Рішення № 28681543, 14.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №5011-75/17783-2012 14.01.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт"

про стягнення 1910,00 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Шененко К.В., довіреність № ГН-15-Ю від 02.01.2013.

від відповідача -не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 1910,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 286335-02-16-01 від 19.08.2011 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Civic», реєстраційний номер ВН 0989 ЕА, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.01.2013 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, з відміткою про отримання; відповідач про причини неявки представника суд не повідомив; відзив на позов, клопотань або заяв до суду не надіслав.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 14.01.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2011 між позивачем, як страховиком та Хайченком Олександром Сергійовичем, як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 286335-02-16-01 (надалі -договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобам -автомобілем Civic», реєстраційний номер ВН 0989 ЕА.

Згідно договору до страхових ризиків відноситься ДТП.

Строк дії договору до 18.08.2012 (включно).

10.10.2011 о 11 год. 15 хв. в м. Одесі на площі Толбухіна, поблизу будинку № 17 вул. Краснова трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля Civic»та автомобіля «ВАЗ-21093», а саме: Дьоміна Т.В., керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21093», реєстраційний номер 329-32 ОА, при перестроюванні з другої смуги в третю не надала переваги у русі автомобілю марки Civic», реєстраційний номер ВН 0989 ЕА, під керуванням Хайченка О.С., який рухався по тій смузі на яку водій автомобіля «ВАЗ-21093» мала намір перестроїтися, внаслідок чого допустила з ним зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Дьоміною Тетяною Василівною вимог пункту 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ ОМУ ГУ МВС про дорожньо-транспортну пригоду № 8892759.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.11.2011 у справі № 3/1519/9253/2011 встановлено порушення Дьоміної Тетяни Василівни п. 10.3 Правил дорожнього руху України, Дьоміну Тетяну Василівну визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

12.10.2011 власник застрахованого транспортного засобу -автомобіля Civic»звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 182.09/12 з оцінки транспортного засобу від 26.12.2011, складеного спеціалістом-оцінювачем Циналєвським Олексієм Сергійовичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5867 від 27.10.2008) вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Civic», реєстраційний номер ВН 0989 ЕА в результаті його пошкодження при ДТП складає 3007,80 грн.

Позивачем 22.03.2012 був складений та підписаний страховий акт № 907-02, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля Civic», реєстраційний номер ВН 0989 ЕА, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 2410,00 грн.

На підставі складеного страхового акту № 907-02 ПАТ «СК «ВУСО», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 286335-02-16-01 від 19.08.2011, сплатило за договором суму страхового відшкодування в розмірі 2410,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 3316 від 22.03.2012.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПАТ «СК «ВУСО»перейшло в межах суми 2410,00 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб -автомобіль «ВАЗ-21093», реєстраційний номер 329-32 ОА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Civic», реєстраційний номер ВН 0989 ЕА, належить громадянці Дунаєвській О.В. та знаходився під керуванням Дьоміної Т.В., вина якої у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що Дьоміна Т.В. не мала права керування транспортним засобом «ВАЗ-21093»та притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що Дьоміна Т.В. на законних підставах керувала транспортним засобом «ВАЗ-21093», реєстраційний номер 329-32 ОА.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Дьоміної Тетяни Василівни встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ-21093», реєстраційний номер 329-32 ОА відшкодовується Дьоміною Тетяною Василівною, як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

Цивільно-правова відповідальність Дьоміної Тетяни Василівни, як законного володільця автомобіля «ВАЗ-21093», реєстраційний номер 329-32 ОА, застрахована ПАТ «СК «Лафорт»згідно із полісом № АА/6037802, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Відповідно до п. 4 полісу № АА/6037802 особою, цивільно-правова відповідальність якої за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ-21093», реєстраційний номер 329-32 ОА застрахована полісом є Дьоміна Тетяна Василівна, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ-21093», реєстраційний номер 329-32 ОА була застрахована ПАТ «СК «Лафорт».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс № АА/6037802) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза -500,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля nda Civic», реєстраційний номер ВН 0989 ЕА, з урахуванням зносу становить 3007,80 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача, визначені полісом №АА/6037802 розміри лімітів відповідальності та франшизи (500,00 грн.), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 1910,00 грн. (2410,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) -500,00 грн. (франшиза) = 1910,00 грн.).

Позивач претензією № 3920 від 31.05.2012 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 2410,00 грн.

Відповідач у відповідь на претензію листом № 1334 від 15.08.2012 повідомив про прийняте ним рішення про виплату страхового відшкодування, однак виплати не здійснив.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 1609,50 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»(04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, ідентифікаційний код 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, ідентифікаційний код 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 1910 (одна тисяча дев'ятсот десять) грн. 00 коп. та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.01.2013.

Суддя Т.В.Васильченко