Рішення № 28669671, 17.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.13 р. Справа № 5006/40/106/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 2019, 60 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Євраз Дніпродзержинський коксохімічний завод», м. Дніпродзержинськ

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Альошина С.В., довіреність №09/75 від 03.01.2013;

від відповідача - Ляшко Д.В., довіреність №Н-01/987 від 05.04.2012;

від третьої особи - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 2019, 60 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон № 65285488 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БН № 699871/378 від 26.08.2012. Недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що відповідно до ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, вантажовідправником не визначено придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні, завантаження здійснювалось засобами відправника, а також вантажовідправником не були виконані вимоги п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001. Також, відповідачем були надані акт загальної форми 1-102 від 25.08.2012 та акт про технічний стан вагону №39 від 25.08.2012, які складені на станції Маріуполь-Сорт.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, надав до суду письмові пояснення в яких просить позов задовольнити у повному обсязі та розглянути справи без участі представника третьої особи.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

22.08.2012, за накладною №47006606, Публічне акціонерне товариство «Євраз Дніпродзержинський КХЗ» (вантажовідправник), зі станції Правда Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (вантажоодержувач) у вагоні №65285488 вантаж - дрібняк коксовий МК2, масою 57500 кг. Вантаж завантажений у вагон відправником, розміщений і закріплений згідно §1,2,3,6 розділу 2ТУ правильно. Маркований вапном (а.с.10).

На станції призначення був складений комерційний акт БН № 699871/378 від 26.08.2012, відповідно якого: «на підставі акту загальної форми №1-102 від 25.08.2012 ст. Маріуполь-Сорт. Дон. залізниці проводилось комісійне переважування вагону № 65285488 за відправкою №47006606. За документом значиться: вантаж дрібняк коксовий навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (200т): брутто - не вказано, тара - 23400 кг, нетто - 57500 кг. Навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 400 мм, шапкоподібне. Поверхня вантажу маркована вапном. Над 6,7 люками праворуч вагону по ходу потягу маркування відсутнє, є воронка розміром 2000 мм х 1500 мм х 1000 мм у глибину вагону. Вагон прибув у технічному відношенні несправний, злам 7 люку праворуч вагону з прогином до 70 мм. На хребтових балках сліди просипання вантажу. Протікання вантажу на станції ст. Маріуполь-Сорт. відсутнє. Двері та решта люків у вагоні справні та зачинені. Об'ємна вага вантажу у документі не вказана. Об'єм кузову вагону 73мі. При переважуванні вага виявилась: брутто - 78050 кг, тара з брусу - 23400 кг, нетто - 54650 кг, що менше документу на 2850 кг» (а.с.9).

Такі ж відомості зазначені і в акті загальної форми 1-102 від 25.08.2012, який складений на станції призначення (а.с.45).

Згідно акту про технічний стан вагону № 39 від 25.08.2012, складеного на станції Маріуполь-Сорт., вагон № 65285488 технічно несправний (а.с.46).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Статтею 31 Статуту встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Досліджені у судовому засіданні вищенаведені письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність воронки у вагоні залізницею зазначено не було, не зазначалось і про прогини люків що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Згідно п.4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, визначається відправником.

Доводи відповідача про те, що недостача вантажу виникла внаслідок недотримання вантажовідправником вимог п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки, відповідно до накладної №47006606 вантаж, завантажений у вагон відправником, розміщений і закріплений згідно § 1,2,3,6 розділу 2 ТУ правильно, вантаж маркований вапном, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону № 65285488 та вантажу у ньому не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення (ст. Маріуполь - Сорт.).

Оскільки вагон № 65285488, як пояснив представник відповідача, під завантаження був поданий у технічно справному стані, залізницею був прийнятий до перевезення, то суд робить висновок, що технічна несправність вагону виникла під час перевезення.

Часткове порушення маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №65285488, становить 2702,70 грн., із розрахунку 2850кг - (57500кг х 1%) х 1188грн., де 2850кг - маса недостачі вантажу, відповідно до комерційного акту БН № 699871/378 від 26.08.2012 (а.с.9).

57500кг - маса вантажу у вагоні №65285488 згідно накладної (а.с.10).

1% - норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644).

1188 грн. - вартість вантажу з ПДВ, згідно рахунку відправника (а.с.12).

Позивачем заявлена до стягнення менша сума, а саме - 2019,60 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 2019 грн. 60 коп. збитків та 1609 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 17 січня 2013 року.

Суддя Говорун О.В.