Ухвала суду № 28677462, 06.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р.Справа № 2а-1870/9474/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-1870/9474/11 за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Спектр- СІП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Виробничо-комерційне підприємство "СПЕКТР-СІП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, ВКП "СПЕКТР-СІП") 23.12.2011 р. звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2011 року №0007511502/0/64544 та №0007521502/0/64546.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 р. адміністративний позов виробничо-комерційного підприємства "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ до Державної податкової інспекції у місті Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 11.08.2011 року №0007511502/0/64544 та №0007521502/0/64546.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ВКП "СПЕКТР-СІП" та Сумською міською радою були укладені договори оренди земельних ділянок, а саме від 13.03.2002 року на земельну ділянку за адресою м. Суми район вул. 1-ї Заводської загальною площею 8006 кв. м. та від 10.04.2000 року на земельну ділянку за адресою м. Суми по вул. Тополянська, 21-а, площею 17638 кв. м.

27.07.2011 року ДПІ у м. Сумах було проведено документальну невиїзну перевірку ВКП "СПЕКТР-СІП" з питання дотримання вимог податкового законодавства, а саме повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-травень 2011 року, за результатами якої складено акт №5678/152/14008643.

В ході перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п. 286.2 ст. 286, п. п. 285.5.1 п. 285.5 ст. 285 Податкового кодексу України. Перевіряючим встановлено, що ВКП "СПЕКТР-СІП" не було подано до ДПІ у м.Сумах податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011р., суму грошового зобов'язання у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі по орендній платі за вищезазначені земельні ділянки за січень-травень 2011 року позивачем самостійно не задекларовано, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 87226,55 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Сумах було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення, а саме від 11.08.2011 року №0007511502/0/64544, яким ВКП "СПЕКТР-СІП" збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 87227,55 грн., в тому числі 87226,55 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0007521502/0/64546, яким до ВКП "СПЕКТР-СІП" застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн. за неподання до податкового органу декларації з плати за землю за 2011рік.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що господарським судом було визнано недійсними договори оренди, укладені між ВКП "СПЕКТР-СІП" та Сумською міською радою, а земельними ділянками позивач фактично не користувався з 2007 р., майно розташоване на спірній земельній ділянці знаходиться у користуванні іншої юридичної особи, що підтверджено судами апеляційної та касаційної інстанцій, у позивача відсутній обов'язок декларувати суми грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки, в т.ч. і подавати до податкової інспекції декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011р.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до п.п 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011року визначається розділом ХП "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Згідно з статтею 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У частинах першій, другій статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, а паво постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Питання щодо права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2011 року по справі №8/147-10 було визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 10.04.2000 року та 13.03.2002 року, укладених між ВКП "СПЕКТР-СІП" та Сумською міською радою щодо оренди земельних ділянок, а саме від 13.03.2002 року на земельну ділянку за адресою м. Суми район вул. 1-ї Заводської загальною площею 8006 кв. м. та від 10.04.2000 року на земельну ділянку за адресою м. Суми по вул. Тополянська, 21-а, площею 17638 кв. м.

З 2007р. коліями та спірними земельними ділянками користується Сумська філія ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", яке надає послуги з подачі та прибирання вагонів, і майно, яке розташовано на спірній ділянці -залізничні колії, є державною власністю, і знаходяться на балансі Сумської філії ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" згідно Наказів Міністерства транспорту та зв'язку України №854 від 13.08.2009р., №992 від 22.09.2009р., №137 від 15.03.2010р. Дана обставина також підтверджується матеріалами справи, зокрема, наказом ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" №86 від 18.03.2010 року "Про зарахування на баланс Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" майна, яке згідно рішення суду не вибувало з державної власності (а.с.132), наказом №62 від 24.032010 року. Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" "Про зарахування на баланс майна, яке згідно рішення суду не вибуло з державної власності"(а.с.133).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2012 року, рішення господарського суду Сумської області від 02.11.2011 року залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Таким чином, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.

Частина друга статті 236 ЦК України, згідно з якою якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 ЦК України. Натомість частина друга статті 236 ЦК України конкретизує норму абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені частинами першою та другою статті 236 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-1870/9474/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.