Рішення № 2866429, 22.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.09 р. Справа № 14/232пн

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, ЄДРПОУ 31018243,

м.Донецьк

до відповідача Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації

м.Донецька", ЄДРПОУ 03336670, м.Донецьк

про визнання права власності

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Корнюхін О.О.-по дов.

від відповідача: Ковальова Н.С.-юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 19.01. по 22.01.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Восход”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", м.Донецьк, про визнання права власності на нерухоме майно – кафе з гостьовою стоянкою по пр.Ілліча, 15 у Ворошиловському районі м.Донецьк.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на проведення будівництва об’єкту нерухомості у повній відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №01/3588 від 24.12.2008р., доповнення до відзиву на позовну заяву №01/45 від 09.01.2009р., в яких проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність будь-якого оспорювання ним права власності позивача на спірне майно. Крім цього, як вказує відповідач спірне нерухоме майно являє собою малу архітектурну форму, строк дії на розміщення якої визначається строком дії договору на оренду земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 27.09.2000р. №384/3 було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 650,0 кв.м. позивачу для розміщення кафе з гостьовою автостоянкою по пр.Ілліча, 15 у Ворошилоському районі.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України документом, що посвідчує право на оренду земельної ділянки є договір оренди.

Як встановлено судом, 17.05.2001р. між позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач виступив орендарем земельної ділянки площею 650,0 кв.м., що знаходиться по пр.Ілліча, 15 у Ворошиловському районі м.Донецька.

При цьому, згідно п.4.1 вказаного договору оренди встановлено, що земельна ділянка надається позивачу для розміщення кафе та гостьовою автостоянки.

Відповідно до п.4.2.2 договору оренди земельної ділянки від 17.05.2001р. за згодою виконавчого комітету Донецької міської ради позивач має право зводити у встановленому порядку будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Виходячи зі змісту позовної заяви, на отриманій в оренду земельній ділянці позивачем було побудовано кафе з гостьовою автостоянкою. Ці обставини з боку відповідача не спростовані.

Приймальною комісією Ворошиловського району м.Донецька було складено акт приймання об’єктів дрібнорознічної торгівлі та побутового обслуговування, згідно з яким було прийнято до здачі кафе та гостьову автостоянку.

Рішенням від 12.12.2001р. №495/10 виконавчим комітетом Ворошиловської районної ради було затверджено акт приймання до експлуатації об’єктів побутового обслуговування: кафе з гостьовою автостоянкою за адресою: м.Донецьк, пр.Ілліча, 15.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком про технічний стан будівельних конструкцій будівлі, складеним Акціонерним товариством закритого типу „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція”, встановлено, що приміщення кафе за своїм конструктивним рішенням не є тимчасовим, враховуючи наявність капітальних фундаментів, капітальних монолітних залізобетонних конструкцій та стального каркасу, відноситься до 5 або 6 групи капітальності з нормативними стоками служби відповідно 80 або 100 років. При цьому, відповідно до висновків експерта, технічний стан будівельних конструкцій є нормальним, дефектів та пошкоджень експертом не виявлено.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно з ліцензією серії АБ №102862 Акціонерним товариством закритого типу „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція” надане право здійснювати обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ будівництва позивачем капітальної споруди з дотриманням будівельних норм і правил при будівництві спірного об’єкту.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

При цьому, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст.415 Цивільного кодексу України передбачено, що землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

За висновками суду, внаслідок здійснення спірного будівництва на земельній ділянці, користувачем якої згідно договору оренди земельної ділянки від 17.05.2001р. є позивач, відбулась реалізація права останнього на забудову орендованої земельної ділянки, яка розташована по пр.Ілліча, 15 у Ворошиловському районі м.Донецька та надана позивачу у користування саме з метою будівництва спірного об’єкту.

При цьому, посилання відповідача на ті обставини, що спірне нерухоме майно являє собою малу архітектурну форму, строк розміщення якої визначається строком дії договору оренди земельної ділянки, судом до уваги не приймаються.

Зокрема, згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За приписом п.2 наказу від 04.09.2006р. N296 Міністерства будівництва, архітектури та житлового-комунального господарства України „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності” малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності є невелика одноповерхова споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.

За висновками суду, вказані вище твердження відповідача не доведені відповідними засобами доказування (в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що спірне будівництво є малою архітектурною формою).

Одночасно, як вказувалось вище, згідно з наданим до матеріалів справи висновком про технічний стан будівельних конструкцій будівлі, складеним Акціонерним товариством закритого типу „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція”, встановлено, що приміщення кафе за своїм конструктивним рішенням не є тимчасовим, враховуючи наявність капітальних фундаментів, капітальних монолітних залізобетонних конструкцій та стального каркасу.

Посилання відповідача на відсутність оспорювання з його боку права власності позивача на спірне майно спростовуються наданим до матеріалів справи листом №02/2823 від 01.10.2008р., згідно з яким відповідачем на клопотання позивача про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно було повідомлено про порядок проведення технічної інвентаризації.

Згідно з п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України N01-8/98 від 31.01.2001р. "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" оскільки відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання можуть бути, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, враховуючи положення ст.415 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що позивачем будівництво спірного нерухомого майна проведено на наданій йому в оренду для встановлення та функціонування кафе з гостьовою автостоянкою на земельній ділянці, позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно – кафе з гостьовою стоянкою по пр.Ілліча, 15 у Ворошиловському районі м.Донецьк, підлягають задоволенню.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду у останнього були відсутні правоустановчі документи на спірне майно, у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", м.Донецьк, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області, виконавчого комітету Донецької міської ради судом залишені без задоволення як безпідставні.

Зокрема, за висновками суду, відповідачем не визначено, в якості яких саме третіх осіб вказані особи мають бути залучені до участі у справі, яким чином рішення суду по цій справі впливає на права та обов’язки останніх.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м.Донецьк до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м.Донецьк на нерухоме майно – кафе з гостьовою стоянкою по пр.Ілліча, 15 у Ворошиловському районі м.Донецьк

В судовому засіданні 22.01.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 22.01.2009р.

Суддя Левшина Г.В.