Постанова № 28670110, 15.01.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.01.2013 р. справа №3/5014/2551/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П.суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О.При секретарі судового засідання Куляс Т.Ю.За участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від23 жовтня 2012р. у справі№ 3/5014/2551/2012 (суддя Секірський А.В.)за позовом:Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Луганськ простягнення 3 400,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.10.2012р. по справі № 3/5014/2551/2012 (суддя Секірський А.В.) задоволено позовні вимоги Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Луганськ про стягнення 3 400,00 грн.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 1700 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) штрафу та 1700 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) пені до Державного бюджету України за місцем знаходження відповідача.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 м.Луганськ, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не з'ясував той факт, що відповідач сплатив накладений адміністративною колегією антимонопольного комітету штраф у встановлені законом строки. Скаржник зазначає, що не отримував будь-якого повідомлення про виклик до судового засідання у зв'язку з чим не мав можливості надати відзив на позовну заяву та необхідні документи на підтвердження сплати штрафу.

17.12.2012р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача, у якому він просив розглядати справу без його участі та врахувати довідку головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла до висновку про його задоволення, однак ухвалою від 18.12.2012р. розгляд справи було відкладено та витребувано у сторін додаткові документи.

21.12.2012р. до канцелярії суду надійшов відзив від позивача, у якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить зобов'язати відповідача направити антимонопольному комітету докази сплати штрафу, залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду - без змін, та розглядати справу без участі свого уповноваженого представника.

У судове засідання 15.01.2013р. представники сторін не з'явились, витребувані судом документи не надали. Про час та місце розгляду справи сторони були повідомленні належним чином. Приймаючи до уваги те, що сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності вказаних осіб, за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, перевіривши повноту обставин справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету звернулось до господарського суду с позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення за рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.04.2012 №01-24/72. штрафу в розмірі 1700,00 грн. та пені - 1700,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на обов'язковість виконання відповідачем рішення адміністративної колегії, яке ним виконано не було, що стало підставою для нарахування пені та пред'явлення позову.

При розгляді позову господарським судом встановлено, що рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.04.2012 №01-24/72 (Рішення) були визнані дії Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, з неподання інформації на вимогу тервідділення від 31.10.2011 №04-32/568, відповідно до статей 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (а.с. 8-10).

Відповідно до частини другої статті 52 вказаного Закону за вчинення вищезазначеного порушення на відповідача було накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.

На твердження позивача, відповідач не сплатив штраф у встановлені строки, тому Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось з позовом про стягнення штрафу та пені. Позов задоволений судом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі підлягає скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 № 3659-ХП передбачено, що одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах різності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктами 1, 4, 15 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", зокрема, встановлено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 вказаного Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Як встановлено матеріалами справи, позивач рішенням № 01-24/72 у справі № 865 визнав дії відповідача з неподання інформації на вимогу територіального відділення від 31.10.2011 № 04-32/568 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та наклав на нього штраф у розмірі 1700 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

24.04.2012р. позивач направив відповідачу копію вказаного рішення про накладення штрафу листом №04-07/1209 (а.с. 7), який був отриманий відповідачем 23.05.2012р., про що свідчить відмітка у поштовому повідомленні про вручення № 9486300105427 (а.с. 11).

Таким чином, відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач зобов'язаний був сплатити штрафу в розмірі 1700,00 грн. до 23.07.2012 року.

Відповідачем штраф був сплачений 21.06.2012р. згідно з квитанцією №00513 від 21.06.2012р. (а.с.47). З викладеного вбачається, що відповідач сплатив накладений на нього штраф у строки, передбачені чинним законодавством, тому суд першої інстанції помилкового повторно стягнув з нього суму штрафу.

При розгляді апеляційної скарги сплату штрафу у встановлені строки підтверджено довідкою Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області Управління Державної казначейської служби України у м.Свердловську № 02-05/1206 від 03.12.2012р., а відтак позовні вимоги щодо нарахування пені за несплату штрафу також задоволені помилково. При цьому судовою колегією апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання Антимонопольного комітету на порушення відповідачем п. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Дійсно, вказана стаття передбачає, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що про сплату штрафу він повідомив територіальне відділення антимонопольного комітету листом від 22.06.2012р., однак доказів на підтвердження вказаних доводів ним не надано. Проте, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що невиконання відповідачем вимог вищезазначеного пункту закону не передбачає повторне стягнення штрафу та пені у судовому порядку.

Щодо твердження позивача про можливість відповідача надати необхідні документи до суду першої інстанції, то з матеріалів справи вбачається, що 22.10.2012р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, з відміткою відділення поштового зв'язку про відмову адресата від отримання (а.с. 15). Проте, докази такої відмови відсутні. Відповідно до пунктів 114,117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270 одержувач може відмовитися від одержання, зокрема, поштового відправлення про що на поштовому відправленні або повідомленні про надходження поштового відправлення робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Такі поштові відправлення повертаються за зворотною адресою. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. На оглянутому конверті, наявному у матеріалах справи, відділенням зв'язку зазначено, що лист повернуто "за відмовою адресата від одержання", однак ані письмової заяви ані підпису відповідача про відмову у прийнятті листа не міститься. За таких обставин, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції не тільки мав можливість, але і був зобов'язаний пересвідчитись в отриманні відповідачем повідомлень про розгляд справи.

Отже, слід вважати, що відповідач не був належним чином повідомленим про розгляд справи стосовно стягнення штрафу і він не міг вчинити передбачені законодавством дії щодо надання документів на підтвердження сплати штрафу.

За таких обставин, рішення господарського суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 23.10.2012р. у справі №3/5014/2551/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.10.2012р. у справі №3/5014/2551/2012 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення за рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.04.2012 №01-24/72. штрафу в розмірі 1700,00 грн. та пені - 1700,00 грн.

Стягнути з Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (91016, м. Луганськ пл. Героїв Вітчизняної Війни війни,9, код 21792749), на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 804,75грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 6 прим:

1 прим. - у справу; 1 прим. - позивачу; 1 прим. - відповідачу;

2 прим. - ДАГС; 1 прим. - ГСЛО;