Постанова № 28674356, 26.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2012 р. Справа №2а-14541/10/10/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, в якому просить суд визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі з невизнання як податкової звітності декларації ТОВ «Спецпромрезерв» за 3 квартали 2010 року з податку на прибуток, а також зобов'язати ДПІ в м. Сімферополі відобразити показники декларації ТОВ «Спецпромрезерв» за 3 квартали 2010 року з податку на прибуток в карточці особового рахунку по податку на прибуток. Адміністративний позов мотивований тим, що подана ним до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкова декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року згідно з повідомленням ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 46221/10/28-4 від 20.10.2010 року безпідставно не була визнана відповідачем як податкова декларація, адже вона відповідала всім вимогам чинного законодавства, була подана у встановлений законом строк, складена без порушень, а саме: в ній указані обов'язкові реквізити, вона підписана відповідною посадовою особою, скріплена печаткою ТОВ «Спецпромрезерв», а це означає, що у відповідача були відсутні підстави для невизнання такої декларації податковою. Разом з тим, позивач вважає, що саме повідомлення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 46221/10/28-4 від 20.10.2010 року оформлено неналежним чином, адже воно, всупереч вимогам п. 4.6 Інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів АРК, органах місцевого самоврядування, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1153 від 17.10.1997р., не засвідчене печаткою.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2011 року по справі була призначена судово-економічна (бухгалтерська) експертиза, у зв'язку з чим провадження по справі зупинено ( а.с. 54-55, 56).

16.08.2011 року до суду надійшов висновок експерта № 373 від 15.07.2011 року, у зв'язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 року провадження у справі було поновлено (а.с. 58-61, 66).

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2011 року по справі була призначена додаткова судово-технічна експертиза, у зв'язку з чим провадження по справі зупинено (а.с. 87-88, 89).

20.03.2012 року до суду надійшов висновок експерта № 96 від 29.02.2012 року, у зв'язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 року провадження у справі було поновлено та призначено до судового розгляду (а.с. 93-97, 98).

Позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно; позивач надав клопотання щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з проведенням судово-технічної експертизи в сумі 1545,49 гривень; відповідач заперечення на позов до суду не надав та про причини неявки не повідомив.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача або його представника, з урахуванням, що згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, враховуючі, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, а також приймаючі до уваги, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторін.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» є юридичною особою, яка 14.12.2006 року зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 437855, Довідкою ГУ статистики в АР Крим № 05.3-06-01/199 та Статутом ТОВ «Спецпромрезерв», державну реєстрацію якого проведено 15.02.2006р. № 18821020000007513 (а.с. 6-9, 11-22).

25.10.2010 року за вх. № 198454 позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства з додатками за 3 квартал 2010 року, однак згідно з повідомленням ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 46221/10/28-4 від 20.10.2010 року ця декларація не була визнана відповідачем як податкова декларація, оскільки у порушення п. 1.7 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. під № 271/7592, зі змінами і доповненнями, вона була заповнена таким чином, що не забезпечувалося вільне читання тексту (цифр) (а.с 23-27).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Спецпромрезерв» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. №1251-XII, чинного під час спірних правовідносин, встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 16.4 ст.16 Закону України «Про податкування прибутку підприємств», чинного під час спірних правовідносин, платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Таким чином, діючим законодавством передбачений обов'язок відповідача надавати податкові декларації з податку на прибуток до податкових органів.

Згідно з вимогами п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №143 (узгоджено рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 р. №06-10/239, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592) затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства. Відповідно до вимог п.1.6 зазначеного Порядку оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4.

При цьому, п. 1.7 даного Порядку встановлено, що декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється.

У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Як зазначено у повідомленні ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 46221/10/28-4 від 20.10.2010 року, подана позивачем декларація не була визнана відповідачем як податкова декларація, оскільки у порушення п. 1.7 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. під № 271/7592, зі змінами і доповненнями, вона була заповнена таким чином, що не забезпечувалося вільне читання тексту (цифр).

Суд вважає, що таке невизнання є протиправним, з наступних підстав.

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем суду була надана податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року з додатками, заповнена таким чином, що забезпечується вільне читання тексту (цифр) та не містить будь-яких чорних плям, в той час як відповідачем надана податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року з додатками, на яких містяться чорні плями.

Як було встановлено судово-технічною експертизою, в документі - декларація з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року ймовірно спочатку був нанесений відтиск штампу «Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим вхід. № 198454», а потім нанесена чорна пляма, в документі - Додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації ймовірно спочатку був нанесений відтиск печатки «Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» № 34058632 № 1», а потім нанесена чорна пляма. Відповісти на питання в категоричній формі не представилось можливим з огляду на недостатність комплексу ознак, що дозволяють в категоричній формі стверджувати про послідовність нанесення штрихів (а.с. 97).

Ймовірні висновки експертизи не можуть свідчити про безумовність нанесення чорних плям на декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року та додаток до неї після подання цих документів до відповідача.

Однак, дослідивши текст наданої позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року та додатку до неї, суд вважає, що навіть наявність на них чорних плям, незалежно від того ким вони нанесені, не робить неможливим чи ускладненим вільне читання тексту (цифр), у зв'язку з чим доходить висновку про те, що підстави для відмови у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року та додатку до неї у відповідача були відсутні.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не доведено суду правомірності невизнання спірної декларації з додатком як податкової звітності, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ в м. Сімферополі з невизнання як податкової звітності декларації ТОВ «Спецпромрезерв» за 3 квартали 2010 року з податку на прибуток є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо неприйняття поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв»податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року, що оформлена повідомленням № 46221/10/28-4 від 26 жовтня 2010 року.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання ДПІ в м. Сімферополі відобразити показники декларації ТОВ «Спецпромрезерв» за 3 квартали 2010 року з податку на прибуток в карточці особового рахунку по податку на прибуток суд зазначає наступне.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі -Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N 843/11123, яка діє на час вирішення спору по суті, встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету.

Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку (п.1.6 Інструкції).

Згідно з п. 3.1 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах (п.4.1 Інструкції).

Відповідно до п.п. 4.2.1 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі "Нараховано платежів - зменшено платежів" за відповідними кодами операцій.

Наведені положення законодавства свідчать про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання ДПІ в м. Сімферополі відобразити показники декларації ТОВ «Спецпромрезерв» за 3 квартали 2010 року з податку на прибуток в картці особового рахунку по податку на прибуток також є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити відомості, що зазначені в податкової декларації з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» за 3 квартали 2010 року в облікової картці з податку на прибуток.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

В силу ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 244 від 08.07.2011 року на суму 1095,25 гривень та № 311 від 15.03.2012 року на суму 450,24 гривень, позивачем було сплачено за судові експертизи по даній справі всього 1545,49 гривень.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 гривень та 1545,49 гривень - витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У судовому засіданні, що відбулося 26.04.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 04.05.2012 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо неприйняття поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року, що оформлена повідомленням № 46221/10/28-4 від 26 жовтня 2010 року.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити відомості, що зазначені в податкової декларації з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» за 3 квартали 2010 року в облікової картці з податку на прибуток.

4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 3,40 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 1545,49 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.