Постанова № 28682630, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року м. Київ К-23344/10

№ К-23344/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010

у справі № 2-а-46224/09/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

за участю прокурора Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2009 позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 08.04.2009 № 0000072302/0/1140, від 08.04.2009 № 0000062302/0/19, від 10.06.2009 № 0000072302/1/1860, від 10.06.2009 № 0000062302/1/32.

Висновок суду щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку за грудень 2008 року за господарськими операціями з ПП «Октант»щодо поставки молока вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі обставини, що підтверджують факт придбання позивачем молока у цього постачальника. За висновком суду, позивач правомірно включив суму податку на додану вартість, сплаченого митному органу при ввезенні на митну територію України основних засобів (обладнання для пакування молочної продукції та конвеєри безперервної дії), до податкового кредиту в загальній податковій декларації з податку на додану вартість з огляду на те, що на момент перевірки ці основні засоби не введені в експлуатацію та не використовуютья для переробки молока.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Суд, виходячи із встановлених у судовому процесі обставин, що виключають факт поставки молока ПП «Октант»(відсутність виробничих і трудових ресурсів, документів, що підтверджують виробника молока), прийшов до висновку про безтоварність операцій з поставки молока. Застосовавши норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7, пункту 11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР, втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI), суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач повинен був відобразити податок на додану вартість за імпортовані основні засоби у скороченій податковій декларації з податку на додану вартість, оскільки це обладнання придбано для переробки молока.

У касаційній скарзі ПАТ «Кременчуцький міськмолокозавод»просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року, донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31.03.2009 за № 1218/23-309/00446782, про порушення підприємством норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по загальній декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року на 131476,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, який підлягає сплаті по загальній декларації за грудень 2008 року, на 215071,00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення 08.04.2009 № 0000072302/0/1140 та від 10.06.2009 № 0000072302/1/1860 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року на 131476,00 грн. та від 08.04.2009 № 0000062302/0/19, від 10.06.2009 № 0000062302/1/32 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 301099,00 грн. ( у т.ч. основний платіж -215071,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -86028,00 грн.).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та ПП «Октант» укладено договір поставки сировини (молока) від 20.09.2008 № 188/2/08, за виконання операцій з поставки молока за яким ПП «Октант»виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 844437,90 грн. (у т.ч ПДВ -140739,48 грн.).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Разом з тим, відсутність таких доказів як товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування молока, отриманих позивачем, документів, які б підтверджували придбання та зберігання молока, а також відсутність у контрагента позивача ПП «Октант»трудових ресурсів, основних фондів та обладнання, необхідних для здійснення господарської діяльності з поставки молока (в штаті підприємства рахується 1 особа, яка займає посади директора та бухгалтера), а також відсутність документів, які б підтверджували виробника молока при тому, що ПП «Октант»є посередником в поставках, суд апеляційної інстанції правильно оцінив як свідчення відсутності реального характеру поставок, оцінивши докази, які підтверджують ці обставини, відповідно до правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, накладна та дорожня відомість (для перевезень залізничним транспортом), товарно-транспортна накладна (для перевезень автомобільним транспортом) є обов'язковими первинними документами обліку, екземпляр яких в обов'язковому порядку надається вантажоотримувачу для обліку товару.

При оцінці наданих позивачем товарно-товарних накладних щодо перевезення молока, виписаних від імені ПП. «Октант», суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги відсутність в них даних щодо особи, яка склала та підписала ці накладні, а відтак зробив правильний висновок, що ці накладні, як такі, що не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є достовірними доказами факту поставки.

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.04.2009 № 0000072302/0/1140 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 214436,88 грн., у тому числі 140739,48 грн. -основний платіж та 74331,52 грн. -штрафні (фінансові) санкції, у зв'язку з порушенням позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок завищення податкового кредиту за податковими накладними ПП «Октант», є правомірним.

Це, однак, не стосується висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту в загальній декларації за рахунок суми податку на додану вартість, сплаченого митному органу у зв'язку з імпортом обладнання.

Пунктом 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР визначено, що до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 тієї самої статті до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1999 № 271 (далі - Порядок № 271), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Із наведеного випливає, що податкове зобов'язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, тобто такий платник ПДВ, який, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів.

Такий висновок співпадає з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 28.02.2011 у справі за позовом ЗАТ «Баштанський сирзавод»до ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення, яка в силу норми частини 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою, в тому числі для судів.

Суд першої інстанції, на відміну від апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про неправомірність зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 131476,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року за операціями з імпорту основних фондів (обладнання для пакування молочної продукції та конвеєри безперервної дії), хоча і зробив такий висновок з інших, помилкових, підстав.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод» задовольнити частково, змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010, позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 08.04.2009 № 0000062302/0/19, від 08.04.2009 № 0000072302/0/1140 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 86762,12 грн., у тому числі 74331,52 грн. -основний платіж та 12430,60 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

У позові про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 08.04.2009 № 0000072302/0/1140 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 214436,88 грн., у тому числі 140739,48 грн. -основний платіж та 74331,52 грн. -штрафні (фінансові) санкції, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.І. Костенко підписА.О. Рибченко