Рішення № 28673552, 14.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/15841-2012 14.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник"

До Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована

колона - 2"

Про стягнення 31898,35 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Харченко М.М. -представник (дов. № б/н від 12.07.2012 р.) Федоренко А.М. -представник (дов. № б/н від 12.07.2012 р.) від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожник" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона - 2" про стягнення заборгованості по договору підряду № б/н від 15.07.2010 р. (далі - Договір) в розмірі 31 898,35 грн. (27 134,40 грн. -основний борг, 3 041,76 грн. -збитки від інфляції, 1 722,19 грн. -3% річних).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано вимоги зобов'язання по сплаті вартості фактично виконаних робіт по Договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 27 134,40 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача, у відповідності до ст. 625 ЦК України, 3 041,76 грн. -збитки від інфляції, 1 722,19 грн. -3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/15841-2012 та призначено справу до розгляду на 03.12.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість, 03.12.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача у щорічній відпустці. Клопотання задоволено.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 17.12.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2012 р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

14.12.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача додаткові документи, відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що сума основного боргу, заявлена до стягнення з Відповідача, не підтверджується ні наданими до позовної заяви розрахунками, ні змістом позовної заяви, відсутній обґрунтований розрахунок суми, що стягується, а також не зазначено належних і допустимих доказів, які б підтверджували позов.

Також, у зв'язку з тим, що сторонами не було узгоджено у письмовій формі строк виконання Відповідачем зобов'язання з остаточного розрахунку за виконані роботи, умови оплати виконаних робіт визначаються вимогами чинного законодавства, а саме: частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене вбачається, що підстави для стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 27 134,40 грн. - відсутні, оскільки Позивачем не доведено у розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України настання строку оплати, а тому вимоги Позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення з Відповідача сум інфляційних збитків та 3 % річних в заявлених у позові розмірах, оскільки між Позивачем та Відповідачем не було узгоджено у письмовій формі суму та строк виконання Відповідачем зобов'язання.

17.12.2012 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням єдиного представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2012р. надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.01.2013 р., та продовжив строк вирішення пору на п'ятнадцять днів, про що виніс відповідну ухвалу від 17.12.2012р.

19.12.2012р. представником позивача через відділ діловодства суду подано пояснення на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судове засідання 14.01.2013 р. повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.01.2013р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.01.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2010 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожник" (Підрядник) та відповідачем Публічним акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона - 2" (Замовник) було укладено договір підряду б/н від 15.07.2010р.

Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник зобов'язується виконати власними та залученими силами і засобами відповідно до умов цього Договору, ремонт дорожного покриття благоустрою 2-х 9-ти поверхового житлових будинків по вулиці Комсомольській в місті Богуслав, відповідно до погодженої у встановленому порядку, а Замовник зобов'язується оплатити роботи відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна Договору становить 27 134,40 грн. в тому числі ПДВ 20% 4 522,40 грн.

Пунктом 2.4.2 Договору визначено порядок розрахунків за Договором, так, оплата вартості фактично виконаних робіт, з урахуванням наданого авансу, здійснюється протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами Акту виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника.

Позивач взяті на себе зобов'язання передбачені договором виконав в повному обсязі.

Відповідач прийняв виконані позивачем роботи належним чином, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2) №1 за серпень 2010 року від 19.08.2010 року на суму 27134,40 грн. та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року від 19.08.2010 року на суму 27134,40 грн.

Таким чином, згідно до п.2.4.2 Договору, граничний термін оплати виконаних робіт настав 03.09.2010 року.

07.09.2012 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 180 від 07.09.2012р., з вимогою сплати суму заборгованості за договором підряду б/н від 15.07.2010р. в розмірі 27134,40 грн.

Відповіді на претензію відповідач не надав, суму заборгованості не сплатив.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, що згідно розрахунку становить 1722,19 грн. та 3041,76 грн. інфляційних витрат.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з огляду на те, що є необґрунтованими, та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 27134,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 1722,19 грн., збитків від інфляції -3041,76 грн. (розрахунки в матеріалах справи).

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства та складає 1722,19 грн.

Щодо розрахунку збитків від інфляції, суд зазначає наступне.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період-індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з вересня 2010 р. до вересня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 p., серпні 2011 p., травні 2012 p., червні 2012 p., липні 2012 p. та серпні 2012 р. на рівні 98,7 %, 99,6 %, 99,7 %, 99,7 %, 99,8 %, 99,7 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ТОВ "Дорожник".

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2" за період з вересня 2010 р. до вересня 2012 р. підлягають 2442,10 грн. інфляційних нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б; код ЄДРПОУ 00858473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Корсунська, буд. 10; код ЄДРПОУ 19425966) 27134 (двадцять сім тисяч сто тридцять чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 1722 (одну тисячу сімсот двадцять дві) грн. 19 коп. 3% річних, 2442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 10 коп. збитків від інфляції та 1579 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 24 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 18.01.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева