Вирок № 28674071, 18.01.2013, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1813/5610/2012

1/583/42/ 13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2013 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

Головуючого Олійник О.В.

за участю секретаря Наливайкіної Н.Л.

прокурора Вініченка О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Охтирка, Сумської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 16.10.2006 року Охтирським міськрайонним судом за ст. ст. 186 ч. 2, 342 ч. 2, 345 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі,

- 22.06.2009 року Охтирським міськрайонним судом за ст. 296 ч. 2 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі,

- 22.12.2010 року Охтирським міськрайонним судом за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі,

звільненого 18.09.2012 року за постановою Дзержинського районного суду м. Харкова на підставі ст. 81 КК України -умовно-достроково на не відбутий термін покарання 27 днів,

по ст. 186 ч. 2 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Охтирка, Сумської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 21.09.2006 року Охтирським міськрайонним судом за ст. 309 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 75 КК України до 1 року 06 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік,

- 09.06.2008 року Охтирським міськрайонним судом за ст. ст. 296 ч. 2, 185 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 70 ч. 1 КК України до обмеження волі строком на 2 роки 02 місяці,

- 17.12.2010 року Охтирським міськрайонним судом за ст. ст. 185 ч. 2, 309 ч. 2, 308 ч. 2 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 70 КК України до позбавлення волі на 2 роки з конфіскацією майна,

звільненого 22.08.2012 року з Сумської виправної колонії управління ДПтС в Сумській області (№ 116) по відбуттю терміну покарання,

по ст. ст. 198 ч. 1, 395 КК України суд

ВСТАНОВИВ:

1. Підсудний ОСОБА_1, 04.10.2012 року, близько 15-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу домоволодіння АДРЕСА_3, з корисливих спонукань, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_3, наніс два удари рукою по обличчю останнього та спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді субконюнктивального крововиливу лівого ока, саден обличчя, забійних ран тім'яної області, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 348 від 22.10.2012 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, в результаті чого заволодів мобільним телефоном марки «НОКІА 1202», вартістю 179 грн. 00 коп., стартовим пакетом мобільного оператора «МТС», вартістю 10 грн., з грошима на рахунку в кількості 31 грн., грошима в сумі 2 грн. 80 коп.; господарчою сумкою, вартістю 0,5 грн., продуктами харчування, а саме: цибулею, вагою 1,5 кг, вартістю 3 грн. за 1 кг на загальну суму 4 грн. 50 коп.; виноградом сорту «Ізабелла», вагою 300 грамів, вартістю 21 грн. за 1 кг, на загальну суму 6 грн. 30 коп. та пучком укропу вагою 70 грамів, вартістю 1 грн., що належать потерпілому, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 235 грн. 10 коп.

Підсудний ОСОБА_2, 04.10.2012 року, приблизно о 15-ій годині, знаходячись поблизу домоволодіння АДРЕСА_3, достовірно знаючи, що ОСОБА_1, скоїв злочин відносно потерпілого ОСОБА_3, а саме грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в результаті чого ОСОБА_1 незаконно заволодів мобільним телефоном марки «НОКІА 1202», що належить потерпілому, та ОСОБА_2 незважаючи на це, заздалегідь не обіцяючи, взяв, тобто придбав у ОСОБА_1 даний мобільний телефон, після чого розібрав його, викинув з нього стартовий пакет мобільного оператора «МТС», що належить потерпілому та включно до 05.10.2012 року ним користувався, достовірно розуміючи, що даний мобільний телефон являється викраденим, тобто здобутий під час скоєння ОСОБА_1 злочину.

Факт скоєння підсудними цих злочинів підтверджується такими доказами.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні грабежу, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, визнав повністю і пояснив, що 04.10.2012 року, близько 15-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, йшов разом з ОСОБА_2 по вулиці Менжинського, м. Охтирка, коли поблизу домоволодіння НОМЕР_2 побачив чоловіка похилого віку, який з сумкою йшов їм назустріч. Так як ОСОБА_1 хотілося випити ще, думаючи, що в сумці знаходиться горілка, він запитав у потерпілого, чи є у нього випити та що знаходиться в його сумці, на що одержав непривітну відповідь, після чого ОСОБА_1 наніс потерпілому два удари кулаком руки, в ліву і праву ділянку голови потерпілого, внаслідок чого той впав на землю і втратив свідомість. ОСОБА_1 взяв сумку потерпілого та його мобільний телефон, який випав з кармана курточки. Перевіривши зміст сумки, він нічого цінного для себе там не виявив, оскільки цибуля, виноград і укроп йому не були потрібні, тому сумку викинув, а мобільний телефон подарував ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_1 у судовому засіданні у своїх поясненнях вказав, що ОСОБА_2 не бачив того, що відбулося з потерпілим, оскільки йшов попереду на відстані близько 15 метрів, розмовляючи по мобільному телефону, ОСОБА_1 про вчинене йому нічого не розповів, а мобільний телефон подарував ОСОБА_2 як свій власний. Пояснив, що на досудовому слідстві у деяких протоколах його допиту записані інші покази, зокрема, стосовно обізнаності ОСОБА_2 про вчинення злочину, але це відбулося по тій причині, що протоколи писали працівники міліції, а він їх підписував не читаючи.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою за ст..198 ч. 1 КК України не визнав повністю і пояснив, що 04.10.2012 року, близько 15-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, йшов разом з ОСОБА_1 по вулиці Менжинського, м. Охтирка, при цьому відійшов від ОСОБА_1 вперед на 15 метрів, оскільки розмовляв по мобільному телефону. Потім у нього сіла батарея в телефоні, після чого він діждався ОСОБА_1 і далі вони пішли разом, при цьому йому ОСОБА_1 дав свій власний мобільний телефон «НОКІА 1202»для розмови і сказав, що повертати не потрібно. Те, що ОСОБА_1 зробив по відношенню до потерпілого, він не бачив. Проте бачив, як ОСОБА_1 викинув якусь сумку, але ніяких питань з цього приводу йому не задавав. Те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, він не знав, і вони про це взагалі не розмовляли. На досудовому слідстві надавав показання, що був присутній при вчиненні злочину ОСОБА_1, в силу психічного примусу з боку працівників міліції.

Пояснення підсудних по епізоду грабежу майна потерпілого суд не може повністю покласти в основу вироку і розцінює їх як спробу з боку підсудного ОСОБА_2 уникнути кримінальної відповідальності, а з боку ОСОБА_1-як спробу ввести суд в оману щодо обізнаності ОСОБА_2 стосовно походження мобільного телефону, який йому подарував ОСОБА_1

Пояснення ОСОБА_1 в частині того, що ОСОБА_2 не бачив, як той вчиняв злочин, і не знав про те звідки взявся мобільний телефон «НОКІА 1202», а також пояснення ОСОБА_2 по епізоду грабежу майна потерпілого спростовуються іншими доказами.

Так, потерпілий у судовому засіданні пояснив, що 04.10.2012 року, близько 15-ї години, йшов по вулиці Менжинського, м. Охтирка, коли біля домоволодіння НОМЕР_2 побачив двох молодих чоловіків, як він тепер знає, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які рухалися йому назустріч один за одним, оскільки стежка по-під домами була вузькою. ОСОБА_1 запитав, що він несе у сумці, на що потерпілий відповів «яке вам до того діло». При цьому обернувся і побачив, що другий чоловік, ОСОБА_2, стояв за його спиною з правого боку на відстані близько 1 метра і спостерігав за тим, що відбувається, розмовляючи по мобільному телефону. ОСОБА_1 сказав, що він хоче випити, після чого схопив за сумку, але потерпілий сумку не відпустив з рук, за це ОСОБА_1 вдарив його по голові два рази, один раз у праву частину голови, другий раз у ліву частину голови. Після того потерпілий втратив свідомість і впав на траву. Через деякий час отямившись, прийшов додому і виявив відсутність мобільного телефону і грошей в сумі 2,80 грн., які перебували в кармані курточки, застебнутому на змійку. Вважає, що при падінні випасти вони не могли.

Пояснення потерпілого суд вважає такими, що їх необхідно покласти в основу вироку, оскільки вони є послідовними, у процесі досудового слідства не змінювалися і об'єктивно стверджуються іншими доказами.

Пояснення потерпілого про те, що його вдарив ОСОБА_1 по голові, підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 348 від 22.10.2012 року, згідно якої тілесні ушкодження у вигляді субконюнктивального крововиливу лівого ока, саден обличчя, забійних ран тім'яної області, завдані потерпілому, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (які не спричинили короткочасного розладу здоров'я).

В судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_4 пояснив, що ним кваліфіковані тілесні ушкодження потерпілого як легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я, незважаючи на те, що потерпілий від ударів втратив на деякий час свідомість, оскільки це виходить з клінічних даних, а втрата свідомості могла бути у зв'язку з індивідуальними властивостями організму потерпілого.

При відтворенні обстановки та обставин події від 13.10.2012 року за участю ОСОБА_2.(а.с.92), він вказав на місце напроти домоволодіння АДРЕСА_3, де ОСОБА_1 вдарив потерпілого і заволодів його мобільним телефоном.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона була присутня під час проведення слідчої дії відтворення обстановки і обставин події з участю підсудного ОСОБА_2. ОСОБА_2 при відтворенні самостійно і добровільно показав місце, куди впав потерпілий, а також місце, де він при цьому знаходився, при цьому не плутався, його ніхто не направляв, психічне чи фізичне насильство до нього не застосовувалося.

В матеріалах кримінальної справи мається явка з повинною ОСОБА_2 від 10.10.2012 року, в якій він повідомив, що бачив, як ОСОБА_1 вдарив чоловіка похилого віку, а потім забрав його мобільний телефон, який в послідуючому подарував ОСОБА_2 (а.с.14). Явка містить напис про те, що вона написана ОСОБА_2 власноручно, без застосування фізичного чи психологічного впливу.

Аналогічні пояснення ОСОБА_2 дав в процесі допиту його як підозрюваного (а.с.166) та обвинуваченого (а.с.176).

У процесі очної ставки на досудовому слідстві від 17.10.2012 року (а.с.65) ОСОБА_2 вказував, що підійшов до ОСОБА_1, коли потерпілий лежав, а ОСОБА_1 стояв поруч з ним з продовольчою сумкою потерпілого в руках.

Крім того, на досудовому слідстві допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 сам у нього 04.10.2012 року попрохав віддати телефон «НОКІА 1202»йому, а зустрівшись на наступний день, ОСОБА_2 йому повідомив, що того телефону, що забрали у потерпілого, у нього вже немає (а.с.129). У послідуючому ОСОБА_1 на досудовому слідстві змінив ці покази, вказуючи на те, що віддаючи телефон ОСОБА_2, сказав йому, що це його власний.

Пояснення свідка ОСОБА_5, протоколи слідчих дій (відтворення за участю потерпілого, підсудних, очної ставки між потерпілим і ОСОБА_2, допиту підсудних в якості підозрюваних, обвинувачених) повністю підтверджують пояснення потерпілого про те, що підсудний ОСОБА_2 хоча і не брав участі, але був присутній при застосуванні насильства до потерпілого та здійсненні щодо нього грабежу, розумів, що відбувається і звідкіля взявся у ОСОБА_1 мобільний телефон «НОКІА 1202», який він йому в наступному подарував.

Суд вважає, що зміна показів ОСОБА_1 стосовно обізнаності ОСОБА_2 з приводу того, звідки взявся у ОСОБА_1 мобільний телефон, є його намаганням допомогти товаришу уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, а зміна показів ОСОБА_2 є його лінією захисту від обвинувачення за ст.198 ч.1 КК.

Доводи ОСОБА_2 стосовно примусу з боку працівників міліції до надання визнавальних вину пояснень та інших незаконних методів дізнання та досудового слідства спростовані проведеною перевіркою та постановою про закриття кримінального провадження за ст. 364, 365, 372 КК України щодо слідчого, на якого вказували підсудні, за відсутністю складу кримінальних правопорушень (а.с.57 т.2).

Таким чином, суд вважає, що факт скоєння злочину підсудними за цим епізодом доведений повністю.

Злочинні дії підсудного ОСОБА_1 за цим епізодом суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, а саме -відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.

Злочинні дії підсудного ОСОБА_2 за цим епізодом суд кваліфікує за ч. 1 ст. 198 КК України,так як він взявши для себе у ОСОБА_1 мобільний телефон потерпілого і користуючись ним деякий час, вчинив заздалегідь необіцяне придбання, зберігання майна, здобутого злочинним шляхом.

2. Підсудний ОСОБА_2, відбувши покарання, призначене за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2010 року за ст. ст. 185 ч. 2, 308 ч. 2, 309 ч. 2 КК України у вигляді 2-х років позбавлення волі, знаючи, що відносно нього 21.06.2012 року постановою Ковпаківського районного суду м. Суми встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік та встановлені обмеження, згідно яких ОСОБА_2 заборонено виходити з квартири чи приватного домоволодіння, обраного для мешкання після 20 год. і до 4 годин ранку наступного дня без отримання на це письмового дозволу керівництва ВВС; заборонено виїзд за межі населеного пункту місця проживання на постійне чи тимчасове проживання без письмового дозволу керівництва ВВС; заборонено знаходитись в ресторанах, кафе, барах, магазинах і інших громадських місцях, де здійснюється реалізація алкогольних напоїв на розлив; зобов'язання проживати за адресою: АДРЕСА_2 та постійно перебувати вдома з 20 год. 00 хв. до 04 год. 00 хв., а також з'являтися на реєстрацію в 1-шу, 2-гу, 3-тю та 4-ту суботу місяця до Охтирського МВ ГУМВС України в Сумській області, самовільно залишив місце свого проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду за наступних обставин.

ОСОБА_2, розуміючи про встановлені відносно нього обмеження та наслідки за їх порушення, маючи умисел на ухилення від адміністративного нагляду, в ніч з 03 на 04 жовтня 2012 року самовільно, не повідомивши про це працівників міліції покинув місце свого проживання та перебував в барі «На бульварі», розташованого в м. Охтирка Сумської області, де вживав спиртні напої; крім цього в ніч з 04 на 05 жовтня 2012 року, самовільно, не повідомивши про це працівників міліції покинув місце проживання та перебував за адресою: АДРЕСА_4; крім цього 05 жовтня 2012 року самовільно, без відповідного на те дозволу Охтирського МВ міліції виїхав за межі м. Охтирка Сумської області та перебував у смт. Велика Писарівка, Сумської області до ранку 06 жовтня 2012 року; крім цього, 06 жовтня 2012 року в порушення встановлених правил адміністративного нагляду ОСОБА_2, в період часу з 09 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. не з'явився на реєстрацію до Охтирського МВ міліції, чим порушив встановлені відносно нього обмеження.

Факт скоєння підсудним ОСОБА_2 злочину за вищевказаних обставин підтверджується такими доказами.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою за ст. 395 КК України визнав повністю і пояснив, що після відбуття покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі йому 21.06.2012 року постановою суду було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік та встановлені обмеження, про які він знав, і попереджався про наслідки їх невиконання. Проте ці обмеження адміністративного нагляду він порушував свідомо, оскільки йому не подобалося відношення, яке до нього проявляли працівники міліції, коли він до цього приходив на реєстрацію. Тому умисно відвідував ресторани, не ночував вдома та виїжджав на деякий час в смт. Велика Писарівка, не з'являвся на реєстрацію до відділу міліції.

Вказані пояснення ОСОБА_2 суд вважає за необхідне покласти в основу вироку, оскільки вони є послідовними і об'єктивно стверджуються іншими доказами.

Зокрема, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що в кінці вересня 2012 року познайомилася з ОСОБА_2, який їй розповів, що стосовно нього встановлено адміністративний нагляд, а саме, йому не можна виїжджати за межі м. Охтирка та потрібно періодично реєструватися в кримінально-виконавчій інспекції.

Відповідно рапортів ДІМ Охтирської МВ УМВС України в Сумській області Берловського О. І. (а.с.39 т.1), капітана міліції Ольхової О. О.(а.с.43 т.1), ОСОБА_2 без дозволу органів внутрішніх справ 03.10.2012 року залишив місце проживання і поїхав в інше місто з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Таким чином, факт скоєння підсудним ОСОБА_2 злочину за цим епізодом доведений повністю.

Злочинні дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст. 395 КК України, оскільки він самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Вирішуючи питання про призначення підсудним виду й міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Обставиною, обтяжуючою покарання ОСОБА_1, є рецидив злочину, вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд вважає те, що він у судовому засіданні щиро покаявся, попросив вибачення у потерпілого.

Підсудний ОСОБА_1 неодноразово судимий, хоча є особою молодого віку.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що підсудному ОСОБА_1 слід обрати міру покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі, так як він не може бути виправлений без ізоляції від суспільства, оскільки вже притягувався до кримінальної відповідальності, але на шлях виправлення не став, знову вчинив умисний тяжкий злочин.

Оскільки вказаний злочин скоєний підсудним протягом невідбутої частини покарання, до якого був засуджений вироком Охтирського міськрайонного суду від 22.12.2010 року за ст..186 ч.2 КК із застосуванням ст..69 КК та звільнений умовно-достроково 18.09.2012 року постановою Дзержинського районного суду м. Харкова на підставі ст. 81 КК України на невідбутий термін 27 днів, суд вважає необхідним за правилами ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Обставиною, обтяжуючою покарання ОСОБА_2, є рецидив злочину, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

ОСОБА_2 неодноразово судимий, хоча є особою молодого віку.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що підсудному слід обрати міру покарання за ст.198 ч.1 КК України у виді позбавлення волі, так як він не може бути виправлений без ізоляції від суспільства, оскільки вже притягувався до кримінальної відповідальності, але на шлях виправлення не став, знову вчинив умисні злочини.

Суд вважає, що обрана підсудному міра покарання у виді позбавлення волі буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов ОСОБА_3 слід задовільнити частково, так як підсудний ОСОБА_1 визнав його повністю і у процесі судового розгляду частково відшкодував заподіяну шкоду (а.с.31 т.2).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 323-324 КПК 1960 р., суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України та призначити йому покарання за цим законом у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст..71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Охтирського міськрайонного суду від 22.12.2010 року у виді 10 днів позбавлення волі і остаточно до відбування визначити міру покарання у виді 4 (чотирьох) років 10 (десяти) днів позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання -з 10 жовтня 2012 року.

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 198 ч. 1, ст.. 395 КК України та призначити йому покарання

за ст. 198 ч. 1 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік,

за ст. 395 КК України у вигляді арешту на строк 6 (шість) місяців.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі на строк

1 (один) рік.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання -з 10 жовтня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 завдану йому матеріальну шкоду в сумі 425,00 грн. та 5000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь НДЕКЦ України в Сумській області судові витрати за проведення товарознавчої експертизи № 433 від 17.10.2012 р. -176,40 грн., які перерахувати на банківські реквізити виконавця: одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, код ЄДРПОУ 25574892 на рахунок 31256272210011, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області МФО 837013. Свідоцтво пл. под. 25756800 ІПН 255748918191, код класифікації доходів бюджету 25010100.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області протягом 15 діб з дня його проголошення через Охтирський міськрайонний суд, а засудженим -в цей же строк, з дня отримання копії вироку.

СуддяО. В. Олійник