Рішення № 2866197, 23.12.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.2008 Справа № 12/157

за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород - Оноківці

до відповідача Солотвинського солерудника, смт. Солотвино Тячівського району

про стягнення суми 858 785,37 грн. –основного боргу за спожиту активну електроенергію; 222 643,46 грн. - основного боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії; 153 940,96 грн. –пені; 97 130,92 грн. –3% річних та 635 410,04 грн. –інфляційних збитків.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача –Гусак С.М., (представник за довіреністю № 4987 від 11.09.2008 року)

Від відповідача –не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород –Оноківці до Солотвинського солерудника, смт. Солотвино Тячівського району про стягнення суми 858 785,37 грн. –основного боргу за спожиту активну електроенергію; 222 643,46 грн. - основного боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії; 153 940,96 грн. –пені; 97 130,92 грн. –3% річних та 635 410,04 грн. –інфляційних збитків.

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та письмовим реагуванням на відзив на позов (вх. № 11997 від 23.12.2008 року) відповідач зазначив, що у відповідності до п. 2.3.5. Договору укладеного між сторонами, споживач зобов’язаний забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред’явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

У відповідності до п. 2 додатку № 7 до договору, покази розрахункових приладів обліку знімаються представником споживача або одночасно споживача і постачальника. Дані показів розрахункових приладів обліку записуються в акт встановленої форми додаток № 7А, який підписується представником споживача і надається постачальнику на наступний день після зняття показів приладу обліку.

Окрім того, на виконання ухвали суду від 08.12.2008 року і в обгрунтування позовних вимог відповідач надав суду розширений звіт від 15.12.2008 року за використану електроенергію на підприємстві відповідача засвідчену з боку відповідача головним електромеханіком Макаруком П.В. Тією ж ухвалою визнано явку уповноважених представників сторін у судове засідання на власний розсуд (не обов’язковою), тому неявка представника відповідача не являється правовою перешкодою для розгляду справи по суті (ст. 75 ГПК України).

З огляду на викладене судом відхиляється у задоволенні клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи на вказаний ним час 25.12.2008 року на 11 годин 30 хвилини.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 858 785,37 грн. –основного боргу щодо оплати за спожиту активну електроенергію та 222 643,46 грн. - основного боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, згідно договору про постачання електричної енергії № 12 –0017/41 від 26.01.2004 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- графіком зняття показів приладів обліку електричної енергії;

- рахунками за період з 01.03.2007 року по 31.12.2008 року за спожиту активну електроенергію;

- рахунками за період з 01.01.2007 року по 01.10.2008 року за спожиту реактивну електроенергію;

- звіт про використану електроенергію (активна та реактивна) за 12.2008 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання електричної енергії (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданої електричної енергії є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України, п. 6 ст. 276 ГК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 4.2.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 153 940,96 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, майново –економічний стан сторін, статусу відповідача як державного підприємства, вплив форс –мажорних обставин на обмеження господарської діяльності підприємства відповідача (провалів земної поверхні)), суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 5 000 грн., а в решті вимог в цій частині позову провадження у справі підлягає припиненню (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 97 130,92 грн. – 3% річних та 635 410,04 грн. – інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Солотвинського солерудника (смт. Солотвино Тячівського району, вул. Шахтарська, 36; код 00383544) на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород - Оноківці, вул. Головна, 57; код 00131529) суму 858 785,37 (вісімсот п’ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят п’ять грн. 37 коп.) –основного боргу за спожиту активну електроенергію; 222 643,46 (двісті двадцять дві тисячі шістсот сорок три грн. 46 коп.) –основного боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії; 5 000 (п’ять тисяч грн.) –пені; 97 130,92 (девяносто сім тисяч сто тридцять грн. 92 коп.) –3% річних; 635 410,04 (шістсот тридцять п’ять тисяч чотириста десять грн. 04 коп.) –інфляційних збитків та 19 679,15 (дев’ятнадцять тисяч шістсот сімдесят девять грн. 15 коп.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В решті позову про стягнення 148 940,96 грн. –провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.