Ухвала суду № 28676218, 14.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Труфанова М.О.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року справа №1203/9474/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/1203/9474/2012 за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про визнання протиправними дій з відмови у виплаті державної допомоги на дитину, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/1203/9474/2012 позов задоволений (а.с.33-34).

Визнані протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, яке 11.07.2012 року відмовило ОСОБА_2 в призначенні державної допомоги на дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з неподанням довідки про отримання чи неотримання аліментів з батьків дитини. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 як опікуну, а з 3 липня 2012 року - піклувальнику державну допомогу на дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за травень, червень та липень 2012 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. (а.с.36).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України, з огляду на те, що жодна сторона в судове засідання не з'явилась, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від позивача надійшло письмове заперечення проти апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, згідно розпорядження голови районної державної адміністрації №196 від 06.05.2009 р. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходиться в Іллірійському обласному дитячому будинку „Надія дітям", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, контроль за виконанням даного розпорядження покладено на першого заступника голови райдержадміністрації Дерев'янко Т.М.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Артемівської районної у місті Луганськ ради від 30.11.2011 року №219 встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивача ОСОБА_2 призначено опікуном. З цього рішення вбачається, що - мати дитини ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а батько дитини ОСОБА_7 рішенням Канєвського районного суду Краснодарського краю РФ був позбавлений батьківських прав, з нього були стягнуті аліменти на дитину ОСОБА_3. З 01.09.2011 року позивач перебуває на обліку у відповідача, з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року отримував державну допомогу на дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, над якою була встановлена опіка. 08.05.2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повторне призначення допомоги на підопічну дитину ОСОБА_3 ще на 6 місяців. 11.07.2012 року відповідач листом за №1103/3474 відмовив позивачу в призначенні державної допомоги на дитину ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що протягом місяця він не подав довідку про отримання чи неотримання аліментів з батьків дитини, не враховуючи обставин, що унеможливили для нього як опікуна своєчасне надання необхідного документу органи та посадові особи Російської Федерації.

Колегією суддів встановлено, що зазначеної довідки позивач не надав з поважних причин, тому що ухвалою Канєвського районного суду Краснодарського краю Російської Федерації від 17.04.2012 року йому було відмовлено у задоволенні заяви про заміну стягувача - дитини ОСОБА_3 на нього як опікуна у виконавчому провадженні та зміні порядку та способу виконання рішення суду, а в подальшому зазначений суд та Управління Федеральної служби судових приставів-виконавців Канєвського району Краснодарського краю РФ на його звернення не реагували, відповідей не надали, довідки на його адресу не спрямували.

Про штучні перепони в наданні зазначеної довідки свідчать й доводи відповідача про те, що він неодноразово звертався до Управління Федеральної служби судових приставів-виконавців Канєвського району Краснодарського краю РФ з проханням надати довідку про нараховані та виплачені аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчать копії письмових запитів від 10.05.12р. №01-03/2382, від 23.05.12р. №01-03/2604, від 23.07.12р.№01-03/3753, від 10.08.12р.№01-03/4174, від 21.08.12р.№01-03/4410, від 31.08.12р. №01-03/4566, від 17.09.12р. №01-03/4742. Тільки 20 липня 2012 року на адресу відповідача від УФССПВ по Канєвському району Краснодарського краю РФ була отримана факсом довідка про стягнення аліментів. Відповідно до наданої довідки, можливо визначити розмір стягнутих аліментів.

Колегія суддів вважає, що несвоєчасне надання довідки сталося не з вини позивача - опікуна дитини, що повинно було враховуватися відповідачем. Дії відповідача з відмови в призначенні державної допомоги на дитину ОСОБА_3 не відповідають ст.19 ч.2 Конституції України, згідно якої органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставах, у межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією і законами України; ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якої кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного і соціального розвитку; ст.13 ЦК України, відповідно до якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1); при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ч.2); при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4).

Посилання відповідача на вимоги ст.ст.7п.8, 23 Бюджетного кодексу України. ст.ст.16, 18 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та на пп.26-29 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року є необґрунтованими, тому цільове використання бюджетних коштів на позбавлену батьківського піклування дитину не змінилася, позивач як опікун завчасно робив все, щоб отримати необхідну довідку, а також не повинен відповідати за несумлінне виконання обов'язків посадовими особами іноземної держави, від яких безпосередньо залежить соціальний захист дитини, яка проживає в Україні.

Дії відповідача з формальної відмови позивачу в призначенні державної допомоги на дитину ОСОБА_3 погіршили рівень життя та стан соціального забезпечення дитини, якою опікається позивач, за період з травня по липень 2012 року. За час зволікання з призначенням державної допомоги з 3 липня 2012 року дитина стала з малолітньої особи неповнолітньою, а позивач відповідно набув статусу піклувальника.

Таким чином, законні підстави для відмови позивачу у призначенні державної допомоги на дитину ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що протягом місяця позивач не надав довідку про отримання чи неотримання аліментів з батьків дитини, були відсутні. Дії відповідача, як державного органу соціального захисту і суб'єкта владних повноважень, не відповідали також вимогам ст.2 ч.3 КАС України та зазначених Законів України, є неправомірними.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/1203/9474/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/1203/9474/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар