Постанова № 28667531, 10.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.13 Справа № 5015/3458/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:головуючого-суддіКравчук Н.М.суддівМирутенко О.Л. Якімець Г.Г.розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (надалі ЛКП «Львівелектротранс») № 30-1275 від 05.11.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2012р.

у справі № 5015/3458/12

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі ФО-П ОСОБА_4.), м. Львів

до відповідача: ЛКП «Львівелектротранс», м. Львів

про стягнення 58 946,03грн.,

з участю представників:

від позивача: ОСОБА_5 - представник (довіреність від 15.09.2011р.);

від відповідача: Гіра С.В. - представник (довіреність від 04.09.2012р. № 30)

Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28 ГПК України представникам сторін роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.10.2012р. у справі № 5015/3458/2012 (суддя М. Король) позовні вимоги ФО-П ОСОБА_4 до ЛКП «Львівелектротранс» про стягнення 58 946,03грн. - задоволено частково. Стягнуто з ЛКП «Львівелектротранс» на користь ФО-П ОСОБА_4 - 52 335,14грн. безпідставно набутих коштів та 1 429,00грн. судового збору. В решті частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при винесенні оскаржуваного рішення судом неналежним чином було досліджено матеріали справи, просить його скасувати. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 19.06.2012р. між ЛКП «Львівелектротранс» та ФО-П ОСОБА_4, який є підтвердженням погодження ФО-П ОСОБА_4 сплати усіх платежів згідно договору оренди № 375/02 від 27.12.2002р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2012р. Ухвалою суду від 06.12.2012р. розгляд справи відкладено на 10.01.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, вказану апеляційну скаргу вважає безпідставною та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та наполягає на її задоволенні.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу та, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ДМКП «Львівелектротранс» (Орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (Орендар) 27.12.2002 року було укладено договір №375/02 оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею- 450,0 кв.м. та прилеглу земельну ділянку площею -1650 кв. м., які знаходяться на балансі ДМКП „Львівелектротранс" і розташовані за адресою: АДРЕСА_1 для облаштування автостоянки. Договір діє з 01.01.2003р. по 01.01.2005р. терміном на 2 роки (п. 6.1.договору).

Відповідно до п. 8.2. договору у разі продовження користування майном після закінчення терміну дії договору, за відсутності заперечень з боку сторін - договір вважається поновленим на невизначений термін.

Згідно з п. 3.1. договору оренди орендна плата за нежитлове приміщення площею - 450,0 кв.м визначена на підставі ухвали Львівської міської ради № 98 від 31.10.2008 року „Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова" та експертної оцінки приміщення, яка станом на момент укладення договору становить-22 тис.грн. і, згідно з п.3.3.3. додатку до даної ухвали склала суму-6600 грн. в рік.

Орендна плата за прилеглу земельну ділянку площею - 1 650 кв. м визначена у відповідності до листа Львівського міського управління земельних ресурсів № 160915/40 від 19.02.2001 року відносно комерційної ціни землі, яка знаходиться на балансі ЛКП „Львівелектротранс" і станом на 18.12.2002 року становить 6,93 грн. Орендна плата за прилеглу земельну ділянку - 11434,5 грн. в рік.

Загальна сума орендної плати за користування нежитловим приміщенням та прилеглою земельною ділянкою-18034,5 грн. в рік, з врахуванням індексу інфляції за кожен місяць оренди. Місячна орендна плата за користуванням нежитловим приміщенням та прилеглою земельною ділянкою-1502,9 грн., з врахуванням індексу інфляції за період з дати проведення оцінки майна до дати укладання договору оренди та індексу інфляції за перший місяць оренди.

Відповідно до п.3.5 договору Орендар відшкодовує витрати Орендодавця за енергоносії, послуги зв'язку та інші комунальні послуги до 10 числа наступного за звітний період місяця згідно виставлених рахунків.

Згідно з п. 4.1. спірного договору, Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату та відшкодовувати комунальні послуги.

Позивач у заявлених вимогах просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 52 335,14грн., 2 804,42грн. - 3 % річних та 3 806,47грн. - інфляційних втрат, покликаючись на те, що з початку дії договору № 375/02 оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки від 27.12.2002р. при виставленні Орендодавцем рахунків на оплату, включався платіж під назвою «земельний податок», оплата якого не передбачена ні умовами даного договору, ні чинним законодавством.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (п.1 т.762 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.19 цього ж Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч.3 ст.285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п.3 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", cтроки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як встановлено судом першої інстанції та як видно з матеріалів справи, на підставі виставлених Орендодавцем рахунків за період з липня 2009 р. по липень 2012 р. в графі рахунків „Найменування товарів, послуг" міститься пункт земельний податок. За вказаний період Орендарем сплачено 52 335,14 грн. земельного податку.

Відповідно до п. 14.1.72. ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з ч. 290.1. ст. 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що поняття „комунальні послуги" не включає в себе земельний податок.

Таким чином, включення Орендодавцем - ЛКП «Львівелектротранс» до рахунку про сплату орендної плати за орендовану земельну ділянку земельного податку є безпідставним, оскільки земельний податок не відноситься до комунальних послуг, оплата яких передбачена п. п. 3.5, 4.1 спірного договору оренди.

Згідно з приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Окрім того, як видно з матеріалів справи, позивач є платником єдиного податку, що підтверджується звітом суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за 4 квартал 2003 року та Свідоцтвом про сплату єдиного податку №079373 від 06.12.2010 року (а.с. 9, 10).

Відповідно до п. 4 ч. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм права та умов договору № 375/02 оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки від 27.12.2002р., колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку про правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 52 335,14грн. безпідставно набутих коштів, оскільки включення Орендодавцем - ЛКП «Львівелектротранс» до рахунку про сплату орендної плати за орендовану земельну ділянку земельного податку є безпідставним, так як земельний податок не відноситься до комунальних послуг, оплата яких передбачена п. п. 3.5, 4.1 спірного договору оренди.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2 804,42грн. та інфляційних втрат в сумі 3 806,47грн. на підставі ст.. 625 ЦК України у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що набуття відповідачем коштів внаслідок сплати позивачем земельного податку не є в розумінні ст.. 625 ЦК України простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 2 804,42грн. та інфляційних втрат в сумі 3 806,47грн. не підлягають задоволенню, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок та підставно відмовлено в цій частині позовних вимог.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані,на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2012р. у справі № 5015/3458/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати в господарський суд Львівської області.

Повний текс постанови складено та підписано 17.01.2013.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.