений акт перевірки №4204/2201/37658078 від 05.10.2012 року (далі за текстом - акт перевірки №4204/2201/37658078 від 05.10.2012 року).

На підставі вказаного акту перевірки №4204/2201/37658078 від 05.10.2012 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0008702305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 129063,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32265,75 грн. та від 18.10.2012 року №0008712305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 121687,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30421,75 грн.

Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0008702305 та від 18.10.2012 року №0008712305 є незаконним та підлягають скасуванню у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що обставини, які викладені відповідачем у акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198, ст.201 Кодексу, у зв'язку із чим висновки відповідача є помилковими та не відповідають дійсним обставинам.

Представник позивача пояснив суду, що у ході проведення перевірки позивачем в підтвердження правомірності формування валових витрат у 2 кварталі 2012 року по отриманим роботам з надання в оренду торгових приміщень, відшкодування витрат орендаря за комунальні послуги з ПП "Екстрім" були представлені усі оригінали первинних документів, які за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам, викладеними у ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Також, представник позивача не погоджується з приводу виявлення відповідачем під час проведення перевірки податкових накладних, отриманих позивачем від ПП "Екстрім", ТОВ "Арт Фрут", ТОВ "Бюро він", які оформлені з порушенням вимог діючого законодавства.

Представник позивача зауважив суд, що усі представлені позивачем при проведенні відповідачем перевірки податкові накладні, перелік яких наведено на стор.16 акту перевірки, за формою та змістом відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379.

У зв'язку із чим, Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0008702305 та від 18.10.2012 року №0008712305 є протиправними та підлягають скасуванню. Підсумовуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, проти адміністративного позову заперечує у повному обсязі з посиланням на акт перевірки №4204/2201/37658078 від 05.10.2012 року.

Представник відповідача вказує, що позивачем в порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу до складу валових витрат 2 кварталу 2012 року віднесено витрати у сумі 614586,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таке твердження відповідач мотивує тим, що під час проведення перевірки виявлено відсутність оригіналів актів виконаних робіт з надання в оренду торгових приміщень, відшкодування витрат орендаря за комунальні послуги з ПП "Екстрім".

Також, представник відповідача зазначає, що позивачем в порушення п.198.6 ст.198, ст.201 Кодексу до складу податкового кредиту квітня-червня 2012 року віднесено суми податку на додану вартість у розмірі 122 918, 0 грн., які не підтверджені податковими накладними.

Вищенаведене представник відповідача пояснює тим, що під час проведення перевірки виявлено податкові накладні, отримані позивачем від ПП "Екстрім", ТОВ "Арт Фрут", ТОВ "Бюро він", які оформлені з порушенням вимог діючого законодавства.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства України.

Відповідач, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 05.05.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки №4204/2201/37658078 від 05.10.2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки №4204/2201/37658078 від 05.10.2012 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0008702305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 129063,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32 265,75 грн. та від 18.10.2012 року №0008712305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 121687,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30421,75 грн.

Як вказано у висновку акта перевірки №4204/2201/37658078 від 05.10.2012 року позивачем порушено:

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 129 063, 0 грн. (2-й квартал 2012 року);

- п.198.6 ст.198, ст.201 Кодексу, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 121 687, 0 грн., у т.ч. за квітень 2012 року - 68049, 0 грн., за травень 2012 року - 32934, 0 грн., за червень 2012 року - 20704, 0 грн.

Позивач зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської

ради (свідоцтво про державну реєстрацію від 04.05.2011р. номер запису №14801020000 050183), та здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту, який затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства та зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради №14801050005050183 від 15.03.2012 року.

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100342447 від 25.06.2011 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковій номер 376580720301, дата реєстрації платником податку на додану вартість 25.06.2011 року), також відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 13.07.2012 року №1279 перебуває на обліку у відповідача.

Суд, надаючи оцінку виявленим порушенням, які відображені у акті перевірки, вважає за необхідне при вирішенні справи керуватися положеннями Податкового кодексу України (надалі за текстом - Кодекс), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 , Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 (що діяли на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 14.1.36 Кодексу передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.14.1.27 полдоження Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу передбачено, що не включається до складу валових витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що платник податку має право включити до складу валових витрат суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, заборона на включення до складу валових витрат стосується лише тих витрат, які не підтверджені розрахунковими, платіжними, первинним документами.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 вказаної статті Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі за текстом-Положення) передбачено, що первинні документи-це документи створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно приписів наведеного пункту Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або,якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно підпункту 2.5 пункту 2 Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно п.п.2.13 п.2 Положення передбачено, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (п.п.2.15 п.2 вказаного Положення).

Так, представлені Позивачем до суду первинні документи в підтвердження правомірності формування валових витрат у 2 кварталі 2012 року по отриманим роботам з надання в оренду торгових приміщень, відшкодування витрат орендаря за комунальні послуги з ПП «Екстрім» за змістом та формою повністю відповідають вимогам, викладеними у ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що під час проведення перевірки виявлено відсутність оригіналів актів виконаних робіт з надання в оренду торгових приміщень, відшкодування витрат орендаря за комунальні послуги з ПП "Екстрім", оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази вищенаведеного факту.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що висновок Відповідача стосовно того, що позивачем в порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу до складу валових витрат 2 кварталу 2012 року віднесено витрати у сумі 614586, 00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку є помилковими та не узгоджується з матеріалами справи.

Також, згідно п.198.1 ст.198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, зазначеним пунктом Кодексу визначено, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що платник податків має право на включення сплачених сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених п.п.198.2 ст.198 Кодексу, заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковим накладними.

Згідно п.201.1. ст. 201 Кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

- у паперовому вигляді;

- в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Цим же пунктом Кодексу визначено перелік обов'язкових реквізитів, які повинні міститися у податковій накладній.

Так, представлені Позивачем до суду податкові накладні, перелік яких наведено на стор. 16 акту перевірки, за формою та змістом відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379.

Суд вважає за необхідне вказати, що Відповідачем не надано жодних доказів того, що вказані у акті перевірки податкові накладні оформлені з порушення встановленого законом порядку, у зв'язку з чим висновок Відповідача щодо порушення Позивачем п.198.6 ст.198, ст.201 Кодексу є помилковим та не відповідає матеріалам справи.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що Відповідач законність та правомірність складання та направлення податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 року №0008702305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 129063,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32 265,75 грн. та від 18.10.2012 року №0008712305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 121 687, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30 421, 75 грн. належним чином не довів.

Враховуючи вказане, винесене Відповідачем податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0008702305 та від 18.10.2012 року №0008712305 підлягають скасуванню у повному обсязі.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення задоволення позовних вимог ТОВ "Рокфор Маркет" в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0008702305 та №0008712305 від 18.10.2012 року у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" судовий збір у розмірі 2146.00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 21 січня 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.