Рішення № 28687175, 19.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2012 р. Справа № 23/089-12

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди

до Володарської селищної ради Київської області, Київська область, смт. Володарка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Стоянка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Київська область, смт. Володарка

про визнання недійсним та скасування рішення

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Мірошник М.О. (довіреність №28 від 16 січня 2012 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи на стороні позивача: Скорич Я.О. (довіреність №06-01/8 від 4 січня 2012 року);

від третьої особи на стороні відповідача: Бойкініч Р.С. (довіреність б/н від 30 жовтня 2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Володарської селищної ради Київської області (далі -відповідач) про скасування рішень та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням виконавчого комітету Володарської селищної ради від 12 лютого 1997 року за №13 «Про надання земельних ділянок в користування підприємствам, установам, організаціям, що знаходяться на території селищної ради» ветеринарній станції, правонаступником якої є Володарська районна державна лікарня ветеринарної медицини надано у користування земельну ділянку площею 2,5 га, яка, як зазначає позивач, станом на момент прийняття спірного рішення перебувала у користуванні Державного підприємства «Білоцерківський лісгосп». У зв'язку з зазначеним, позивач вважає спірне рішення незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 28 вересня 2012 року та призначено справу до розгляду на 17 жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28 вересня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Київське обласне управління лісового та мисливського господарства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17 жовтня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Володарську районну державну лікарню ветеринарної медицини.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

Представник Київського обласного управління лісового та мисливського господарства в усних та письмових поясненнях позовні вимоги підтримав.

Представник Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини в усних та письмових поясненнях, проти позову заперечував.

Ухвалою суду від 28 листопада 2012 року продовжено строк вирішення спору у справі №23/089-12 на п'ятнадцять днів.

19 грудня 2012 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Володарської селищної ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року за №13 «Про надання земельних ділянок в користування підприємствам, установам, організаціям, що знаходяться на території селищної ради»надано в користування ветеринарній станції земельну ділянку у розмірі 2,5 га.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Володарська районна державна лікарня ветеринарної медицини є правонаступником ветеринарної станції, про яку йдеться у зазначеному рішенні.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, яка є предметом спірного рішення, знаходиться в постійному користуванні позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Частиною 4 ст. 48 Лісового кодексу України передбачено, що матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Лісового кодексу України затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Судом встановлено, що зазначена земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується витягом з проекту організації та розвитку лісного господарства Білоцерківського лісового господарства Київського обласного управління лісного господарства і лісозаготівель Мінлісгоспу УССР (таксаційний опис Володарського лісництва, зокрема кварталу №39), з якого вбачається, що земельна ділянка, загальною площею 2,4 га, розташована у кварталі №39 виділ 8 Володарського лісництва, є землями лісогосподарського призначення, відносяться до категорії захисності -рекреаційно-оздоровчі ліси.

Вищезазначене підтверджується довідкою Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Державного агентства лісових ресурсів України №628 від 17 вересня 2012 року, з якої вбачається, що земельна ділянка в кв. 39 вид. 8, площею 1,4 га Володарського лісництва ДП «Білоцерківський лісгосп»за матеріалами лісовпорядкування 1983-1993-2003 рр. знаходиться в користуванні ДП «Білоцерківський лісгосп».

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання Державного агентства лісових ресурсів України засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30 вересня 1991 року за №119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, та на сьогодні є єдиним виконавцем робіт з лісовпорядкування.

В матеріалах справи наявна копія акту встановлення меж землекористування державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство»(том 2, а.с. 135), з якого вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Володарської селищної ради але за межами населеного пункту.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В матеріалах справи наявні копія геодезичного журналу по проекту організації і розвитку лісового господарства Білоцерківського лісгоспзагу Київської області Міністерства лісового господарства Української РСР за 1983 рік (титульна сторінка, зміст, пояснювальна записка, геодезичний журнал зйомки навколишньої межі планшетних рамок -планшет №2 Володарського лісництва, складений у 1983 році), копія планшету №2 Володарського лісництва, виготовленого Українською аерофотолісовпорядкувальною експедицією Українського лісовпорядного підприємства в/о «Ліспроект»(планшет складено на підставі геоданих землеустрою 1962-1973 років та лісоустрою 1973 року) з яких вбачається, що позивач є постійним користувачем спірної земельної ділянки.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 26 березня 2012 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 4 жовтня 2012 року у справі №12/010-12 встановлено, що позивач є постійним користувачем спірної земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 19 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей. Плата за вказані землі вноситься в порядку, передбаченому статтею 36 цього Кодексу.

Пунктом 4 ст. 14 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на відповідній території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у тимчасове користування для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та припинення права користування ними.

В той час, пунктом 2 ст. 16 Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що до відання селищних і сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання в межах селищ і сіл земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а також за їх межами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та припинення права користування цими ділянками.

З наведеного вбачається, що повноваження щодо надання у користування земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів було надано районним Радам народних депутатів.

Частиною 1 ст. 57 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, суд дійшов висновку, що виконавчий комітет Володарської селищної ради народних депутатів приймаючи спірне рішення перевищив надані йому повноваження, оскільки, такими повноваженнями наділені районні Ради народних депутатів.

Крім того, в матеріалах справи відсутнє погодження із державними органами лісового господарства щодо надання спірної земельної ділянки у постійне користування ветлікарні та відсутні будь-які докази вилучення земельної ділянки площею 2,5 га.

В матеріалах справи наявна копія архівного витягу з рішення виконкому Володарської райради депутатів трудящих від 20 лютого 1948 року б/н (том 1, а.с. 167), яке, на думку відповідача та Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини, підтверджує той факт, що Ветлікарня (Володарська районна державна лікарня ветеринарної медицини) з 1947 року є постійним користувачем спірної земельної ділянки.

В вищезазначеному архівному витягу з рішення виконкому Володарської райради депутатів трудящих від 20 лютого 1948 року б/н зазначено наступне: «… Дозволити відділу сільського господарства виготовити та видати взамін знищеного новий державний акт №446460 на основі проведення відділом сільського господарства землевпорядних робіт в літній період 1947 року з закріпленням за колгоспом «Комунар»с. Володарка земель в межах, що визначені в держак ті площею 1227,17 га.

Всього закріплюється за колгоспом «Комунар»с. Володарки -1227,17 га.

До зазначеної площі, яка закріплюється на вічне (безстрокове) користування за колгоспом «Комунар»с. Володарка не включаються площі таких участків стороннього користування, що розташовані в межах проектного плану, а саме: … з) Ветлікарня -1,33 га; і) Медлікарня -2,50 га; …».

Отже, судом встановлено, що рішенням виконкому Володарської райради депутатів трудящих від 20 лютого 1948 року б/н вирішено питання щодо надання колгоспу «Комунар»у безстрокове користування земельні ділянки, загальною площею 1227,17 га.

В зазначеному рішенні не визначено у якому саме користуванні (строковому чи безстроковому) ветлікарні та медлікарні перебувають земельні ділянки площею 1,33 га та 2,50 га відповідно.

Крім того, до зазначеного рішення не додано проектного плану земель, з якого можливо було б встановити межі та координати земельних ділянок, про які йдеться в рішенні виконкому Володарської райради депутатів трудящих від 20 лютого 1948 року б/н.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем та Володарською районною державною лікарнею ветеринарної медицини не подано до суду належних та допустимих доказів, що підтверджували б надання у постійне користування ветлікарні спірної земельної ділянки.

Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного Кодексу України останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини щодо виникнення у позивача права оскаржувати спірне рішення виникли у 1997 році, тобто, до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, тому, до спірних правовідносин необхідно застосувати норми Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно положень ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується господарським судом незалежно від заяви сторін.

Згідно із положеннями ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Судом встановлено, що позивач довідався про існування спірного рішення лише у січні 2012 року під час розгляду господарським судом Київської області справи №12/010-12 за позовом Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини до державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Київське обласне управління лісового та мисливського господарства про зобов'язання вчинити дії.

Суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки, позивач не міг знати про існування спірного рішення виконавчого комітету Володарської райради депутатів трудящих від 20 лютого 1948 року б/н, так як, позивач не був включений до переліку підприємств, установ та організацій, яким даним рішенням надавалось право користування земельними ділянками.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази, що свідчили б про обізнаність позивача стосовно існування спірного рішення виконавчого комітету Володарської райради депутатів трудящих від 20 лютого 1948 року б/н.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Приписами ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати у розмірі 1073,00 грн. відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Судовий збір у розмірі 29,00 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України, як надмірно сплачений.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Володарської селищної ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року за №13 «Про надання земельних ділянок в користування підприємствам, установам, організаціям, що знаходяться на території селищної ради»в частині надання в постійне користування ветеринарній станції земельної ділянки розміром 2,5 га.

3. Стягнути з Володарської селищної ради Київської області (09300, Київська область, Володарський район, смт. Володарка, вул. Кооперативна, 9, код 04359732) на користь Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство»(09113, Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, урочище «Товста», квартал 50, код 00992119) -1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

4. На виконання пункту 3 резолютивної частини рішення видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено -25 грудня 2012 року

СуддяД.Г. Заєць