Ухвала суду № 28681436, 10.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 р.Справа № 2а-10511/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-10511/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" (далі - ТОВ "Харківський центральний ринок"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.05.2012 року №0000481531 та №0000471531.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-10511/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Харківський центральний ринок" зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.12.2010 року, як юридична особа. ТОВ "Харківський центральний ринок" перебуває на обліку у Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та є платником податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З посиланням на приписи п.п.75.1.2 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 23.03.2012 року №22 фахівцями Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з 03.04.2012 року 04.04.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Харківський центральний ринок" в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та правомірності формування валових витрат з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року із взаємовідносин з ПП "Хармарт".

Результати перевірки оформлені актом №179/15-314/37364820 від 09.04.2012 року.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, підприємством завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму 6444,00 грн.; п.198.1 - п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за липень 2011 року на суму 6444,00 грн.; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 25 декларації) у розмірі 6444,00 грн.; ТОВ "Харківський центральний ринок", в порушення ст. 138 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у декларації з податку на прибуток за ІІ, ІІІ квартал 2011 року, суму з обсягу придбання товарів (послуг) у ПП "ХАРМАРТ" (у липні 2011 року) у розмірі 32218,00 грн.; ТОВ "Харківський центральний ринок", в порушення ст.151, ст.152 Податкового кодексу України занижено суму податку на прибуток за ІІ, ІІІ квартали 2011 року у розмірі 7410,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки №179/15-314/37364820 від 09.04.2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000481531 від 03.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та №0000471531 від 03.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

ТОВ "Харківський центральний ринок", керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) оскаржив вказані податкові повідомлення -рішення. За наслідками оскарження, рішенням Державної податкової служби України скарги підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ПП "ХАРМАРТ", котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП "ХАРМАРТ", які відображені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Харківський центральний ринок" та ПП "Хармарт" був укладений Договір купівлі -продажу №04х від 04 липня 2011 року. Згідно умов даного договору, ПП "Хармарт" (Продавець) зобов'язується здійснити постачання, а ТОВ "Харківський центральний ринок" прийняти у власність та сплатити в порядку, передбаченому умовами договору наступне майно: опора контактної мережі КМ -12 (2 шт.), оголовник на 1 ріжок (2 шт.), св-к ЖКУ 250-004 (2 шт.), лампа натрієва ДНАТ 250 (2 шт.).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору ПП "Хармарт" поставило ТОВ "Харківський центральний ринок" вищезазначений товар на загальну суму 38661,82 грн., у тому числі ПДВ-20% - 6443,64 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-270702 від 27.07.2011 року (а.с. 135), що були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії довіреності встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "Харківський центральний ринок" на підставі довіреності №116/1 від 22.07.2011 року, виданої керівнику сектору постачання Малохвею О.М, підпис якого міститься також у накладній (а.с. 139).

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаною накладною відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у договорі.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ПП "Хармарт" податкову накладну № 170 від 27.07.2011 року на суму 38661,82 грн., виписану контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором.

Надана позивачем квитанція (а.с. 137), засвідчує факт виконання ТОВ "Харківський центральний ринок" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

У спірних правовідносинах товар діставлявся автомобільним транспортом, який належить на праві власності ТОВ "Харківський центральний ринок", що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.186).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортною накладною №1 від 27.07.2011 року та подорожнім листом, з яких вбачається, що вантажовідправником є ПП «Хармат», вантажоодержувачем - ТОВ "Харківський центральний ринок", перевезення вантажу здійснювалося водієм Пасечник О.С. (а.с. 145, 185-186).

Використання позивачем складського приміщення за адресою: вул. Енгельса, 33, м. Харків, що відповідає зазначеному в товарно - транспортній накладній пункту розвантаження, відповідає юридичній адресі підприємства.

Вказані операції відображені в податковому обліку, що підтверджується копією реєстру отриманих податкових накладних за липень 2011 року та бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотними відомостями по рахункам бухгалтерського обліку 631, 281. Віднесення до складу доходів та витрат відображено у декларації про прибуток підприємства у законодавчо встановлені терміни.

На підтвердження використання отриманого за договором у власній господарській діяльності позивачем надані договори №56 від 05.07.2011 року та №57 від 05.07.2011 року. З зазначених договорів вбачається, що Продавець, ТОВ "Харківський центральний ринок" зобов'язується передати майно (товар), а покупці (ТОВ "Будмен" та ТОВ "Будмен Інтер", відповідно), зобов'язуються прийняти товар та сплатити його вартість в порядку, передбаченому умовами вказаних договорів. В підтвердження реальності здійснення даних операцій до суду також були надані видаткові накладні №№2,3 від 28.07.2011 року, товарно - транспортні накладні, банківська виписка по рахунку, копія реєстру виданих податкових накладних за період липень 2011 року.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-10511/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Жигилій С.П. Філатов Ю.М.