Постанова № 28670215, 15.01.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.01.2013 р. справа №5009/3608/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П.суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О.При секретарі судового засіданні: Куляс Т.Ю. За участю представників сторін: від позивача:Дорожнюк К.А. - представник за довіреністю від відповідача:не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від22 листопада 2012р. у справі№ 5009/3608/12 (суддя Попова І.А.) за позовом:Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Запорізького регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк" м.Запоріжжядо відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" м.Запоріжжяпростягнення 85 000 грн. заборгованості за договором овердрафту №О-Ю/11/04 від 11.03.2011р. та 11 774,79 грн. пені

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2012р. по справі № 5009/3608/12 (суддя Попова І.А.) задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Запорізького регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк" м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" м.Запоріжжя про стягнення 85 000 грн. заборгованості за договором овердрафту №О-Ю/11/04 від 11.03.2011р. та 11 774,79 грн. пені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Запорізького регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" 85 000 грн. основного боргу, 11 774 грн. 79 коп. пені.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" м.Запоріжжя, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що господарський суд, розглядаючи справу, не звернув уваги на той факт, що зобов'язання за договором овердрафту були порушені через форс-мажорні обставини, які не залежали від його волі. Крім того, скаржник зазначає про недодержання своїх зобов'язань його контрагентом, а саме ЗДП "Кремнійполімер". До того ж, апелянт вказує на те, що між ним та банком укладений договір застави у забезпечення виконання зобов'язань за договором овердрафту, однак банк не звертає стягнення заставне майно, а пред'явив майновий позов.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Представник позивача, який прибув у судове засідання, підтримав вимоги, викладені у відзиві.

Відповідач не направив своїх представників у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду, причин неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи сторони були повідомленні належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями про отримання ухвали про порушення провадження. Приймаючи до уваги те, що відповідач не використав наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за їх відсутності, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представника позивача, який прибув в засідання суду, перевіривши обставини справи, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" м.Запоріжжя про стягнення 85 000 грн. заборгованості за договором овердрафту №О-Ю/11/04 від 11.03.2011р. та 11 774,79 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання по сплаті заборгованості за кредитом, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 11.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (позичальник) було укладено договір про надання овердрафту № О-Ю/11/04, відповідно до пункту 1.1. якого банк зобов'язався здійснювати платежі з поточного рахунку Позичальника № 260025004801 в АТ "Брокбізнесбанк", МФО 373254 у разі відсутності на ньому грошових коштів у межах встановленого банком лімітом. З моменту здійснення таких платежів банк вважається таким, що надав позичальнику кредит за методом овердрафт на суму здійснених банком платежів в межах ліміту. Дебетове сальдо, яке зафіксовано на поточному рахунку на кінець поточного операційного дня, вважається залишком заборгованості за овердрафтом.

Пунктом 1.3. вказаного договору передбачено, що ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 120 000 грн. Перерахунок ліміту овердрафту проводиться щомісячно та встановлюється в розмірі не більше 30 % від чистих середньомісячних надходжень на період до наступної дати перерахунку.

Згідно п. 1.4. договору плата за користування овердрафтом (відсоткова ставка) встановлена в розмірі 24 відсотки річних, а пунктом 1.8. договору передбачено, що овердрафт надається строком до 09.03.2012 р. включно.

Згідно п. 2.1. договору нарахування відсотків здійснюється щомісячно за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній день поточного місяця. Відсотки за користування овердрафтом нараховуються на фактичну суму дебетового сальдо на поточному рахунку виходячи із календарної кількості днів в місяці та році. Сплата нарахованих відсотків за користування овердрафтом здійснюється щомісячно. При наявності заборгованості по відсотках на початок кожного банківського дня погашення відсотків здійснюється автоматично. В разі відсутності грошових коштів на поточному рахунку позичальника погашення відсотків проводиться за рахунок невикористаного ліміту овердрафту. В разі відсутності грошових коштів на поточному рахунку позичальника та повного використання ліміту овердрафту погашення відсотків в цей день не проводиться. Відсотки вважаються простроченими і переносяться на рахунки простроченої заборгованості по відсотках, якщо не будуть погашені вищевказаним способом автоматично до дати наступної за датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом та за останній період користування овердрафтом -не пізніше закінчення строку, зазначеного в п. 1.8. даного договору.

Відповідно до п. 4.2.1. договору позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне повернення овердрафту, сплачувати нараховані відсотки, комісію та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі відповідно до встановлених строків.

До вказаного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банк свої зобов'язання по договору виконав, надав позичальнику кредит у сумі 120 000 грн., що підтверджується наданими банківськими виписками по особовим рахункам та не заперечується заявником апеляційної скарги.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав не у повному обсязі, тому у нього виникла заборгованість у сумі 85 000 грн., у зв'язку з чим банком нарахована пеня у сумі 11 774 грн. 79 коп.

Банк звертався до відповідача з претензією про погашення кредиту, відсотків по договору та пені (а.с.23), однак вказана вимога виконана позичальником частково, тому банк звернувся з позовом, який задоволений судом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір про надання овердрафту № О-Ю/11/04 від 11.03.2011р., є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 1049 вказаного кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Укладений договір кредиту про надання овердрафту № О-Ю/11/04 від 11.03.2011р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статтями 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту виконував не належним чином, тому банк правомірно пред'явив позов про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджений матеріалами справи, тому апеляційна інстанція дійшла до висновку, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 85 000 грн. 00 коп.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом. 7.1. укладеного між сторонами договору овердрафту передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за овердрафтом та/або непогашення заборгованості за овердрафтом в день закінчення періоду безперервного користування овердрафтом та/або за порушення строків сплати відсотків за користування овердрафтом та/або комісії банку має право нарахувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі вказаного договору банком були заявлені вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 11 774 грн. 79коп., яку стягнув суд першої інстанції. Проте, судова колегія апеляційної інстанції перевіривши розрахунок вказаної суми пені встановила, що позивачем нарахована пеня за період з 01.02.2012р. по 07.09.2012р., тобто більше ніж шість місяців, що суперечить приписам ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, помилкова нарахована пеня за період з 27.04.2012р. по 30.05.2012р. (а.с.19). Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 8 851,23 грн. З вказаним розрахунком погодився представник банку, який був присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність звільнення його від виконання зобов'язань у зв'язку з форс-мажорними обставинами та порушенням виконання зобов'язань його контрагентом, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З аналізу вказаної статті вбачається, що недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника та відсутність у боржника необхідних коштів, незалежно від того, що стало причиною їх відсутності (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

В якості доказу відсутності вини відповідачем надані висновки торгово-промислової палати України від 17.05.2012р. та 11.09.2012р. (а.с.62,63) про форс-мажорні обставини, якими визнані погодні умови, що спричинили пошкодження і загибель сільськогосподарських культур на території Веселівського району Запорізької області у 2012р. Разом з тим, відповідач не врахував, що укладеним договором сторони не передбачили умови звільнення сторін від відповідальності при настанні форс-мажорних обставин. Будь-які докази внесення змін до договору в частині строків повернення кредиту відповідач не надав. Отже, обставини, на які посилається відповідач, не можуть вважатися випадком, а відтак не звільняють його від відповідальності.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Але, апелянт ані у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції не заявляв таке клопотання.

Не приймаються до уваги посилання апелянта не необхідність звернення стягнення заборгованості на заставне майно замість стягнення грошової суми, оскільки відповідно до пункту 8.5. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999р. № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу", яке чинне на даний час, звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі підлягає скасуванню в частині стягнення пені, в іншій частині рішення слід залишити без змін.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем було зайве сплачено судовий збір за квитанцією № 7808.446.1 від 30.11.2012р., оскільки оскаржується рішення тільки в частині стягнення пені. (50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми). Таким чином, апелянтом зайве сплачено 163 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин, зайве сплачена сума судового збору підлягає поверненню відповідачу із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" м.Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2012р. у справі №5009/3608/12 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2012р. у справі №5009/3608/12 - скасувати частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 3, кв. 12, ЄДРПОУ 31731398) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Запорізького регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 5, прим. 107, ЄДРПОУ 19357489) 8 851 грн. 23 коп. пені, 1 877 грн. 02 коп. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" м.Запоріжжя суму сплаченого судового збору у розмірі 163 грн., яка перерахована квитанцією № 7808.446.1 від 30.11.2012р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 7 прим:

1 прим. - у справу; 2 прим. - позивачу; 1 прим. - відповідачу;

2 прим. - ДАГС; 1 прим. - ГСЗО;