Постанова № 28687814, 21.08.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 серпня 2012 р. Справа № 2а/0270/3322/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,

за участі секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Педченко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_3

до: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34939477), Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37979894)

про: визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення коштів за нанесення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34939477) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення коштів за нанесення моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" № 995 від 14 вересня 2011 року, утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком. Пунктом 2 встановлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Позивач зазначає, що наказом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 177-к від 28 грудня 2011 року його звільнено з посади провідного спеціаліста екологічного контролю та радіаційної безпеки на державному кордоні, держаного інспектора з охорони навколишнього природного середовища відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Дане рішення мотивоване фактом ліквідації Державної екологічної інспекції у Вінницькій області. При цьому, відповідачем не надано переважного права щодо залишення на роботі позивача, у зв'язку з чим останній просить суд поновити його, на займаній до звільнення посаді, в Державній екологічній інспекції у Вінницькій області та стягнути кошти за нанесення моральної шкоди.

Протокольною ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37979894).

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідачів заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на заперечення (а.с. 40-41). Окрім того зазначила, що відповідачі діяли згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_3 з 28 березня 2001 року працював у Державному управлінні екології та природних ресурсів у Вінницькій області: спочатку державним екологічним інспектором Вінницької регіональної інспекції, з 05 липня 2004 року державним екологічним інспектором відділу контролю земельних ресурсів та біоресурсів, з 01 вересня 2005 року державним екологічним інспектором відділу системного контролю. З 20 березня 2007 року був переведений згідно пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на посаду провідного спеціаліста державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки на держкордоні.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 995 від 14 вересня 2011 року "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" та з метою забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано наказ № 359 від 30 вересня 2011 року про ліквідацію спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та затвердження голів комісій з їх ліквідації (а.с. 42-43).

Згідно із положеннями частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України.

Наказом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 128-К від 04 жовтня 2011 року (а.с. 44) працівників, зокрема, ОСОБА_3 07 жовтня 2011 року попереджено про можливе вивільнення за пунктом 1 статті 40, 49-2 КЗпП України.

Пунктом 1 статті 40 КЗпП України врегульовано умови розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, статтею 49-2 КЗпП України - порядок вивільнення працівників, який встановлює, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Наказом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 177-К від 28 грудня 2011 року (а.с. 13) ОСОБА_3 30 грудня 2011 року звільнено з посади провідного спеціаліста відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки на державному кордоні, державного інспектора з ОНПС згідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Представник відповідачів в судовому засіданні пояснила, що всі працівники Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34939477) звільнені, що підтверджується відповідними довідками (а.с.71, 73). Разом з тим відрізняються підстави звільнення. Окремих працівників, на підставі їх заяв, звільнено не у зв'язку із ліквідацією установи (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України), а у зв'язку із переведенням в іншу установу (пункт 5 частини 1 статті 36 КЗпП України), про що видано відповідний наказ. В судовому засіданні встановлено, що позивач з відповідною заявою про звільнення його з інших підстав та про прийняття на роботу не звертався.

Окрім того, як встановлено судом у голови ліквідаційної комісії відсутні повноваження пропонувати позивачу посади у новоствореному підприємстві - Державній екологічній інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37979894), оскільки, як встановлено судом Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37979894) - є самостійною юридичною установою, яка не підпорядковується ліквідованій, з окремим керівником. Лише керівництво новоствореної Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37979894) має право вирішувати кадрові питання, розглядаючи письмові заяви претендентів щодо прийняття на роботу, в установленому законодавством порядку.

Отже, процедура звільнення позивача відповідає вимогам трудового законодавства, а тому підстави для скасування наказу № 177-к від 28 грудня 2011 року відсутні.

Разом з тим, позивач стверджує, що відповідно до частини 2 статті 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі.

Під змінами в організації виробництва і праці, позивач має на увазі ліквідацію, реорганізацію або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Суд не погоджується з таким трактуванням, виходячи із статті 42-1 КЗпП України, яка регулює переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу. Так, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (зворотній бік а.с. 47), Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37979894) є новоутвореною шляхом заснування юридичної особи; підтверджує це також і довідка Головного управління статистики у Вінницькій області № 305/08 від 13 лютого 2012 року (а.с. 46), яка зазначає, що дані щодо правонаступництва Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34939477) в ЄДРПОУ відсутні.

Отже, відбулась ліквідація юридичної особи Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34939477) та утворення нової - Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37979894).

Вказані обставини виключають можливість, як повторного прийняття на роботу, так і залишення на роботі на іншій посаді в ліквідованій установі.

Факт ліквідації підтверджується і довідкою Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 50/07 від 07 серпня 2012 року, про те, що всі працівники Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34939477) 30 грудня 2011 року звільнені, а чисельність штатних працівників облікового складу складає 0 чоловік (а.с.71,73).

Крім того, після утворення Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37979894) були опубліковані оголошення про конкурси на заміщення вакантних посад.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Суд наголошує на тому, що пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", роз'яснено наступне: при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. У цих випадках працівник не має права вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що процедуру звільнення позивача проведено відповідно вимогам трудового законодавства, що свідчить про відсутність підстав для скасування наказу № 177-к від 28.12.2011р., а тому вказані позовні вимоги, а також вимоги щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не знаходять свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, завданої незаконним звільненням, то враховуючи, що судом встановлено правомірність дій відповідача щодо процедури звільнення ОСОБА_3, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідачів, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України, а тому підстав для задоволення позову в суду не має.

Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна