Рішення № 28672191, 17.01.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2013 р.Справа № 5013/1467/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Павленко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1467/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Трейд-Інвест-Агро", Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська

про стягнення 42 818,11 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з приватного підприємства "Трейд-Інвест-Агро" 30% річних у розмірі 28 043,86 грн., 639,38 грн. інфляційних, 14 134,87 грн. пені, а всього - 42 818,11 грн. боргу та адвокатських витрат у розмірі 950 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує про несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за товар, отриманий згідно договору № КГ/9-00001 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.01.2011р., та невиконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2012р. у справі № 5013/8/12, яким з відповідача стягнуто борг по вартості отриманого товару.

Позивач явки повноважного представника в судові засідання по даній справі не забезпечив. Однак, в матеріалах справи міститься клопотання позивача №28/2012 від 28.12.2012р., за змістом якого останній просить вимоги позивача задовольнити у повному обсязі та розглянути спір за наявними документами, без участі уповноваженого представника (а.с. 62).

Представник відповідача в судове засідання 17.01.2013р. не з'явився.

Поміж тим, представником відповідача, який приймав участь у судовому засіданні 21.12.2012р., надано відзив згідно якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає що фактично спір по даному договору господарським судом вже вирішено і з ПП "Трейд-Інвест-Агро" стягнуто штрафні санкції та пеню, тому повторне звернення з даною позовною заявою є безпідставним. Також вказує, що поставлений за договором товар був неякісним (а.с. 54-55).

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання є правом сторін, якими останні зобов'язанні користуватися добросовісно.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (а.с. 57-58, 64), господарський суд вважає можливим розглянути справу в судовому засіданні 17.01.2013р. за відсутності сторін та на основі наявних у справі документів.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2012 р. у справі №5013/8/12 задоволено позов ТОВ "Технік Енерджі" до приватного підприємства "Трейд-Інвест-Агро" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.01.2011 р. №КГ/9-00001 (а.с. 17-24).

За умовами вказаного договору ТОВ "Технік Енерджі" (Продавець) зобов'язався передати приватному підприємству "Трейд-Інвест-Агро" (Покупець) у власність товар (засоби захисту рослин та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння), а Покупець - прийняти і оплатити такий товар (а.с. 14-16). Строк оплати Товару - 30% від вартості Товару до 25.01.2011 р.; 70% від вартості Товару до 17.10.2011 р. (п. 5.5. договору).

Як встановлено рішенням господарського суду від 15.02.2012 р. у справі №5013/8/12, позивач на виконання умов договору від 18.01.2011 р. №КГ/9-00001 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 146 511,00 грн. за видатковою накладною №КГ/-0066 від 10.05.2011 р. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, до настання обумовленої в договорі дати за отриманий товар розрахувався частково в сумі 40 000,00 грн. Станом на 08.12.2011 р. за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 106 511,00 грн. (146 511,00 грн. - 40 000,00 грн.= 106 511,00 грн.).

На підставі встановлених обставин, згідно названого рішення з приватного підприємства "Трейд-Інвест-Агро" стягнуто на користь ТОВ "Технік Енерджі" 106 511,00 грн. суми основного боргу, а також: 4 547,40 грн. - 30% річних, 106,51 грн. - інфляційних втрат, 1 130,77 грн. - пені, 21 302,20 грн. - штрафу. Витрати по сплаті державного мита в сумі 2 671,96 грн. покладено на відповідача.

Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р. та набрало законної сили.

Як унормовано частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду від 15.02.2012 р. у справі №5013/8/12 встановлено порушення відповідачем зобов'язання за договором від 18.01.2011 р. №КГ/9-00001 з оплати вартості отриманого товару.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно статті 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф, пеню і неустойку.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, сторони законодавчо наділені правом встановлювати в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій за порушення стороною договору свого зобов'язання.

Сторонами в пункті 7.2. договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.01.2011р. №КГ/9-00001 встановлено відповідальність Покупця товару, яким є відповідач, за прострочення виконання зобов'язання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Вказані умови договору і передбачена ними відповідальність - пеня за порушення грошового зобов'язання та її розмір, відповідають, зокрема, положенням частини шостої статті 231 Господарського кодексу України, частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України та статтям 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, за умовами укладеного договору сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання договору, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання договору (пункт 7.3. договору).

Згідно пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується скорочена позовна давність тривалістю в один рік.

Між тим, стаття 259 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином, оскільки сторонами в пунктах 7.2., 7.3. договору від 18.01.2011р. №КГ/9-00001 передбачено більш тривалий ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, та збільшено строк позовної давності, то застосуванню підлягають саме строки, встановлені договором.

Правовими наслідками прострочення виконання грошового зобов'язання є також нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат, що передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплату суму боргу з врахуванням індексу інфляції та процентів річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. При цьому, положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачають право сторін встановити в договорі розмір процентів річних, який може бути стягнуто у разі прострочення виконання грошового зобов'язання. Річні та інфляційні можуть бути нараховані та стягнуті за весь час прострочення.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору від 18.01.2011 р. №КГ/9-00001, пунктом 8.6. договору сторони згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Отже, сторонами в договорі встановлено розмір процентів річних, що підлягає стягненню відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у разі прострочення виконання зобов'язання в розмірі 30% річних.

В силу статей 11, 509, 525, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 202-205 Господарського кодексу України, статтями 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема, виконання, проведене належним чином .

За змістом наведених норм, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Тобто, наявність судового рішення, яким вирішено питання про стягнення суми основного боргу, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору доки борг не буде сплачено та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011).

Як повідомляє позивач, після прийняття рішення суду у справі №5013/8/12 відповідачем 10.10.2012 р. сплачено частково суму основного боргу в розмірі 5 000,00 грн., на підтвердження чого надано банківську виписку (а.с. 25). Залишок стягнутої суми в розмірі 101511,00 грн. відповідачем не сплачено.

Відповідач у поданому відзиві на позов обставини невиконання рішення суду від 15.02.2012 р. у справі №5013/8/12 не заперечив та доказів сплати суми основного боргу (вартості неоплаченого Товару), що була стягнута за судовим рішенням, до суду не надав (а.с. 54-55).

З огляду на викладене, враховуючи наведені вище вимоги законодавства і умови договору купівлі-продажу товару №КГ/9-00001 від 18.01.2011 р. та невиконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати суми основного боргу, у тому числі і після вирішення судом питання про його стягнення, господарський суд вважає правомірним нарахування позивачем після прийняття рішення у справі №5013/8/12 пені, інфляційних і 30% річних від простроченої суми за період прострочення.

Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені і 30% річних (а.с. 5), останній визначає початком періоду нарахування 08.12.2011 р., тоді як рішенням суду у справі №5013/8/12 стягнуто пеню і 30% річних по 08.12.2011 р. включно (а.с. 17-24, 43-44).

Отже, спір щодо стягнення пені за 08.12.2011 р., що становить 45,23 грн., та 30% річних за 08.12.2011 р., що становить 87,54 грн., вже вирішено господарським судом у справі №5013/8/12, а отже провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч. 2 ст. 80 ГПК).

Крім того, під час розрахунку пені і 30% річних позивачем не враховано фактичну кількість календарних днів в 2012 році, що становить 366 к.дн.

Таким чином, виходячи з розрахунку позивача (а.с. 5) та зазначених вище обставин, з відповідача підлягає стягненню:

пеня, нарахована за період з 09.12.2011 р. по 09.10.2012 р. включно на суму боргу 106 511,00 у розмірі 13 513,15 грн. та за період з 10.10.2012 р. по 22.10.2012 р. включно на суму боргу 101 511,00 грн. у розмірі 540,83грн., а всього - 14 053,98 грн.;

30% річних, нараховані за період з 09.12.2011 р. по 09.10.2012 р. включно на суму боргу 106 511,00 грн. у розмірі 26 720,55 грн. та за період з 10.10.2012 р. по 23.10.2012 р. на суму боргу 101 511,00 грн. у розмірі 1 164,88 грн., а всього - 27 885,43 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань на суму боргу 106 511,00 грн. за період з грудня 2011 р. по травень 2012 р. у розмірі 639,38 грн. є правильним та вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягають стягненню: 14 053,98 грн. пені, 27 885,43 грн. 30% річних і 639,38 грн. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 45,23 грн. пені та 87,54 грн. 30% річних за 08.12.2011 р. господарський суд припиняє. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Заперечення відповідача з приводу поставки позивачем неякісного насіння відхиляється судом, оскільки вказане не впливає на правові підстави стягнення пені, 30% річних та інфляційних; крім того оцінка обставин щодо наявності підстав для стягнення суми вартості поставленого насіння вже надана судом у справі №5013/8/12. Твердження відповідача про те, що спір по договору від 18.01.2011р. №КГ/9-00001 вже вирішено судом у справі №5013/8/12, є безпідставним оскільки, як зазначено вище, рішення суду не припиняє зобов'язання; предметом стягнення у даній справі є стягнення пені, інфляційних і річних, нарахованих за інший період, ніж по рішенню суду у справі №5013/8/12 (крім нарахування за 08.12.2011 р.).

У відповідності з частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" покладається на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 950,00 грн.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України відносить до складу судових витрат оплату послуг адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, надання відповідачеві адвокатських послуг в рамках даної справи, підтверджується договором №10/2012 про надання адвокатських (правових) послуг від 22.10.2012 р., який укладено між позивачем та адвокатом Бонтлаб В.В.; актом здачі-приймання виконаних робіт за договором та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Бонтлаб В.В. (а.с. 26-32). Зазначена особа також підписувала позовну заяву, направляла витребувані судом документи. Факт понесення позивачем витрат з оплати послуг адвоката підтверджується платіжним дорученням №41 від 30.10.2012 р. на суму 950,00 грн. (а.с. 33).

Однак, у відповідності до вимог частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на часткове задоволення позову, вказані витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір оплати адвокатських послуг, які стягуються з відповідача, становить 944,69 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Трейд-Інвест-Агро" (28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Шевченко, буд. 4Б, кв. 14, ідентифікаційний код 32020295, п/р 26009428910461 в банк Одеська обл. філія АКБ "Укрсоцбанк", МФО 328016) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28А, ідентифікаційний код 35076670, п/р 26004010307331 в Міжнародний Інвестиційний банк в м. Київ, МФО 380582) заборгованість в сумі 42 578,79 грн., з якої: 27 885,43 грн. 30 % річних, 14 053,98 грн. пені, 639,38 грн. інфляційних, а також 944,69 грн. адвокатських витрат та 1 609,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 45,23 грн. пені та 87,54 грн. 30% річних за 08.12.2011 р. припинити.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Примірник рішення направити товариству з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" за адресою: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А та приватному підприємству "Трейд-Інвест-Агро" за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Шевченка, 4Б, кв. 14, оскільки їх представники не були присутні в судовому засіданні.

Суддя В.В.Тимошевська