Рішення № 28672671, 17.01.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.13 Справа № 8/5014/3106/2012

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 19 884 грн. 92 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Пальчик М.О. - начальник юридичного відділу, - довіреність №12-01-155/1745 від 24.12.12 року;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 9842,84 грн. за теплову енергію, спожиту у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, пені за період з 16.11.11 року по 09.10.12 року у сумі 9842,84 грн. та 3% річних за період з листопада 2011 року по жовтень 2012 року у сумі 199,24 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №855, укладеного між сторонами 01.09.06 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 17.12.12 року до 03.01.13 року та з 03.01.13 року до 17.01.13 року - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали в частині надання витребуваних документів.

До початку судового засідання 17.01.13 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;48;65).

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: АДРЕСА_1 (а.с.2-4), на яку судом була спрямована ухвала про порушення провадження у справі.

На запит суду обласне адресне бюро повідомило, що громадянка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.38), що, крім того, підтверджується довідками з ЄДР за №15497445 від 27.12.12 року та №15439454 від 21.12.12 року (а.с.54-55).

Суд зобов'язав позивача спрямувати позовну заяву з додатками до неї на зазначену адресу (а.с.48), а також спрямував на неї ухвали про відкладення розгляду справи (а.с.48 та 65), але оператор поштового зв'язку повернув до суду обидва ці поштові відправлення, у т.ч. з доданням довідки "у зв'язку з закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.09.06 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №855 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач (споживач) зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (п.1).

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на опалення - у період опалювального сезону та гаряче водопостачання - впродовж року.

Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах, передбачених договором (п.4.2.2).

Облік теплової енергії здійснюється приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, включаючи у грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлений відділом цін Луганської облдержадміністрації (п.6.1), за календарний місяць (п.6.2).

Відповідач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період (п.6.3 договору), з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.6.4).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки без зарахування неустойки (п.7).

За несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію нараховується пеня за 1 рік у розмірі 1% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення (п.7.2.3).

Договір укладено на період з 01.09.06 року до 01.09.07 року (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п.10.2 договору (а.с.7-8;9-10).

Позивач стверджує, що він у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року спрямував на адресу споживача (відповідача) (а.с.17) та особисто вручив уповноваженій особі відповідача рахунки (усі - за №855) на загальну суму 9842,84 грн. (а.с.17-23), однак відповідач не сплатив вартість спожитої теплової енергії, - у зв'язку з чим позивач спрямував на його адресу претензії:

від 28.11.11 року №16-20-507 на суму 238,30 грн.;

від 28.12.11 року №16-20-578 на суму 2957,88 грн.;

від 06.02.12 року №16-20-724 на суму 1324,26 грн.;

від 23.02.12 року №16-20798 на суму 1725,88 грн.;

від 23.03.12 року №16-20-869 на суму 2181,78 грн.;

від 15.05.12 року №16-20-920 на суму 1414,24 грн. (а.с.24-30), - кожна з яких містить документальні докази спрямування поштою, але відповідач заходів до погашення боргу не вжив.

Керуючись умовами договору та чинним законодавством, позивач на суму основного боргу нарахував вищенаведені суми 3% річних та пені, які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив, від здійснення взаємозвірки ухилився (а.с.40-42).

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.6.4 договору. Крім того, позивач пред'явив відповідачеві вищезгадані претензії, у яких поставив вимогу про сплату боргу, однак відповідач не вжив заходів до його погашення.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №855 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.09.06 року у сумі 9842,84 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, з урахуванням наявних доказів, вважає, що позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для її стягнення встановлено річний термін.

При вирішенні питання про застосування терміну позовної давності при стягненні пені суд виходити з того, що згідно частині третій статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява від відповідача до суду не надійшла.

За таких обставин суд стягує пеню у повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд покладає сплату судового збору на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови закону та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 - на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", ідентифікаційний код 00131050, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, Луганської області, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 9842 (дев'ять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 84 коп., пеню у сумі 9842 (дев'ять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 84 коп., 3% річних у сумі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 24 коп., а також судовий збір у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 17.01.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 18 січня 2013 року.

Суддя А.П.Середа