Рішення № 2866426, 27.01.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2009 р.

Справа № 6/103

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І. при секретарі судового засідання Цюрак А.М. розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" вул. М.Грушевського, 28/2, н/п№43, м.Київ ,01021

до відповідача ТзОВ "Рогатин-Корм" вул. Галицька, 18А, м.Рогатин,Івано-Франківська область,77000

про стягнення коштів в сумі 1985144,27 грн.

Представники:

Від позивача: Вілінський С.І., (довіреність № 15-2008/Legal від 11.12.08 представник )

Від відповідача: представник не з"явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1985144,27грн.

Заявою від 25.12.08 позивач збільшив позовні вимоги, а саме: просить суд стягнути відповідача заборгованості в сумі 2044455,37грн.

Заявою від 21.01.09 позивач збільшив позовні вимоги, а саме: просить суд стягнути відповідача заборгованості в сумі 2114994,92грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Зокрема посилається на невиконання відповідачем своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу щодо оплати поставленого товару. Вказує, що відповідач визнав наявність заборгованості підписавши акт звірки взаєморозрахунків між сторонами. Просить суд позов задоволити та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2114994,92грн. з урахуванням основного боргу в сумі 1849893,28грн., інфляції в розмірі 104608,48грн., 3% річних в сумі 17823,57грн. та пеню в розмірі 142660,59грн.

Відповідач позов не визнає. Подав суду відзив на позов в якому з вимогами позивача не погоджується посилаючись на те, що передача товару не може бути підтверджена видатковими накладними, так як видаткові накладні - це документи, які видаються продавцем товарів і які містять інформацію про кількість та вартість продукції, що буде поставлятись покупцю. Стверджує, що акт звірки на який посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог, не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Також заперечує проти посилання ДП з II «Сантрейд»на залізничні квитанції про прийняття вантажу до перевезення, як на підтвердження виконання зобов'язання, так як вказані документи є фактом доставлення вантажу залізничним транспортом з станції Пологи до станції Рогатин, але ні в якому разі не відображають факту прийому - передачі товару. Просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані ними докази в обгрунтування заявлених вимог та заперечень, суд встановив, що згідно договору купівлі-продажу №ТКР8С011Ш/2 від 14.08.2008р. (далі Договір), ДП з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (продавець) зобов"язався поставити для ТОВ «Рогатин -Корм»(покупець ) шрот соняшниковий (далі - товар), а покупець в свою чергу - оплатити і прийняти товар.( п.1.1 Договору).

Кількість і якість , базові умови поставки, а також ціна товару та сума договору визначена та узгоджена сторонами на умовах СРТ («перевезення оплачено до») (згідно з ІНКОТЕРМС - 2000) (розділи 2,3,4 Договору)

Розділом 5 вищевказаного договору визначено порядок розрахунків між сторонами, а розділом 7 - відповідальність сторін за порушення зобов"язань по договору. Зокрема, згідно п.5.1 Договору оплата за договором здійснюється покупцем на протязі 25 банківських днів з моменту відгрузки товару в розмірі 100% вартості товару.

За умовами Договору ( розділ 3) вантажовідправником товару, який належав позивачу, виступав ЗАТ «Пологівський олійноекстракційний завод». Факт надання товару перевізнику вантажовідправником підтверджується залізничними квитанціями про прийняття вантажу до перевезення ( копії ж/д квитанцій про приймання вантажу містяться в матеріалах справи).

Згідно правил ІНКОТЕРМС - 2000 продавець вважається таким, що виконав повністю свої зобов'язання з поставки товару на умовах СРТ з моменту надання товару перевізнику.

Отже, як вбачається із зібраних в справі доказів, позивач свої зобов"язання перед покупцем ( відповідач по справі) виконав в повному обсязі згідно умов договору - поставив товар - шрот соняшниковий в кількості 1 069,300 тонн по ціні 1 730,00 грн (в.т.ч. ПДВ) на загальну суму 1849893,28 грн. (в.т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковими накладними ( копії містяться в матеріалах справи).

Однак, покупець - ТзОВ "Рогатин-Корм" порушив і не виконав умови договору, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1849893,28грн, що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами від 21.10.08 за № 22.

Частиною 1 ст. 173 Господарського Кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України суб”єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином, вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов”язання.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу дії ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 цього ж Кодексу, якщо у зобов"язанні встановлений строк ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Як видно з матеріалів справи, відповідач не виконав свого зобов"язання за договором - не оплатив поставлений товар у визначений договором строк, що підтверджується довідкою з Банку позивача № 27-3-1/1954 від 27.11.2008 року та довідкою № 27-3-1/110 від 20.01.09.

Твердження відповідача про те, що позивач не здійснював поставку соняшникового шроту на умовах СРТ (правила Інкотермс 2000) згідно укладеного договору купівлі-продажу від 14.08.2008р.та про те, що залізничні квитанції про приймання вантажу до перевезення не являються належними доказами виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки за договором не можуть бути прийняті судом, оскільки у відповідності до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів («Інкотермс»), що стали частиною цивільного законодавства України, й згідно з якими повинні викладатися умови договорів поставки згідно ст. 265 Господарського кодексу України, прямо визначено, що поставка товару на умовах СРТ визначає зобов 'язання продавця доставити товар перевізнику та сплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до пункт призначення, а також те, що покупець бере на себе всі ризики втрати й пошкодження товару після передачі товару перевізнику. Частиною 2 ст. 334 Цивільного Кодексу України передбачено, що момент переходу права власності на товар настає з моменту його передачі перевізнику. Тобто, поставка товару на умовах СРТ не передбачає його доставку безпосередньо покупцю, а лише доставку його перевізнику, а тому в момент передачі такого товару позивачем перевізнику, згідно ст.334 ЦК України до відповідача перейшло право власності на цей товар, а відтак, і всі ризики втрати й пошкодження товару.

Крім того, згідно Міжнародних правил щодо тлумачення термінів («Інкотермс»), щодо поставки товару на умовах СРТ чітко визначено, що доказом виконання продавцем зобов'язань з поставки є транспортний документ , в спірному випадку залізнична накладна, залізнична квитанція тощо, які згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документом для фіксування фактів здійснення господарських операцій.

Щодо посилання відповідача на те, що акт звірки згідно ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не є первинним бухгалтерським документом , тому не може свідчити про наявність боргу, слід зазначити , що даний Закон не дає визначення терміну "акт звірки взаєморозрахунків" та не відносить його до тієї чи іншої категорії бухгалтерських документів.

20.10.08 за №2 позивачем направлявся відповідачу лист про необхідність сплати існуючої заборгованість , а 30.10.08 позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 10-10042 . Однак, на день звернення з позовом до суду жодної відповіді на лист та претензію позивачем не отримано, заборгованість не погашена.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, та враховуючи, що відповідач визнав факт існування такого боргу підписавши акт звірки взаємних розрахунків, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу - 1849893,28грн. є обгрунтованими .

Згідно п.5.2 Договору в разі непоступлення суми оплати у вказаний в п.5.1 строк, покупець зобов"язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем нараховано відповідачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, що становить станом на 21.01.09 ( згідно збільшених позовних вимог) - 142660,59грн. (розрахунок пені додається).

В силу дії ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведених норм, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, сума яких згідно збільшених позовних вимог станом на 20.01.09 складає : інфляційні збитки в розмірі 104608,48грн., 3% річних - 17832,57грн. ( розрахунки містяться в матеріалах справи).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду факту відсутності у нього заборгованості перед позивачем та не подав доказів погашення такої заборгованості.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з урахуванням збільшених позовних вимог, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Відповідно до ст.47 ГПК України та п.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито" слід повернути позивачу зайво сплачене державне мито в розмірі 261,49грн. з врахуванням збільшених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 334, 509,525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 ,265 Господарського кодексу України, Міжнародними правилами по тлумаченню термінів "Інкотермс", Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст.ст.33, 47, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з ТзОВ "Рогатин-Корм" вул. Галицька, 18А, м.Рогатин,Івано-Франківська область ( кодЄДРПОУ 13655286, р/р 260090100853, МФО 380054 в ТОВ КБ "Фінансова ініціатива" м.Київ) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"вул. М.Грушевського, 28/2, н/п№43, м.Київ ( р/р 2600300496 в ЗАТ "ОТП-Банк" , МФО 300528, код ЄДРПОУ 25394566) - заборгованість в сумі2114994,92грн. в тому числі: 1849893,27грн.- основний борг, пеня - 142660,59грн., індекс інфляції - 104608,48грн., 3% річних - 17832,57грн. та 21149,95 грн. витрат по сплаті державного мита і 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд"вул. М.Грушевського, 28/2, н/п№43, м.Київ ( код ЄДРПОУ 25394566) зайво сплачене державне мито в розмірі 261,49 грн.( на підставі платіжного доручення №15021479 від 22.12.08) відповідно до п. 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Довідку-подання про повернення надмірно сплаченого державного мита видати за заявою платника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Грица Юрій Іванович

рішення підписане 27.01.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Сивак Ірина Михайлівна