Рішення № 28669211, 16.01.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 014/759/12-ц

провадження № 2/368/69/13

Рішення

іменем України

"16" січня 2013 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

з участю прокурора Павлика В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом Кагарлицького міжрайонного прокурора, який діє в інтересах держави в особі: Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області до ОСОБА_1, третя особа: Управління Держземагенство у Кагарлицькому районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

прокурор просить суд визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 413103 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 0,2359 га, виданий 09.06.2008 року на ім'я ОСОБА_1, визнати за територіальною громадою Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області право власності на земельну ділянку: площею 0,2359 га, кадастровий номер 3222285601:01:361:0010, вартістю 86900 грн., зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку вартістю 86900 грн., яка зазначена в державному акті серії ЯЖ № 413103 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 0,2359 га, кадастровий номер 3222285601:01:361:0010 до земель запасу Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, посилаючись на те, що статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Незаконна передача у власність спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Зазначене відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.

Кагарлицькою міжрайонною прокуратурою при проведенні перевірки Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства.

Так, Мирівський сільський голова ОСОБА_2 використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у грудні 2007 року підписав та поставив печатку сільської ради на завідомо неправдивому документі, а саме: на виписці з рішення Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 26.02.2007 року про передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,236 га по АДРЕСА_1, достовірно знаючи, що сесією сільської ради рішення про передачу у власність зазначеному громадянину земельної ділянки площею 0,236 га не приймалось, а приймалось щодо 0,15 га.

Постановою Кагарлицького районного суду від 09.08.10 року в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 364, ч. 1, 366, ч. 1 КК України останнього на підставі ст.1 п.»е»та ст.6 ЗУ «Про амністію»від 12.12.2008 звільнено від кримінальної відповідальності та провадження по справі закрита.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Установлено, що 09.06.08 року на підставі вищезазначеного рішення видано державний акт серії ЯЖ № 413103 на право власності на земельну ділянку для обслуговування і будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,2359 га.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 ч. 1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проекту приватизації земель. Сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельної ділянки, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України).

При перевірці технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 встановлено, що відповідно до виписки з рішення Мирівської сільської ради від 26.02.07 року, підписаної сільським головою ОСОБА_2, ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства.

Однак, ОСОБА_1 у своїй заяві від 26.02.07 року на адресу Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області ставив питання про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,15 га. За результатами розгляду вказаної заяви на засіданні сесії Мирівської сільської ради від 26.02.07 року прийнято рішення про безоплатну передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлових будівель та господарських споруд.

Тобто, рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не приймалося взагалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також при перевірці встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки взагалі не розроблявся, зазначений державний акт виданий на підставі рішення сесії Мирівської сільської ради Кагарлицького району від 26.02.07 року, однак питання про затвердження матеріалів технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 на сесії Мирівської сільської ради не розглядалося та рішення про затвердження документації і про видачу державного акту не приймалося, що підтверджується протоколом сесії Мирівської сільської ради від 26.02.07 р., копія якого додається.

За таких обставин державний акт серії ЯЖ №413103 на право власності на земельну ділянку для обслуговування і будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2359 га, виданий на ім'я ОСОБА_1 видано з порушенням чинного законодавства і в судовому порядку має бути визнаний недійсним.

Згідно з ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб.

Згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Крім того, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю (ч.2 ст.152 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені право та охоронювані законом інтереси підлягають захисту судом у спосіб, визначений п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Застосування саме такого способу захисту забезпечить досягнення мети захисту порушених прав та інтересів - збереження у власності територіальної громади відповідних земель.

З огляду на викладене для захисту порушених прав та інтересів необхідно визнати відсутність у відповідача ОСОБА_1 прав на спірну земельну ділянку.

Оспорюваним державним актом на право власності на земельну ділянку порушено інтереси держави, захист яких покладено на органи прокуратури.

Представник позивача в особі Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області в судове засідання не з'явився та подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та слухати справу без представника Мирівської сільської ради Кагарлицького району.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги позивача не визнає та заперечує проти їх задоволення з наступних підстав. Як вбачається із копії рішення сільської ради, а також протоколу пленарного засідання ради від 26 лютого 2007 року на засіданні сільської ради розглядалась його заява про передачу йому у приватну власність земельної ділянки а також зазначено, що остаточний розмір земельної ділянки визначається в технічній документації по складанню державного акту на право приватної власності на землю. Технічна документація була розроблена відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі. Згідно з п.1.15 Інструкції розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів. Отримавши рішення сільської ради про надання йому у приватну власність земельної ділянки, він звернувся до організації, яка має відповідну ліцензію на виготовлення технічної документації із землеустрою, із замовленням на виготовлення технічної документації. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним. Даний акт був виданий відповідно до обставин, що склались та є вірним по суті.

Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що в матеріалах є розписка про отримання судової повістки, причини неявки в суд не повідомив, а тому суд вважає, що представник третьої особи в засідання суду не з'явився без поважних причин і ухвалює рішення на підставі наявних в справі матеріалів.

Вислухавши прокурора та відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне заявлений позов задовольнити.

В судовому засіданні суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади, у тому числі передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, є виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад.

Згідно з вимогами ч.1 ст.116 цього ж кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень.

Положеннями ч.1 ст.118 ЗК передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Місцеві органи самоврядування виступають у відповідності зі статтею 83 ЗК України суб'єктами права комунальної власності в межах населеного пункту.

Відповідно до ст. 125 цього ж Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Судом встановлено, що 09 червня 2008 року відповідачу ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 413103 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2359 га , яка розташована в АДРЕСА_1. Підставою для видачі цього Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 413103 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд зазначено рішення Мирівської сільської ради № 61-47/9/5 від 26.02.2007 року.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 09 серпня 2010 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за злочини передбачені ч. 1 364, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 року, встановлено що працюючи на посаді Мирівського сільського голови, Кагарлицького району, Київської області, на яку був обраний 17 квітня 2002 року рішенням 1 сесії 1У скликання Мирівської сільської ради, згідно ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»серед своїх повноважень, маючи такі як: забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади та законів України, підписує рішення ради та її виконавчого комітету тощо, а згідно примітки до ст. 364 КК України, як керівник органу місцевого самоврядування здійснює функції, пов'язані з виконанням: організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських обов'язків. являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно і в інтересах третіх осіб, а саме: ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у грудні 2007 року підписав та поставив печатку сільської ради на завідомо неправдивому документі, а саме - виписці з рішень Мирівської сільської ради від 26.02.07 року про передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,236 га по АДРЕСА_1 на території Мирівської сільської ради, достовірно знаючи, що сесією Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області рішення про передачу у власність зазначеному громадянину земельної ділянки площею 0,236 га не приймалися, а приймалося лише щодо надання йому у власність земельної ділянки в розмірі 0,15 га. Підписане та скріплене печаткою недостовірне рішення сесії сільської ради ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 для подальшого виготовлення працівниками землевпорядної організації технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 На підставі зазначеного недостовірного документу, підписаного Мирівським сільським головою ОСОБА_2 працівниками землевпорядної організації виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадянину ОСОБА_1, на підставі якої 09.06.08 року проведено державну реєстрацію та виданий державний акт на право приватної власності ОСОБА_1 серії ЯЖ № 413103 на земельну ділянку площею 0,2359 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Тобто, на підставі підроблених документів відповідач ОСОБА_1 одержав державний акт серії ЯЖ № 413103 від 09.06.2008 року на право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222285601:01:361:0010.

Частиною 2 статті 12 Закону України від 7 лютого 1991 року № 697-ХІІ «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних відносин, установлено, що громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

В силу частин 1 і 3 статті 116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 125 і частиною 1 статті 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Таким чином, по справі доведено, що умови, передбачені ч.1 ст.118 ЗК України, для передачі земельної ділянки у власність відповідачеві були відсутні, останній набув у власність земельну ділянку без законних підстав, а тому державний акт, виданий на посвідчення набуття права власності, є недійсним.

Захисту підлягає лише право власності набуте на законних підставах.

Оскільки, 26.02.2007 року рішення Мирівською сільською радою Кагарлицького району Київської області про надання у власність відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,2359 га в АДРЕСА_1 не приймалось, тому суд прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність задоволення в цій частині вимог позивача та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 413103, що знаходиться по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2359 га, виданий 09.06.2008 року на ім'я ОСОБА_1

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 26 вересня 2011 року (справа № 6-34цс11) та постанові від 26 вересня 2012 року (справа № 6-103цс12), які є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідач неправомірно набув права власності на земельну ділянку, внаслідок чого суд обґрунтовано виходить з того, що її слід повернути у державну власність.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, відповідно до яких кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Земельна ділянка вибула із держаної власності незаконно.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін можна дійти висновку про те, що в разі невизнання ОСОБА_1 права держави на повернення земельної ділянки у державну власність, таке право підлягає захисту судом за позовом Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області шляхом визнання права держави на земельну ділянку на підставі п. «а»ч. 3 ст. 152 ЗК України, а тому суд задовольняє вимог позивача в цій частині та визнає за територіальною громадою Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області право власності на земельну ділянку: площею 0,2359 га, кадастровий номер 3222285601:01:361:0010, вартістю 86900 грн. і зобов'язує ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, яка зазначена в державному акті серії ЯЖ № 413103 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 0,2359 га, кадастровий номер 3222285601:01:361:0010 до земель запасу Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

В силу ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовом, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Частинами 1 та 2 статті 36-1 Закону України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру» установлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Із матеріалів справи убачається, що між сторонами, а саме: державою в особі Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області і ОСОБА_1 існує земельний спір. Цей спір зачіпає інтереси держави, в основі яких завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Отже, прокурор мав повноваження та законні підстави для звернення до суду з даним позовом.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.

Згідно ст.. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Оскільки було накладено арешт на земельну ділянку зазначену в державному акті на право власності серії ЯЖ № 413103 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та заборони будь-яким способом вчиняти дії по відчуженню та передачі в користування зазначеної земельної ділянки, кадастровий номер 3222285601:01:361:0010 ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 03.01.2013 року згідно ст.152 ЦПК України в якості забезпечення позовних вимог позивача, то й відповідно до ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядав справу, а тому суд вважає за необхідне захід забезпечення позову скасувати і зняти накладений арешту на земельну ділянку, зазначену в державному акті на право власності серії ЯЖ № 413103 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та заборони будь-яким способом вчиняти дії по відчуженню та передачі в користування зазначеної земельної ділянки, кадастровий номер 3222285601:01:361:0010.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Земельним кодексом України, ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Кагарлицького міжрайонного прокурора, який діє в інтересах держави в особі: Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області до ОСОБА_1, третя особа: Управління Держземагенство у Кагарлицькому районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння -задовольнити.

Визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 413103 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 0,2359 га, виданий 09.06.2008 року на ім'я ОСОБА_1.

Визнати за територіальною громадою Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області право власності на земельну ділянку: площею 0,2359 га, кадастровий номер 3222285601:01:361:0010, вартістю 86900 грн.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, яка зазначена в державному акті серії ЯЖ № 413103 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 0,2359 га, кадастровий номер 3222285601:01:361:0010 до земель запасу Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Захід забезпечення позову у виді накладеного арешту на земельну ділянку, зазначену в державному акті на право власності серії ЯЖ № 413103 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та заборони будь-яким способом вчиняти дії по відчуженню та передачі в користування зазначеної земельної ділянки, кадастровий номер 3222285601:01:361:0010 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ -37341907, банк -ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І.І. Шевченко