Рішення № 28672919, 10.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.01.13 р. Справа № 5006/44/106/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс",м. Донецьк

про: стягнення 538'104'746грн.87коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Кулініч О.О. представник за довіреністю № 001-21.11.12/4 від 21.11.2012р.

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Співак О.Є. представник за довіреністю № 67 від 24.12.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» м. Дніпродзержинськ основного боргу в сумі 488'757'092грн.70коп., пені в сумі 41'068'053грн.51коп., 3% річних в сумі 8'259'600грн.66коп. та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс", м. Донецьк суму боргу в розмірі 20000грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. та специфікації до нього, сертифікати якості, залізничні накладні, рахунки-фактури, договір поруки № ПР 001-29.04.11 від 29.04.2011р., вимоги № 01/1263-3.20д від 20.11.2012р. та № 01/1266-3.20д від 20.11.2012р., розрахунки вимог.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 19.12.2012р., у зв'язку із перебуванням судді Кучерявої О.О. на лікарняному, справа № 5006/44/106/2012 передана на розгляд судді Макаровій Ю.В.

27.12.2012р. позивач супровідним листом надав для залучення до матеріалів справи розгорнутий розрахунок пені в сумі 33'002'315грн.16коп. та 3% річних у сумі 6'583'223грн. 95коп. Також позивач надав суду письмові пояснення, відповідно до яких заявлені до стягнення пеня в розмірі 33'002'315грн.16коп. та 3% річних у розмірі 6'583'223грн.95коп. нараховані у зв'язку з простроченням оплати товару, поставка якого на виконання умов договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. відбулась в період з 06.12.2011р. по 11.10.2012р.; сума основного боргу в розмірі 488'777'092грн.70коп. виникла через не оплату товару, поставленого з серпня 2012 року по 11.10.2012р.

10.01.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 суму основного боргу в розмірі 488'445'236грн.71коп., в іншій частині вимог до відповідачів розмір заявлених вимог до них залишився незмінним, отже всього позивач просить стягнути 537'792'890грн. 88коп.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Частиною 6 ст.22 вказаного Кодексу передбачено, що господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог здійснено позивачем внаслідок неврахування при поданні позовної заяви часткової оплати, здійсненої відповідачем 1 30.11.2012р. у сумі 311855грн.99коп., суд вважає, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відтак, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

Письмовими поясненнями б/н від 10.01.2013р. позивач зазначив, що наданий 27.12.2012р. розрахунок пені на суму 8'065'738грн. 35коп. та 3% річних на суму 1'676'376грн. 71коп., здійснений за несвоєчасну оплату відповідачем 1 товару, поставленого з 14.09.2011р. по 05.12.2011р.

23.12.2012р. відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, посилаючись на ч. 4 ст. 559 ЦК України проти позовних вимог до нього заперечив з підстав того, що строк звернення позивача до відповідача 2 з вимогами щодо виконання зобов'язання за договором поруки в частині оплати поставленого з 06.12.2011р. по 27.06.2012р. товару сплинув на дату звернення позивача до суду, отже вважає, що порука в частині виконання зобов'язань за цими поставками припинена.

24.12.2012р. відповідач 1 звернувся до суду із клопотанням № 017/1590 від 14.12.2012р., яким просив суд відкласти розгляд справи, мотивуючи заявлене клопотання необхідністю додаткового часу задля докладного вивчення матеріалів позовної заяви, перевірки розрахунків, підготовки документів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Враховуючи неявку відповідача 1 та з метою надання останньому права на захист, суд ухвалою від 21.12.2012р. відклав розгляд справи на 10.01.2013р., однак відповідач 1 у судове засідання 10.01.2013р. своїх представників не направив, вимоги ухвал суду не виконав. Отже, не незважаючи на те, що з моменту порушення провадження по справі у відповідача 1 було достатньо часу для надання суду правової позиції по суті спору та доказів у її підтвердження, відповідач 1 свою правову позицію по суті спору до відома суду так і не довів, як і не довів наявність обставин, що перешкоджають наданню таких доказів. Наразі в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача 1 до позивача з пропозиціями провести звірку розрахунків.

Крім того, відсутність представника відповідача 1 в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Сторони були повідомлені судом про дату та час проведення судового засідання належним чином, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині. Неявка без поважних причини у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що позивач в судовому засіданні 10.01.2013р. наполягав на прийнятті рішення, суд вважає можливим розглянути спір за наявними в справі матеріалами.

Вислухавши під час судових засідань представників позивача та відповідача 2, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

29.12.2010р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю " Метінвест холдинг", м. Донецьк (Постачальник) та відповідачем 1, Відкритим акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ (Покупець), укладено договір поставки № ГРД -01/10-5000, згідно якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця залізорудний концентрат з базовим вмістом заліза 63,70% та базовим вмістом вологи 10,50% виробництва ВАТ "Центральний ЗГЗ", ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Інгулецький ГЗК", ВАТ "Південний ГЗК"(надалі Товар), а Покупець зобов'язаний прийняти зазначений Товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором та Специфікаціями до нього.

Поставка Товару здійснюється протягом відповідних контрактних періодів, якими за визначенням п. 2.2 Договору є періоди, протягом яких ціна Товару в доларовому еквіваленті, встановлена у відповідності з п. 5.3 Договору, залишається незмінною. Контрактний період за даним договором складає 1 квартал.

Обсяги та графіки поставок погоджені сторонами в п. 4.1 Договору.

Згідно з визначеними п. 4.2 Договору умовами поставки поставка Товару за даним Договором здійснюється на умовах:

-станція Грековата, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) -для Товару виробництва ВАТ "ЦГЗК";

-станція Терни чи Рядова, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) -для Товару виробництва ВАТ "ПівГЗК";

-станція Інгулець, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) -для Товару виробництва ВАТ "ІнГЗК";

-станція Кривий Ріг, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) -для Товару виробництва ВАТ "ПГЗК"

Поставка Товару здійснюється партіями (які складають маршрутну норму 55-60 вагонів) протягом строку дії Договору.

Датою поставки згідно з п. 4.7 договору вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут чи групу вагонів).

У відповідності із п. 4.11 договору вантажоодержувачем за договором може бути Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» (код отримувача 3128, станція Дніпродзержинськ, Придніпровська залізниця, код станції 455806) та/або Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (код отримувача 3437, станція Коммунарськ, Донецька залізниця, код станції 506209).

Відповідно до п. 13.7 договору № ГРД -01/10-5000 від 29.12.2010р. даний договір вступає в силу з 01.01.2011р. та діє до 31.12.2015р.

Специфікаціями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 до договору сторони визначили зміст, ціну, загальну вартість, кількість товару, що підлягав поставці в конкретний контрактний період, умови та строки його поставки.

Відповідно до вимог та положень закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. найменування Відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" змінено на Публічне акціонерне товариство „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського".

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача 1 прийняти його та оплатити.

Як вбачається із змісту позову, наявних в матеріалах справи доказів та письмових пояснень позивача, наданих через канцелярію суду 27.12.2012р. (а.с. 33, том 25) та 10.01.2013р. (а.с. 61, том 25), на виконання умов договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. позивач згідно залізничних накладних у період 06.12.2011р. по 11.10.2012р. відвантажив на адресу відповідача 1 товар - концентрат залізорудний загальною вартістю 2'532'409'474грн. 31коп., в період з 14.09.2011р. по 05.12.2011р. позивачем був поставлений відповідачу 1 обумовлений вказаним договором товар у кількості 761080,05тон, загальною вартістю 915'704'302грн. 32коп., з урахуванням здійсненого сторонами корегування вартості отриманого товару, пов'язаного зі зміною ціни, про що свідчать наявні в матеріалах справи рахунки-фактури та акти приймання-передачі.

Факт отримання товару відповідачем 1 підтверджується підписом та відбитком печатки товариства в актах приймання - передачі кожної партії товару, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною та наявними в матеріалах справи залізничними накладними.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки товар прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, суду не надано доказів пред'явлення відповідачем 1 до позивача претензій щодо належності виконання останнім прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порядок розрахунків за договором № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. визначений розділом 6 договору.

Згідно з п. 6.1 договору розрахунки за Товар за цим Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника, зазначений в цьому договорі.

Пунктом 6.2 договору сторонами визначено умови оплати: протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару (включаючи день поставки). Якщо двадцять перший календарний день (починаючи з дати поставки) припадає на вихідний чи святковий, оплата відповідної партії Товару повинна бути здійснена не пізніше останнього робочого дня, що передує вихідному чи святковому.

Партія Товару вважається повністю оплаченою, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених Покупцем платежів (в гривнях) за цю конкретну партію Товару, перерахована з гривен в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії Товару, дорівнює еквівалентній доларовій вартості цієї партії Товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін та еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик цієї партії Товару (п. 6.2.1 Договору).

Рахунки-фактури виставляються в день поставки партії Товару в національній валюті України -гривні, виходячи з перерахунку в гривню ціни Товару в доларовому еквіваленті, яка діяла в поточному контрактному періоді поставки (з базовим вмістом заліза та базовим вмістом вологи), а також приплат/знижок до ціни Товару в доларовому еквіваленті, які діяли в поточному контрактному періоді поставки за зміну якісних характеристики Товару (вміст заліза, вміст вологи). При виставленні рахунку-фактури, для мети перерахунку, ціна Товару в доларовому еквіваленті та приплат/знижок в доларовому еквіваленті перемножуються на офіційний курс НБУ UAH/USD, встановлений на дату поставки партії Товару. Для виставлення рахунку-фактури приймається вага партії Товару, зазначена в залізничній накладній та фактичні якісні характеристики Товару (вміст заліза, вміст вологи), зазначені в сертифікаті якості виробника (п. 6.2.2 Договору).

Датою оплати за визначенням п. 6.2.6 договору вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

За приписами ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що ціна на Товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) та зазначається в Специфікації, порядок формування ціни визначений п.п. 5.2, 5.3 Договору.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 533 названого Кодексу якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На сплату вартості поставленого товару позивачем були виставлені рахунки, належними чином засвідчені копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

За письмовими поясненнями позивача (а.с. 61, том 25) та наявних в матеріалах справи розрахунків (а.с. 27, том 25) вбачається, що вартість товару, відвантаженого протягом періоду з 14.09.2011р. по 05.12.2011р., була оплачена відповідачем 1 в повному обсязі, однак з недотриманням умов договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. щодо строків оплати. За прострочення оплати поставленого у цей період товару позивач нарахував пеню та 3% річних, які просить стягнути з відповідача 1 у заявленому у позові розмірі.

Відповідач 1 прийняті на себе за спірним договором зобов'язання належним чином не виконував, оплативши поставлений протягом 06.12.2011р. по 11.10.2012р. товар лише частково, внаслідок чого за ним, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, утворилася заборгованість в сумі 488'465'236грн. 71коп. Як вбачається із письмових пояснень, наданих позивачем через канцелярію суду 27.12.2012р., за бухгалтерським обліком ТОВ „Метінвест холдинг" фактично неоплаченими залишились поставки, які відбулись протягом з серпня 2012р. по жовтень 2012р., про що також свідчить представлений позивачем розрахунок (арк. спр. 71, том 1).

Сума заборгованості розрахована позивачем з урахуванням положень розділу 6 договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. станом на момент звернення з позовом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд неодноразово ухвалами зобов'язував відповідача 1 звірити розрахунки з позивачем, надати суду підписаний першим керівником акт звірки, у разі заперечень надати власну редакцію розгорнутого акту звірки розрахунків. Однак, вимоги суду відповідач 1 не виконав. Акт звірки розрахунків був направлений позивачем на адресу відповідача 1 ще 26.12.2012р., однак станом на день прийняття рішення відповідач 1 не надав жодних заперечень стосовно зазначеної в акті суми заборгованості.

Належні та допустимі в порядку ст.ст. 33-36 ГПК України докази погашення боргу в сумі 488'465'236грн.71коп. в матеріалах справи відсутні.

Виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. забезпечені порукою, шляхом укладання між позивачем (Кредитор) та відповідачем 2 (Поручитель) договору поруки № ПР 001-29.04.11 від 29.04.2011р.

У відповідності з п. 1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» за договором поставки № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р., укладеним між Кредитором та Боржником, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну сплату коштів, сплату пені, процентів та штрафу, передбачених Договором поставки.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Договором поставки, та у випадку застосування заходів відповідальності згідно п. 1.1 даного Договору, Поручитель на підставі письмового повідомлення Кредитора не пізніше двох робочих днів після одержання такого повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок Кредитора заборгованість за Боржника за Договором поставки.

Відповідно до п. 2.3 Договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 20000грн. за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки, та у будь - якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і втрачає чинність після повного виконання боржником обов'язків за договором поставки та поручителем за цим договором.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За приписами ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Через неналежне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки щодо оплати товару, позивач звернувся до відповідача 2, як поручителя, з вимогою № 1266-3.20g від 20.11.2012р. оплатити грошові кошти у розмірі 538104746грн. 87кло., що включають суму основного боргу в 488'777'092грн.70коп., пеню в розмірі 33'002'315грн.16коп. та 3% річних у сумі 6'583'223грн. 95коп. Зазначена вимога 22.11.2012р. була надіслана відповідачу 2, про що свідчать наявні в матеріалах справи засвідчені копії поштової квитанції та опису вкладення в цінний лист (а.с. 45-46, том 1).

Листом № 4953/2 від 27.11.2012р. відповідач 2 не визнав заявлені до нього вимоги.

Відповідач 2 проти заявлених до нього вимог заперечував, посилаючись на те, що строк звернення позивача до відповідача 2 з вимогою щодо виконання зобов'язання за договором поруки в частині оплати поставленого з 06.12.2011р. по 27.06.2012р. товару сплинув на дату звернення позивача до суду, отже вважає, що порука в частині виконання зобов'язань за цими поставками припинена.

Суд зазначає, що зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виключно в межах строку, передбаченого у ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Виходячи з норм ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

З договору поруки № ПР 001-29.04.11 від 29.04.2011р. вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.4.1.) про його дію до повного виконання боржником обов'язків за договором поставки та поручителем за договором поруки не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч.1. ст. 252 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Такий самий по суті висновок викладений у постановах Верховного суду України від 18.07.2012р. та від 21.05.2012р.

Господарський суд приймає до уваги, що договір поставки № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р., укладений між позивачем та відповідачем 1, встановлює права та обов'язки сторін й на майбутні періоди, щодо яких термін виконання ще не настав. В свою чергу, відповідно до п. 1.3 договору поруки, поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед кредитором в тому ж обсязі на тих же підставах та в ті ж строки, що і боржник.

Отже, у позивача виникає право пред'явити вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання за договором поруки протягом наступних 6 місяців, починаючи з дня прострочки виконання відповідачем 1 його основного зобов'язання за договором поставки оплатити отриманий по 11.10.2012р. включно товар.

Враховуючи, що у договорі поставки № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2011р. строк виконання основного зобов'язання відповідача 1 здійснити оплату отриманого з серпня 2012р. по 11.10.2012р. товару визначений відстроченням платежу (п.6.2. договору), суд дійшов висновку, що позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою № 1266-3.20д від 20.11.2012р. оплатити суму боргу 22.11.2012р. в межах строку, зазначеного у ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України строку, а відтак позивач у даному спірному випадку не втратив право вимоги до поручителя.

Пунктом 2.3 договору поруки передбачена відповідальність поручителя перед кредитором за виконання зобов'язань у повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність обмежується коштами у розмірі 20000грн.00коп. за зобов'язаннями боржника та не може перевищувати зазначену суму.

Враховуючи викладене вище та встановлення правомірності вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг" щодо виникнення заборгованості відповідача 1 перед позивачем у розмірі 488'465'236грн. 71коп. за поставлений у період по 11.10.2012р. товар, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» суми у розмірі 20000грн. 00коп.

Отже, заявляючи до відповідача 2 вимоги щодо сплати основного боргу в сумі 20000,00грн. на підставі договору поруки позивач реалізував своє право на отримання задоволення своїх вимог за рахунок поручителя в порядку, визначеному договором поруки, ст. 554 Цивільного кодексу України.

Відповідачами не надано доказів належного виконання зобов'язань за договором № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. та за договором поруки № ПР 001-29.04.11 від 29.04.2011р.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 33'002'315грн.16коп., 3% річних в розмірі 6'583'223грн.95коп., які нараховані позивачем на суму боргу за кожною здійсненою у період з 06.12.2011р. по 11.10.2012р. поставкою.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8'065'738грн.35коп. та 3% річних у сумі 1'676'376грн.71коп. через несвоєчасну оплату товару, поставленого з 14.09.2011р. по 05.12.2011р.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов'язку з оплати вартості поставленого залізорудного концентрату підтверджений матеріалами справи, відповідачем 1 не спростований.

В силу статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.3 договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2011р. сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 6.2 цього договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки до фактичного моменту оплати.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені у заявлених розмірах, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача до відповідача 1 в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у заявлених розмірах, дослідивши представлений позивачем розрахунок, з огляду на прострочення виконання відповідачем 1 грошового зобов'язання, враховуючи передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для застосування такого виду відповідальності, вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно остаточно правомірно заявленим позовним вимогам, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи максимальний розмір судового збору, що був сплачений позивачем при зверненні з позовом, здійснюючі розподіл судового збору суд виходив із процентного співвідношення кожної заявленої позовної вимоги до сплачених витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 546, 553-559, 611-612, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл. про стягнення суми основного боргу у розмірі 488'445'236грн.71коп., пені в сумі 41'068'053грн.51коп., 3% річних в сумі 8'259'600грн.66коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг" (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 117, код ЄДРПОУ 34093721) суму основного боргу в розмірі 488'445'236грн.71коп., пеню в розмірі 41'068'053грн. 51коп., 3% річних в сумі 8'259'600грн. 66коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 64332грн.55коп.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 20000грн.00коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Федора Зайцева, будинок 46А, код ЄДРПОУ 24819472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг" (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 117, код ЄДРПОУ 34093721) суму боргу у розмірі 20000грн.00коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 2грн.38коп.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 10.01.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення підписано 15.01.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.