Ухвала суду № 28668232, 25.12.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/3856/2012 Провадження № 22-ц/2590/3791/2012 Головуючий у I інстанції -Супрун О. П. Доповідач - Харечко Л. К.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХаречко Л.К.,суддів:Іваненко Л.В., Ішутко В.М.,при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:представника позивача Максурової І.В., відповідача ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9, представника відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.10.2012 року позов ПАТ„Укрсоцбанк" до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_10, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" 2 732 655 (два мільйони сімсот тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 01 коп. матеріальної шкоди.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" 205 905 (двісті п'ять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 27 коп. матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" 1 571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одну) грн. 94 коп. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" 1 571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одну) грн. 94 коп. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" 75 (сімдесят п'ять) грн.. 11 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати вказане рішення в частині солідарного стягнення з неї 205 905 грн. 27 коп. матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність винесеного рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вина ОСОБА_8 в кримінальній справі підтверджена тільки в частині підробки підписів на прибуткових касових ордерах, проте ні в кримінальній справі, ні під час судового розгляду в суді першої інстанції по цивільній справі не встановлено причинно-наслідкового зв'язку підробки підписів ОСОБА_8 та виникненням нестачі грошових коштів в сховищі банку. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не визначив для кожного з відповідачів розмір шкоди, заподіяної позивачу з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким вирішити питання щодо відшкодування збитків в межах сум, відносно яких він визнаний винним вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2012 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно задоволені збільшені позовні вимоги позивача, оскільки вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2012 року ОСОБА_10 разом з ОСОБА_6 визнано винним в заподіянні шкоди в сумі 246 000 грн. та винним разом з ОСОБА_8 щодо 52 889, 85 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що в ході розгляду кримінальної справи було встановлено, що не існує ні одного наказу, згідно якого відповідальність за збереження цінностей в сховищі покладається на ОСОБА_10

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Максурової І.В., відповідача ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9, представника відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_11, дослідивши матеріали цивільної та кримінальної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як було встановлено судом, відповідно до Статуту ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником АКБ «Укрсоцбанк» являється ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. 73).

ОСОБА_10 з 01.11.2006 року по 27.12.2008 року працював на посаді начальника відділу перерахунку та зберігання цінностей Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», а з 27.12.2008 року по 12.10.2009 року - на посаді начальника відділу касових операцій-завідувача каси Чернігівського відділення департаменту роздрібних продаж Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк». Між ОСОБА_10 та позивачем було укладено договори від 01.11.2006 року та від 29.12.2008 року за № 03-15/549 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 97-98, 99-100).

ОСОБА_6 працювала на посаді завідувача касою відділу перерахунку та зберігання цінностей Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», з 27.12.2008 року по 12.10.2009 року - на посаді завідувача каси - начальника сектору перерахунку та зберігання цінностей департаменту роздрібних продаж Чернігівського відділення Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк». Між ОСОБА_6 та позивачем було укладено договори від 01.11.2006 року та від 29.12.2008 року за № 03-15/499 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 104-105, 106-107).

ОСОБА_8 з 01.10.2007 року по 26.12.2008 року працювала на посаді старшого касира відділу перерахунку та зберігання цінностей Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», а з 27.12.2008 року по 12.10.2009 року - на посаді старшого касира Чернігівського відділення Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк». Між ОСОБА_8 та позивачем було укладено договори від 01.10.2007 року та від 29.12.2008 року за № 03-15/542 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 110-11, 112-113).

28.09.2009 року в Чернігівському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк» була проведена раптова ревізія каси, в ході якої виявилася нестача коштів в сумі 1 293 000 грн., 39 300 доларів США, 20 000 євро (всього в гривневому еквіваленті 1 842 586 грн. 76 коп.).

Наказом КМФ ПАТ «Укрсоцбанк» від 28.09.2009 року № 1383 створено комісію для проведення службового розслідування за даним фактом (а.с. 78-79).

За результатами розслідування складено комісією висновок, відповідно до якого недостача зазначених коштів виникла в зв'язку з розкраданням грошових коштів відповідачами ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с. 80-84).

Позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно 2 938 560 грн. 28 коп. матеріальної шкоди, заподіяної працівниками при виконанні трудових обов'язків.

Матеріали щодо розкрадання банківських коштів у розмірі 1 293 000 грн., 39 300 доларів США та 20 000 євро постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Чернігівській області Худенка О.П. виділені для проведення додаткового розслідування, у зв'язку з тим, що досудовим слідством не вдалося встановити достатню сукупність доказів, які б вказували на те, що недостача цих коштів виникла лише від злочинних дій відповідачів.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.02.2012 року, який скасовано ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2012 року в частині вирішення цивільного позову, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1, 364 ч. 1 КК України, та встановлено завдання позивачеві матеріальної шкоди в розмірі 298 889 грн. 85 коп.

Вищевказаним вироком встановлено, що 24.11.2008 року, ОСОБА_8, займаючи з 01.10.2007 року по 26.12.2008 року посаду старшого касира відділу перерахунку та зберігання цінностей Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» та виконуючи роботу безпосередньо пов'язану з обслуговуванням фізичних та юридичних осіб шляхом прийому-передачі готівки через касу банку, за вказівкою ОСОБА_10, знаходячись на своєму робочому місці у приміщенні Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 17, оформила завідомо підроблені заяви на переказ готівки на загальну суму 8 572,1 доларів США, в які, підробивши при цьому підписи від імені вказаних фізичних осіб - клієнтів банку, внесла завідомо неправдиву інформацію про сплату ними у відповідно вказаних сумах платежів по кредитам, оформленим на їх ім'я. Фактично ОСОБА_8 грошових коштів не отримувала та до каси банку не внесла, внаслідок чого у сховищі Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» утворилась нестача коштів на вказану суму, в результаті чого Чернігівській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» заподіяно матеріальну шкоду. При цьому, ОСОБА_6, як завідувач касою відділу перерахунку та зберігання цінностей Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», знала про нестачу коштів у сховищі цінностей позивача внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ„Укрсоцбанк" про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що з вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.02.2012 року та ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2012 року вбачається, що матеріальну шкоду позивачу завдано спільними діями відповідачів.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

Так, відповідно до Інструкції щодо здійснення касових операцій в системі АКБ «Укрсоцбанк», затвердженої рішенням Правління Банку від 23.10.2007 року, персональну відповідальність за повну схоронність готівки та цінностей у сховищах цінностей і операційних касах, здійснення операцій з готівкою та цінностями несуть керівники установ Банку (начальник ОПЕРУ для Головного офісу). Керівники філій Банку несуть також відповідальність за забезпечення схоронності готівки та цінностей, що знаходяться у підвідомчих відділеннях. Поряд з керівниками установ Банку відповідальність за правильну організацію касової роботи, належне зберігання і повну схоронність всіх цінностей, що знаходяться в установах Банку, а також чітке касове обслуговування несуть начальники відділів перерахунку та зберігання цінностей, начальники секторів касових операцій та завідуючі касами (а.с. 91).

Статтею 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.02.2012 року, який скасовано ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2012 року в частині вирішення цивільного позову, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1, 364 ч. 1 КК України, та встановлено завдання позивачеві матеріальної шкоди в розмірі 298 889 грн. 85 коп.

Відповідач ОСОБА_8 займала посади старшого касира відділу перерахунку та зберігання цінностей Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» та старшого касира Чернігівського відділення Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк».

Згідно вищевказаної Інструкції та договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідальність ОСОБА_8 за схоронність готівки та цінностей у сховищах цінностей Банку не передбачена, проти чого не заперечувала представник позивача.

Проте, вищевказаним вироком суду встановлено, що 24.11.2008 року, ОСОБА_8, займаючи з 01.10.2007 року по 26.12.2008 року посаду старшого касира відділу перерахунку та зберігання цінностей Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» та виконуючи роботу безпосередньо пов'язану з обслуговуванням фізичних та юридичних осіб, шляхом прийому-передачі готівки через касу банку, за вказівкою ОСОБА_10, знаходячись на своєму робочому місці у приміщенні Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 17, оформила завідомо підроблені заяви на переказ готівки на загальну суму 8 572,1 доларів США, в які, підробивши при цьому підписи від імені вказаних фізичних осіб - клієнтів банку, внесла завідомо неправдиву інформацію про сплату ними у відповідно вказаних сумах платежів по кредитам, оформленим на їх ім'я. Фактично ОСОБА_8 грошових коштів не отримувала та до каси банку не внесла, внаслідок чого у сховищі Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» утворилась нестача коштів на вказану суму, в результаті чого Чернігівській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» заподіяно матеріальну шкоду. При цьому, ОСОБА_6, як завідувач касою відділу перерахунку та зберігання цінностей Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», знала про нестачу коштів у сховищі цінностей позивача внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8

Як вбачається з вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.02.2012 року, ОСОБА_8 визнала свою вину у нестачі коштів у сумі 8 572,10 доларів США.

Як вбачається з постанови Деснянською районного суду м. Чернігова від 17.01.2012 року у кримінальній справі № 1/2506/23/12 за обвинуваченням ОСОБА_10 за ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1, 364 ч. 1 КК України, ОСОБА_6 за ст. ст. 367 ч. 2, 366 ч. 1 КК України та ОСОБА_8 за ст. 358 ч. 1 КК України, ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, закривши відносно неї провадження у справі.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом (пункти 3, 4, 8 статті 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10 КПК., а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 щодо недоведеності вини в виникненні нестачі грошових коштів в сховищі банку спростовується вищевказаними доказами. Інші твердження апелянта ОСОБА_8 щодо того, що суд першої інстанції не визначив для кожного з відповідачів розмір шкоди, заподіяної позивачу з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності то зазначене спростовується тим, що прийшовши до висновку про солідарне стягнення заборгованості, районний суд стягнув з ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" в солідарному порядку лише 205 905 (двісті п'ять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 27 коп. матеріальної шкоди.

Відповідно до Інструкції щодо здійснення касових операцій в системі АКБ «Укрсоцбанк», персональну відповідальність за повну схоронність готівки та цінностей у сховищі позивача несли відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_6, суд дійшов висновку, що вони повинні нести солідарну відповідальність у повному обсязі.

Постановою Деснянською районного суду м. Чернігова від 20.02.2012 року у даній кримінальній справі ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 року, а провадження у справі відносно неї закрито.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію в 2011 році», амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», розмір шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд визначає відповідно до ст. 135-3 КЗпП, Закону України N 217/95-ВР від 6 червня 1995 р. "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 116 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. N 1009 та від 20 січня 1997 р. N 34).

Частиною 4 ст. 135-3 КЗпП України передбачено встановлення окремого порядку визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Пунктом «е» ст. 1 Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» встановлено, що збитки, завдані підприємству, установі, організації працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх втратах (крім втрат, що сталися у зв'язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, визначаються у таких розмірах: іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті - у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків, тобто законодавством передбачено визначення потрійності суми валютних цінностей за шкоду завдану працівниками, які виконують валютні операції.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівника та інших осіб.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, що завдання спільними діями ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 матеріальної шкоди позивачеві на суму 8 572,1 доларів США знайшло своє підтвердження в матеріалах справи та під час судового розгляду в зв'язку з чим останні повинні солідарно відповідати за шкоду у вищевказаному розмірі, а тому доводи апелянта ОСОБА_13 про те, що судом першої інстанції неправомірно задоволені збільшені позовні вимоги позивача, оскільки вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2012 року ОСОБА_10 разом з ОСОБА_6 визнано винним в заподіянні шкоди в сумі 246 000 грн. та винним разом з ОСОБА_8 щодо 52 889, 85 грн. є необґрунтованими.

Щодо тверджень ОСОБА_10, що не існує ні одного наказу, згідно якого відповідальність за збереження цінностей в сховищі покладається на нього, то вказане спростовується тим, що з останнім було укладено договори від 01.11.2006 року та від 29.12.2008 року за № 03-15/549 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, до випадків повної матеріальної відповідальності ст. 134 КЗпП відносить, також, випадки, коли між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності;

Порядок укладення таких договорів регламентується ст. 135-1 КЗпП, а також Постановою Ради Міністрів СРСР № 889 від 03.10.1977 р.

Згідно вказаних правових норм письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатись підприємством з працівником, що досяг вісімнадцятирічного віку та займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність регламентується спільною Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Профспілок № 447/24 від 28.12.1977 р.

Затверджений вищевказаною Постановою Перелік дозволяє укладати договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, що займають певні посади або виконують певні роботи. Серед інших посад, Перелік містить і посаду „начальника відділу".

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: