Рішення № 28671666, 16.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/122/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.13 Справа № 5009/4243/12

за позовом Обласного комунального підприємства «Аптечне об'єднання «Фармація», (69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 4)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя», (69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 4)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Запорізька обласна рада, (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 164)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фармсервіс», (юридична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Радгоспна, буд. 36; фактична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 4)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р. та зобов'язання повернути майно

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача -Білаш С.В., довіреність № 1 від 29.10.2012 р.;

від відповідача -Антидзе Е.О., довіреність б/н від 01.11.2012 р.;

від третьої особи на стороні позивача - Стеценко І.В., довіреність № 01-17/0151 від 06.02.2012 р.;

від третьої особи на стороні відповідача -не з'явився;

14.11.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Обласне комунальне підприємство «Аптечне об'єднання «Фармація», м. Запоріжжя (ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація») з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя», м. Запоріжжя (ТОВ «Фармація Запоріжжя») про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., укладеного ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», та зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути майно, передане за договором.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4243/12, справі № 5009/4243/12 присвоєно номер провадження справи 4/122/12, на підставі ст. 27 ГПК України за ініціативою суду до участі у справі № 5009/4243/12 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучена Запорізька обласна рада, м. Запоріжжя, засідання суду призначено на 10.12.2012 р., у сторін і третьої особи витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2012 р. судом на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача продовжений процесуальний строк вирішення спору у справі № 5009/4243/12 на п'ятнадцять днів, до 29.01.2013 р., на підставі ст. 27 ГПК України з власної ініціативи до участі у справі № 5009/4243/12 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фармсервіс», м. Запоріжжя (ТОВ «ТД «Фармсервіс»). З метою витребування у сторін і третіх осіб додаткових документів і доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по сутті, розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 16.01.2013 р.

В судовому засіданні 16.01.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовими клопотаннями позивача, відповідача і третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Третя особа на стороні відповідача в судове засідання 16.01.2013 р. не з'явилася. На адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ «ТД «Фармсервіс»надані пояснення по суті спору у справі № 5009/4243/12, за текстом яких третя особа просить суд розглянути справу № 5009/4243/12 по суті без участі в судовому засіданні уповноваженого представника ТОВ «ТД «Фармсервіс»з урахуванням викладених пояснень.

Розглянувши подане третьою особою на стороні відповідача клопотання про вирішення спору по суті без участі її уповноваженого представника, суд вважає, що вказане клопотання подане у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю третьої особи на стороні відповідача.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 77, 78 ГК України, ст., ст. 203, 215, 216 ЦК України і полягають в наступному. 31.05.2011 р. ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя»був укладений договір купівлі-продажу № 1/М, за умовами якого позивач продав (передав у власність) відповідачу майно, яке знаходилося на балансі підприємства, -меблі на суму 5 109,19 грн., в т.ч. ПДВ -851,53 грн. Факт передачі позивачем та приймання відповідачем майна, що є предметом договору купівлі-пролажу № 1/М від 31.05.2011 р., підтверджується актом прийму-передачі меблів від ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація» на користь ТОВ «Фармація Запоріжжя». Позивач вважає, що оспорюваний договір № 1/М від 31.05.2011 р. в силу ст., ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, оскільки продаж (відчуження) спірного майна було здійснено без отримання відповідного дозволу Запорізької обласної ради, тобто органу, до сферу управління якого входить підприємство позивача. При цьому, позивач посилається на те, що ст. 78 ГК України встановлено, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Крім того, відповідно до п. 6 Порядку списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу, затвердженого рішення Запорізької обласної ради № 8 від 26.02.2009 р., відчуження майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, на підставі наказу керівника лише після надання на це дозволу Запорізької обласної ради. Також позивач вважає наявними підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 216 ЦК України щодо застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути в натурі все майно, отримане за недійсним договором, тобто -місце вахтера та комплект меблів (9 предметів). З урахуванням викладеного, позивач наполягає на задоволенні судом позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р. та зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути майно, передане за договором.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивуючи заперечення на позов зазначає, що оспорюваний договір № 1/М від 31.05.2011 р. щодо відчуження місця вахтера та комплекту меблів (9 предметів), що знаходилися на балансі позивача, не суперечить нормам жодного нормативного акту, правочин вчинений із додержанням всіх вимог чинного законодавства України, а позивач не навів доказів в чому саме зміст оспорюваного правочину суперечить нормам Цивільного кодексу України або іншим актам цивільного законодавства. Посилання позивача за текстом позову на приписи ст. 77 ГК України відповідач вважає недоречним, оскільки ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»не є казенним підприємством. Таким чином, ТОВ «Фармація Запоріжжя»є добросовісним набувачем, оскілки Товариство в повному обсязі розрахувалося з позивачем за отримані меблі згідно розрахункових документів та ТОВ «Фармація Запоріжжя»не знало і не могло знати, що позивач не мав права на відчуження спірного майна. Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не зав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння. Крім того, відповідно до змісту пункту 7 Порядку списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу, на який посилається позивач, встановлено, що саме позивач, як суб'єкт господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, повинен був звернутися та отримати дозвіл на відчуження майна. Також відповідач просить суд врахувати, що відповідно до договору купівлі-продажу матеріальних цінностей № 10/05 від 10.05.2012 р. ТОВ «Фармація Запоріжжя»було продано місце вахтера та комплект меблів (9 предметів), які були предметом угоди між позивачем та відповідачем, ТОВ «ТД «Фармсервіс», а норма частини першої ст. 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, просить суд в позові відмовити повністю.

Третя особа на стороні позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить суд позов задовольнити. По суті спору пояснила суду, що рішенням Запорізької обласної ради № 6 від 18.11.1997 р. «Про реалізацію повноважень обласної ради щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад» встановлено, що Державне комунальне підприємство-фірма «Фармація»є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст та перебуває в управлінні обласної Ради. На сьогоднішній день зазначене підприємство має назву ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»і продовжує обліковуватися як об'єкт спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що підтверджується рішенням Запорізької обласної ради від 23.02.2012 р. № 45. Відповідно до п. 5.2 Статуту ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Отже, ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»в силу приписів ст., ст. 77, 78 ГК України не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди з Запорізькою обласної радою. Рішенням Запорізької обласної ради № 8 від 26.02.2009 р. затверджений Порядок списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу. Відповідно до п. 3 цього Порядку його дія поширюється на відчуження майна, що закріплено за комунальними підприємствами, установами та закладами, а також на майно, що орендується у складі цілісних майнових комплексів колишніх комунальних підприємств та їх структурних підрозділів, комплексів нерухомого майна, а також на майно, яке забезпечує діяльність облдержадміністрації та її структурних підрозділів і перебуває на їх балансі. Пунктом 6 Порядку встановлено, що відчуження майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, на підставі наказу керівника лише після надання на це дозволу голови Запорізької обласної ради, який оформлюється у вигляді розпорядження голови обласної ради відповідно до абз. 4 п. 8 Порядку. Згідно з п. 7 Порядку для отримання дозволу на відчуження майна суб'єкт господарювання подає до виконавчого апарату обласної ради відповідні документи. Звернень від позивача для отримання дозволу на відчуження майна (місця вахтера та комплект меблів (9 предметів), вартістю 5 109,19 грн.) до Запорізької обласної ради не надходило, відповідно, дозвіл на відчуження цього майна позивачу Запорізькою обласною радою не видавався. Таким чином, оспорюваний договір купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р. вчинений з боку позивача з порушенням порядку, встановленого Запорізькою обласною радою, без дозволу Голови Запорізької обласної ради, у зв'язку із чим підлягає визнанню судом недійсним.

Третя особа на стороні відповідача проти позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., укладеного ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», та зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути майно, передане за договором, заперечила. Пояснила по суті спору, що відповідно до договору купівлі-продажу матеріальних цінностей № 10/05 від 10.05.2012 р. ТОВ «Фармація Запоріжжя»продало місце вахтера та комплект меблів (9 предметів), які були предметом оспорюваного договору № 1/М від 31.05.2011 р., ТОВ «ТД «Фармсервіс». Зазначене майно було передане ТОВ «Фармація Запоріжжя»у власність ТОВ «ТД «Фармсервіс»згідно Акту приймання-передачі від 21.05.2012 р. та згідно платіжного доручення № 390 від 31.07.2012 р. вартість майна була оплачена в повному обсязі. Таким чином, ТОВ «ТД «Фармсервіс»є добросовісним набувачем спірного майна. Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не зав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння. За таких обставин, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами і третіми особами письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення позивача, відповідача і третьої особи на стороні позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана правова норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Статтею 20 ГК України закріплено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Приписами ст. 202 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно із ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 ЦК України закріплено право сторін вчиняти правочини в усній та в письмовій формі.

Приписами ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31.05.2011 р. ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя»був укладений договір купівлі-продажу № 1/М, за умовами якого позивач (Продавець) зобов'язався продати (передати у власність) відповідачу (Покупцю) майно, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах Договору. (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору найменування, кількість та ціна майна вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Право власності на майно переходить до відповідача з моменту підписання видаткових документів матеріально-відповідальною особою позивача про видачу майна та матеріально-відповідальною особою відповідача про приймання майна. Датою прийняття (отримання) майна відповідачем вважається дата підписання матеріально-відповідальною особою відповідача видаткових документів та акту прийому-передачі позивача. (п., п. 2.1, 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума Договору складається із вартості майна, отриманого по видатковим накладним і складає 5 109,19 грн., в т.ч. ПДВ -851,53 грн.

На виконання умов Договору № 1/М від 31.05.2011 р. на підставі видаткової накладної № -0000008 ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»(Продавець) передало у власність (продало) ТОВ «Фармація Запоріжжя»(Покупцю) місце вахтера та набор меблів (9 предметів) на суму 5 109,19 грн., в т.ч. ПДВ -851,53 грн.

Факт передачі позивачем та приймання відповідачем майна, що є предметом Договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., підтверджується також Актом приймання-передачі меблів відповідно до Договору № 1/М від 31.05.2011 р., який підписаний уповноваженими особами Покупця і Продавця та скріплений печатками підприємств.

Згідно Бухгалтерської довідки ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»від 10.12.2012 р. місце вахтера інв. № 01026400 (дата введення в експлуатацію - 28.04.2000 р.) та набір меблів (9 предметів) інв. № 0102402800 (дата введення в експлуатацію -17.02.2004 р.) обліковувалися у бухгалтерському обліку по оборотно-сальдовій відомості по рахунку 10 «Основні засоби»та відповідно субрахунку 104 «Машини та обладнання».

Отже, із досліджених судом доказів слідує, що фактично між сторонами у даній справі склалася правовідносини, оформлені договором купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., які породили взаємні права та обов'язки: ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»зобов'язалося здійснити передачу майна, яке знаходилося на балансі підприємства, а ТОВ «Фармація Запоріжжя», в свою чергу, -прийняти та оплатити отримане майно.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., укладеного ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», на підставі ст., ст. 203, 215 ЦК України.

У відповідності до п. 1 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»(яке є чинним на час вирішення даної справи судом) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при розгляді справ про визнання правочинів недійсними судам необхідно врахувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Таким чином, стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 статті 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Запорізької обласної ради № 6 від 18.11.1997 р. «Про реалізацію повноважень обласної ради щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад»було закріплено, що Державне комунальне підприємство-фірма «Фармація»є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст та перебуває в управлінні обласної Ради.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Обласного комунального підприємства «Аптечне об'єднання «Фармація», прийнятого на Загальних зборах трудового колективу ДКП фірми «Фармація» протокол № 3/1 від 02.06.2003 р., затвердженого наказом Управління з питань державних корпоративних прав Запорізької обласної держадміністрації № 167 від 12.09.2003 р. і зареєстрованого 22.09.2003 р. за № 25488178ю0010828, ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»є правонаступником сіх прав та обов'язків Державного комунального підприємства-фірми «Фармація», відноситься до закладів охорони здоров'я та включено до складу об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.

Згідно з рішенням Запорізької обласної ради від 23.02.2012 р. № 45 «Про уточнений перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області»ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»включено в Перелік комунальних підприємств, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, який затверджений вказаним рішенням.

В пунктах 5.1 і 5.2 Статуту ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»закріплено, що майно підприємства становлять основні фонди (приміщення, обладнання тощо), оборотні кошти, а також інші цінності, передані йому Уповноваженим органом, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, лише з дозволу Уповноваженого органу. При цьому, зі змісту п. 1.2 Статуту випливає, що Уповноваженим органом є Запорізька обласна адміністрація.

У відповідності до ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Поняття права господарського відання визначено статтею 136 ГК України, згідно якої право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, в силу приписів ст. 78 ГК України, ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди з Уповноваженим органом, тобто Запорізькою обласної радою.

Рішенням Запорізької обласної ради № 8 від 26.02.2009 р. «Про нормативно-правові документи з питань списання майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області»затверджений Порядок списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу.

В пункті 2 Порядку списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу наведено визначення окремих понять, що використовуються у зазначеному Порядку. Так, майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області -матеріальні активи, які відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами); відчуження майна -передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим порядком.

Відповідно до п. 3 цього Порядку його дія поширюється на відчуження майна, що закріплено за комунальними підприємствами, установами та закладами, а також на майно, що орендується у складі цілісних майнових комплексів колишніх комунальних підприємств та їх структурних підрозділів, комплексів нерухомого майна, а також на майно, яке забезпечує діяльність облдержадміністрації та її структурних підрозділів і перебуває на їх балансі (суб'єкти господарювання).

Пунктом 6 Порядку встановлено, що відчуження майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, на підставі наказу керівника лише після надання на це дозволу голови Запорізької обласної ради, який оформлюється у вигляді розпорядження голови обласної ради відповідно до абз. 4 п. 8 Порядку.

Згідно з п. 7 Порядку для отримання дозволу на відчуження майна суб'єкт господарювання подає до виконавчого апарату обласної ради відповідні документи.

Відповідно до пояснень Запорізької обласної ради, наданих в ході судового вирішення спору у даній справі, звернень від ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»для отримання дозволу на відчуження спірних місця вахтера та набору меблів (9 предметів) загальною вартістю 5 109,19 грн. до Запорізької обласної ради не надходило, відповідно, дозвіл на відчуження цього майна позивачу Запорізькою обласною радою не видавався.

Позивачем цей факт належними та допустимими, в розумінні ст., ст. 32, 33 ГПК України, доказами не спростований.

Враховуючи вище викладене, матеріалами справи доведено, що оспорюваний Договір купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., укладений ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», вчинений з боку позивача з порушенням порядку, встановленого Запорізькою обласною радою, а саме без дозволу Голови Запорізької обласної ради.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., укладеного ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», як такого, що суперечить Порядку списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради № 8 від 26.02.2009 р. та вчинений з боку позивача без дозволу Голови Запорізької обласної ради.

Крім того, позивачем на підставі ст. 216 ЦК України заявлена вимога про зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути майно, отримане за спірним Договором купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., а саме: місце вахтера та набір меблів (9 предметів) загальною вартістю 5 109,19 грн.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Наведена правова позиція викладена в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу матеріальних цінностей № 10/05 від 10.05.2012 р., укладеного ТОВ «Фармація Запоріжжя»та ТОВ «ТД «Фармсервіс», ТОВ «Фармація Запоріжжя»продало місце вахтера вартістю 3 000,00 грн. та набір меблів у приймальні директора (9 предметів) вартістю 3 120,00 грн., які були предметом оспорюваного Договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., ТОВ «ТД «Фармсервіс».

Місце вахтера вартістю 3 000,00 грн. та набір меблів у приймальні директора (9 предметів) вартістю 3 120,00 грн. були передані ТОВ «Фармація Запоріжжя»у власність ТОВ «ТД «Фармсервіс»згідно Акту приймання-передачі від 21.05.2012 р.

Платіжним дорученням № 390 від 31.07.2012 р. ТОВ «ТД «Фармсервіс»сплатило на користь відповідача вартість майна за договором купівлі-продажу № 10/05 від 10.05.2012 р. в повному обсязі.

Отже, вимога ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»про зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути майно, отримане за спірним Договором купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., а саме: місце вахтера та набір меблів (9 предметів) загальною вартістю 5 109,19 грн., з заявлених підстав задоволенню не підлягає.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позов, суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., укладеного ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню судом. В іншій частині позовних вимог позов залишається судом без задоволення.

Відповідно до ст., ст. 44, 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 073,00 грн. Судовий збір в сумі 1 609,50 грн. залишається за позивачем і судом до відшкодування не присуджується.

В пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 закріплено, що у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшкодованого майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.

До позовної заяви, щодо якої порушено провадження у справі № 5009/4243/12, позивачем додані платіжні доручення № 4733 від 12.10.2012 р. про сплату 1 609,50 грн. судового збору та № 4868 від 29.10.2012 р. про сплату 1 703,00 грн. судового збору.

Таким чином, позовна вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р. позивачем оплачена судовим збором у розмірі більшому, ніж передбачено законом, тобто переплата становить 630,00 грн.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за відповідною ухвалою суду судового збору в сумі 630,00 грн., зайво сплаченого платіжним дорученням № 4868 від 29.10.2012 р.

Керуючись ст., ст. 15, 16, 202, 203, 205, 207, 215, 216, 626 ЦК України, ст., ст. 20, 78, 136 ГК України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85, 89 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Обласного комунального підприємства «Аптечне об'єднання «Фармація», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя», м. Запоріжжя про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., укладеного ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», та зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути майно, передане за договором, задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу № 1/М від 31.05.2011 р., укладений Обласним комунальним підприємством «Аптечне об'єднання «Фармація», м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя», м. Запоріжжя щодо продажу місця вахтера та набору меблів (9 предметів) загальною вартістю 5 109,19 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя», (69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 4, код ЄДРПОУ 31968065) на користь Обласного комунального підприємства «Аптечне об'єднання «Фармація», (69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 4, код ЄДРПОУ 02124953) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "17" січня 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.