Ухвала суду № 28673417, 11.01.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року січня місяця 11 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Вербицької Л.І.Суддів:Радченка С.В. Слюсаренко О.В.При секретарі:Герасименко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, до ОСОБА_6, третя особа: орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Херсоні ради, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_9, третя особа: ВГІРФО Дніпровського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області, про усунення перешкод у користуванні жилим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року ОСОБА_7 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила те, що вона, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_6, проживала та була зареєстрована з 06 березня 2002 року разом із дітьми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою по АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу (15 грудня 2009 року), відповідач змінив замки на вхідних дверях та не пускає її та дітей до будинку, 57/100 частин якого належить йому на праві власності. Враховуючи, що іншого житла у них немає, перешкода відповідачем у її проживанні та проживанні дітей за місцем реєстрації порушує їх права та законні інтереси, у зв'язку з чим позивачка, на підставі ст. ст. 9, 161 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», просила: усунути перешкоди у користуванні належної відповідачеві частини у зазначеному будинку шляхом її примусового вселення та вселення ОСОБА_8, ОСОБА_9; визначити порядок користування цим майном.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка уточнювала позовні вимоги та остаточно просила суд усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням по АДРЕСА_1 шляхом її примусового вселення та вселення її неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9

ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, на підставі ст. ст. 15, 16, 319, 383, 391, 405 ЦК України усунути перешкоди з боку ОСОБА_7 у здійсненні ним права власності домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_7 з реєстраційного обліку та визначити порядок користування домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Справа двічі розглядалася судом першої інстанції.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено. Вирішено: усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням по АДРЕСА_1 шляхом примусового вселення ОСОБА_7 та її малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати на загальну суму 88,00 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні ОСОБА_7 відмовити в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з необхідності здійснити захист прав та охоронюваних законом інтересів позивачки у користуванні жилим приміщенням, оскільки останній на праві спільної часткової власності належить домоволодіння по АДРЕСА_1, а відповідач чинить їй перешкоди у проживанні за місцем реєстрації у зазначеному домоволодінню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 червня 2000 року по 25 листопада 2009 року (а.с.5). Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

На період перебування у шлюбі члени сім'ї проживали та були зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 (а.с.8,9).

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Херсонським ДБТІ 03 липня 2008 року, ОСОБА_6 належало на праві приватної спільної часткової власності 57/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с.55).

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 січня 2012 року визнано сумісно нажитим майном 57/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_7 і ОСОБА_6 право власності кожного на 57/200 частин зазначеного домоволодіння, залишивши його у спільній частковій власності (а.с.142, 164-167). До зазначеного висновку апеляційний суд дійшов з урахуванням неможливості реального поділу спірного домоволодіння, що є спільною сумісною власністю подружжя, а також відсутності узгодження сторонами в передбаченому законом порядку питання щодо грошової компенсації.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки встановлені судом обставини підтверджують, що ОСОБА_7, після розірвання шлюбу з відповідачем, має право користуватися та розпоряджатися майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а ОСОБА_6 не може чинити їй в цьому перешкод.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не в повному обсязі розглянуто заявлені позовні вимоги представника ОСОБА_6, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, а саме про визначення порядку користування домоволодінням, яке розташоване по АДРЕСА_1, судом першої інстанції відмовлено (а.с.143-144).

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, колегією суддів також до уваги не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, не підтверджені належними доказами та не спростовують мотивованих висновків суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: