Ухвала суду № 28682237, 20.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2012 р. м. Київ К-28912/10

№ К-28912/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010

у справі № 2а-40055/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Род-Ник»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 29.01.2009 № 0000042320/0, від 20.02.2009 № 0000042320/1, від 17.04.2009 № 0000042320/2, від 03.07.2009 № 0000042320/3.

У касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.01.2009 № 104/232/32029392, про порушення норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 334/04-ВР, втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України), а саме: завищено валові витрати на загальну суму 183950,00 грн., у тому числі: за IVквартал 2007 року -54600,00 грн., І квартал 2008 року -105150,00 грн., ІІ квартал 2008 року -24200,00 грн. за господарськими операціями з надання інформаційно-консультативних послуг приватними підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зв`язок яких із господарською діяльністю позивача не доведений. У результаті цього порушення позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 45987,00 грн. у тому числі: за IVквартал 2007 року -13650,00 грн., І квартал 2008 року -26287,00 грн., ІІ квартал 2008 року -6050,00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.01.2009 № 0000042320/0, від 20.02.2009 № 0000042320/1, від 17.04.2009 № 0000042320/2, від 03.07.2009 № 0000042320/3 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 65141,00 грн.( у т.ч. 45987,00 грн. - основний платіж, 19154,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач (замовник) уклав з приватними підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (виконавці) договори про надання послуг від 03.03.2003 № 0303/1 та від 01.10.2007 № 0110/1 відповідно. За умовами вказаних договорів виконавці зобов`язувались надати замовнику інформаційно-консультативні послуги по закупівлі нафтопродуктів (скрапленого газу). На виконання вказаних договорів між сторонами були підписані завдання про надання інформаційно-консультативних послуг, а за наслідками їх виконання - звіти про надання інформаційно-консультативних послуг та акти-приймання-передачі робіт.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті).

До валових витрат можуть бути включені витрати платника податку, які відповідають загально прийнятим правилам та діловій меті цього суб`єкта господарювання, що прямо випливає із законодавчого припису щодо такої ознаки валових витрат, як їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто їх призначення для використання платником податку у власній господарській діяльності.

На підставі досліджених у судовому процесі доказів, а саме: копій завдань про надання інформаційно-консультативних послуг (а.с. 237, 239-248, т.1), якими визначався обсяг необхідних позивачу послуг; реєстрів постачальників та реєстр контрагентів (а.с. 238, 240, 242, 244, 246, 248 т.1), які містять інформацію щодо потенційних контрагентів позивача на ринку скрапленого газу; звітів про надання інформаційно-консультативних послуг (а.с. 87, 97, 111, 130, 145 т.1). актів приймання-передачі та розрахунків вартості наданих послуг (а.с.98, 112, 131, 146, 184-188 т.1), суди попередніх інстанцій встановили факт надання позивачу зазначеними постачальниками інформаційно-консультативних послуг та дійшли обґрунтованого висновку про використання позивачем результатів цих послуг у власній господарській діяльності, врахувавши при цьому, що одним із видів діяльності позивача є торгівля нафтопродуктами.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва М.І. Костенко