Рішення № 2866398, 22.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.09 р. Справа № 15/224

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Поліпром” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 19155069)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34557310)

про стягнення основного боргу за договором постачання № 002-122-ЕА08 від 24.03.2008 р. в сумі 34812,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Поліпром” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” м. Донецьк про стягнення основного боргу за договором постачання № 002-122-ЕА08 від 24.03.2008 р. в сумі 34812,82 грн.

Ухвалою суду від 08.12.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/224, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Представники сторін в судові засідання 25.12.2008 р., 22.01.2009 р. не з’явилися. Від позивача надійшли телеграми за вх. № 02-41/841 від 25.12.2008 р. та за вх. № 02-41/52 від 21.01.2009 р., в яких він просить суд розглянути дану справу на підставі наданих позивачем матеріалів та письмових пояснень. Відповідач надав до суду відзив на позовні вимоги. Суд вважає можливим розглянути справу без представників сторін на підставі наявних матеріалів та документів.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2008 р. сторони уклали договір постачання № 002-122-ЕА08, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 5.5 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей до договору) передбачено, що покупець перераховує кошти за поставлений постачальником товар з відстрочкою платежу в 40 календарних днів. Дія даного пункту починається з офіційної дати відкриття кожного торгівельного закладу.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 договору даний договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2008 р. Дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

До договору постачання сторони прийняли специфікацію № 1 (прайс-лист), якою передбачили найменування товару, базову ціну та спеціальну ціну з урахуванням знижки. Завірені копії договору, протоколу розбіжностей та специфікації № 1 до нього додані до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Конкретний розрахунок суми позовних вимог із зазначенням спірних накладних доданий до позовної заяви.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується крім вказаних видаткових накладних податковими накладними, завірені копії яких додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 002-122-ЕА08 від 24.03.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Також, видаткові та податкові накладні містять посилання на договір № 002-122-ЕА08 від 24.03.2008 р.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторонами в договорі постачання (з урахуванням положень протоколу розбіжностей до договору) встановлений конкретний строк оплати по кожній партії поставленого за вказаним договором товару. Дати поставки товару визначаються спірними видатковими накладними, які датовані квітнем – травнем 2008 р.

Встановлений договором строк оплати за отриманий товар по спірному договору для відповідача наступив.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідачем отримана за договором продукція була оплачена частково, або частково товар повернутий постачальнику, тому сума боргу на момент подання позову до суду складає 34812,82 грн. (завірені копії платіжних доручень та накладних на повернення товару знаходяться в матеріалах справи).

Крім того, у розширеному акті звірки розрахунків між сторонами за 2008 р. станом на 01.01.2009 р., який в оригіналі представлений позивачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, реалізований згідно договору № 002-122-ЕА08 від 24.03.2008 р. складає 34812,82 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву за вих. № 3 від 22.01.2009 р. У вказаному відзиві відповідач визнає наявність основного боргу в сумі 34812,82 грн., але заперечує проти стягнення тим, що у зв’язку зі світовою фінансовою кризою на підприємстві склалося тяжке фінансове положення. Відповідач пропонує розробити графік погашення заборгованості як умову мирової угоди та просить суд розглянути пропозицію про укладення мирової угоди з позивачем за умови розстрочення заборгованості, що утворилася за договором постачання № 002-122-ЕА08 від 24.03.2008 р.

Суд дану пропозицію відхиляє, тому що до суду не представлений підписаний сторонами текст мирової угоди. Крім того, будь-які належні докази в обґрунтування надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду згідно ст. 83 ч. 1 п. 6 ГПК України до суду не представлені.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар, поставлений згідно договору постачання № 002-122-ЕА08 від 24.03.2008 р. в сумі 34812,82 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

До суду надійшло клопотання позивача про забезпечення позову за вих. № 187/09 від 21.01.2009 р. Позивач вважає, що в разі невжиття запобіжних заходів існує очевидна загроза зменшення ліквідних активів боржника шляхом переведення коштів, за рахунок яких мають задовольнятися майнові вимоги позивача, з поточних рахунків боржника на рахунки інших осіб. У зв’язку з цим позивач просить суд винести ухвалу про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” в розмірі 34812,82 грн. та про накладення арешту на наступне нерухоме майно боржника: ТС „Сарепта” ТП № 1 за адресою: м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 3; ТС „Сарепта” ТП № 2 за адресою: м. Ясинувата, кв-л. Молодіжний, 8; ТС „Сарепта” ТП № 3 за адресою: м. Горлівка, вул. Магістральна, 1; ТС „Сарепта” ТП № 4 за адресою: м. Горлівка, вул. Комсомольська, 26; ТС „Сарепта” ТП № 5 за адресою: м. Донецьк, пр. Партизанський, 39; ТС „Сарепта” ТП № 6 за адресою: м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 148-Б; ТС „Сарепта” ТП № 7 за адресою: м. Докучаєвськ, вул. Леніна, 75-Ж; ТС „Сарепта” ТП № 8 за адресою: м. Святогорськ, вул. Островського, 5-А.

Згідно ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Вказане клопотання подано до суду після порушення провадження у справі, тому розглядається судом як заява про забезпечення позову.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказане клопотання, вважає його таким, що засновано на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні клопотання стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову, які позивач помилково називає запобіжними заходами, у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46; код ЄДРПОУ 34557310; поточний рахунок 2600912620 в ДОД АППБ “Аваль” м. Донецьк, МФО 335076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Поліпром” (юридична адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 5/2; код ЄДРПОУ 19155069; поточний рахунок 26009121131001 в ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 305299) основний борг за договором постачання № 002-122-ЕА08 від 24.03.2008 р. в сумі 34812,82 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 348,12 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

У судовому засіданні 22.01.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.