Рішення № 28662579, 28.12.2012, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 1607/2801/2012

2/1607/1177/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

28.12.2012 Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Удовенко О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зінькові справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк 'ПРИВАТБАНК'до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

В судове засідання не з'явився представник позивача направивши в адрес суду повідомлення, в якому просив розглянути справу в його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не змінивши їх.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

В Зіньківський районний суд із позовною заявою звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк 'ПРИВАТБАНК' до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором № PLZ1GК00000050 від 18.05.2007 року в сумі 94 358 грн.01 коп., про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та /або проживають за адресою АДРЕСА_1, та стягти із відповідача судові витрати в сумі 1050 грн. 88 копійок.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В судовому засіданні було встановлено, що 18.05.2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк 'ПРИВАТБАНК'далі ПАТ КБ 'ПРИВАТБАНК'та ОСОБА_2 (далі - Відповідач ) було укладено кредитний договір № PLZ1GК00000050, згідно якого банк зобов'язується надати «Позичальникові»кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 18.05.2007 року по 18 травня 2027 року включно у вигляді проста кредитна лінія (далі кредит) у розмірі 60 000 гривень на наступні цілі, купівлю житлового будинку в сумі 50 000 грн., а також 10000 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених п.2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків 1.34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0.20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Період сплати вважати період з 18 по 25 число кожного місяця.

Відповідно до анкети заяви, ОСОБА_2 мав адресу проживання та прописки: АДРЕСА_2., а згідно паспорта НОМЕР_3, який він надав під час укладення договору, на сторінці 10 - відмітки про одруження не має, як і немає відмітки про дітей.

Відповідно до адресної довідки Зіньківського РС УДМС України в Полтавській області від 13.11.2012 року, ОСОБА_2 зареєстрований з 07.09.2007 року за адресою АДРЕСА_1.

Погашення заборгованості за вищевказаним Договором (за винятком винагороди, що спланується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 807,04 гривень для погашення заборгованості, за Кредитним договором, що складається із заборгованості до кредиту, відсоткам, винагороди. Відповідно до п. 7. 2. для виконання, даного, договору Банк - відкриває Позичальникові рахунок НОМЕР_2 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

Кредит надається в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню Кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним Договором строки.

П. 7.3 Забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за даним Договором виступає договір іпотеки (Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1), а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані Банку з метою забезпечення зобов'язань за даним Договором.

Згідно п.7.4 у відповідності до ст.212 ЦК України, при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених пп..1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього Договору, Позичальник спланує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 3,11% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом.

В п.4.1 кредитного договору вказано, що при порушені позичальником (відповідачем) будь-якого зобов'язання передбаченого п.п.2.2.2,2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0.15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. Плата пені здійснюється в гривнях.

Таким чином відповідач отримав кредит у розмірі 50000.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.05.2027 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створенного в забезпечення простроченної заборгованності позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 05.10.2012 року має заборгованість - 94358.01 грн., яка складається з наступного: 49430.54 грн. заборгованість за кредитом; 27201.66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2098.95 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 10895.53 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 250.00 грн. - штраф (фіксована частина), 4481.33 грн. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»і Відповідач 18.05.2007 року уклали договір іпотеки № PLZ1GК00000050 (надалі - договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 93.60, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки, ціна предмету дорівнює 50000 грн. 00 коп..

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (грошові кошти у такій сумі, що була передана йому позикодавцем) та сплатити проценти. У разі прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлений договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк для його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України не допускає відмови в односторонньому порядку від виконання зобов'язань по договору.

Відповідно до умов кредитного договору та ст.1050 ЦК України кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку порушення строків повернення кредиту, сплаті відсотків за кредит.

Відповідно до ч.2 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до п. З ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За загальним правилом частини першої статті 624 ЦК України неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка). Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

В ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст..615 ЦК України, уразі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право часткового або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором.

За змістом положень частини першої ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно- правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку»та с. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається іпотека, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Вимоги ст.ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку»щодо повідомлення боржника, іпотекодавця, якщо він є відмінним від боржника, про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору та про вимогу добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення Позивачем виконані в повному обсязі.

Згідно зі ст. 14 ЦК цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених дого вором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим спосо бом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином від повідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного зако нодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку»в разі невиконан ня або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Передбачено звернення стягнення на пред мет іпотеки на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права, звернення стягнен ня на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

Чинним законодавством України не встановлено будь-яких обмежень права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого майновими поручителями, у разі наявності невиконаних рішень суду про стягнення боргу з пози чальника та доказів неможливості здійснення стягнення. Тому ця обставина не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог позивача.

Разом з тим, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задово лення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, процедура продажу, встановлена ст. 38 цього Закону.

Відповідно до процедури продажу, визначеної ст. 38 зазначеного Закону, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюють ся іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпо- текодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

У відповідності до п.12.4 Договору Іпотеки, до Іпотекодавця не пред'явлені і не будуть пред'явлені майнові вимоги, пов'язані з вилученням Предмету іпотеки. П.12.5 вказано, що Предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності; не є часткою, паєм (їх частинами) у статутному фонді підприємств; не є часткою у спільному майні за договором про сумісну діяльність. В п. 12.6-12.9 договору іпотеки вказано, що Відносно Предмету іпотеки не укладено угод про передачу в оренду, лізинг, у позичку іншим особам, у спільну діяльність, або інших угод про передачу Предмета іпотеки третім особам. Відносно Предмету іпотеки відсутні вимоги третіх осіб, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. Іпотекодавець не має заборгованості за комунальними та іншими платежами, пов'язаними з користуванням Предметом іпотеки, крім тих, про які він письмово попередив Іпотекодержателя. Даний договір підписаний Іпотекодавцем добровільно - не під впливом тяжких обставин, загрози, примусу, насильства (морального або фізичного). Іншим членам сім'ї доведено до відома зміст та суть іпотечного договору і правові наслідки для них.

Відповідно до п.33.4 Договору Іпотеки вказано, що згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим 24.04.2007 року Колективним підприємством Полтавського бюро технічної інвентаризації „ІНВЕНТАРИЗАТОР" за №14356531, загальна вартість відчужуваного будинку становить 85997 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень.

В договорі купівлі-продажу від 18.05.2007 року наданого позивачем вказано, що між ОСОБА_3, ОСОБА_4 з одної сторони та ОСОБА_2 з другої сторони уклали даний договір про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_2 купив житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться під номером АДРЕСА_1, Полтавської області. Продаж будинку вчинено за 85000 (вісімдесят п'ять тисяч ) гривень, з який 35 000 гривень покупець сплатив продавцю до нотаріального посвідчення даного договору, решту 50000 гривень покупець сплатив продавцю в день нотаріального посвідчення цього договору.

В зв'язку з цим суд бере до уваги, що початкова ціна на нерухомість встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності а саме 85997 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень станом на 18.05.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених кредитним договором платежів Позивач неодноразово повідомляв Відповідача про факт виникнення заборгованості та її розмір. Однак на даний час кредитна заборгованість Відповідачем не погашена. Відповідач уникає зустрічей з представниками Позивача і не здійснює ніяких дій для погашення заборгованості.

Оскільки Відповідач добровільно умови договору не виконує, позов слід задовольнити та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLZ1GK00000050 від 18.05.2007 року, в розмірі 94358.01 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 93.60 , житловою площею 30.80 який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк 'ПРИВАТБАНК' з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити Відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказанного будинку. Стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 12, 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 525, 526, 527,530, 531,536, 610,611,612,615, 625, 626, 1046,1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 1,3,4,10,30,57-61, 212-221 224-226 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк 'ПРИВАТБАНК'до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLZ1GK00000050 від 18.05.2007 року, в розмірі 94358.01 грн. на житловий будинок загальною площею 93.60, житловою площею 30.80 який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк 'ПРИВАТБАНК'який розташований в м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50 , код ЄДРПОУ 14360570 за ціною вказаною суб'єктом оціночної діяльності, а саме 85997 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень з укладанням від імені Відповідача, ОСОБА_2, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк 'ПРИВАТБАНК', який розташований в м.Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, р/р 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 судові витрати в сумі 1050 грн. 88 копійок.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно.

Рішення не набрало законної чинності.

Суддя Зіньківського

районного суду С.Р.Должко