Рішення № 2865949, 13.01.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.2009 Справа № 8/156

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс”, м. Ужгород

до відповідача Антимонопольного комітету України Закарпатського обласного територіального відділення, м. Ужгород

про скасування та визнання недійсним рішення №34 Закарпатського обласного територіального відділення АМК України від 17.10.2008 р. справа №03-9/2008 (за первісним позовом) та про стягнення штрафу в розмірі 16500 грн. (за зустрічним позовом)

Суддя – В.С. Русняк

Представники:

Від позивача (за первісним позовом) – Тараненко Д.О. –юрисконсульт, довіреність № 07/03-11 від 12.01.09;

Від відповідача (за первісним позовом) –Калинич П.О.- заступник голови Територіального відділення, довіреність № 03-26/28 від 10.01.09

– Шаленик В.І. –начальник першого відділу досліджень і розслідувань Територіального відділення, довіреність №03-26/2330 від 19.12.08;

СУТЬ СПОРУ (за первісним позовом): про скасування та визнання недійсним рішення №34 Закарпатського обласного територіального відділення АМК України від 17.10.2008 р. по справі №03-9/2008

СУТЬ СПОРУ (за зустрічним позовом): про стягнення штрафу в розмірі 16500 грн.

Рішення виноситься 13.01.2009 р. у зв»язку з оголошеною перервою у судовому засіданні 12.01.2009 р. на підставі ст.77 ГПК України.

I. Вивчивши матеріали справи по первісному позову, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Закарпатським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розглянуто заяву ТОВ «АТП 12629»(м.І.Франківськ, вул. Юності, 52) щодо правомірності встановлення ВАТ «Закарпатавтотранс», м.Ужгород подвійної оплати за надання обов»язкових автостанційних послуг.

За результатами розгляду заяви та документів, витребуваних у зв”язку з її розглядом розпочато розгляд справи відносно ВАТ „Закарпатавтотранс”, м. Ужгород , за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатами перевірки діяльності ВАТ „Закарпатавтотранс”, м. Ужгород прийнято рішення адміністративної комісії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 34 від 17.10.2008 р. згідно якого позивача ВАТ „Закарпатавтотранс”, м. Ужгород визнано таким що за результатами діяльності 2007 р. та першого кварталу 2008 р. займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання автостанційних послуг перевізникам, маршрути яких включають автовокзали та автостанції ВАТ „Закарпатавтотранс” в містах Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградів, Свалява, Іршава, Перечин, Рахів, Тячів, Хуст, селищах міського типу Міжгір”я, Воловець, Великий Бичків, Сільце, Нижні Ворота, та пасажирам які користуються послугами цих перевізників частками відповідно по 100 відсотків.

Вказаними рішеннями визнано дії ВАТ „Закарпатавтотранс” щодо:

· Встановлення для ТОВ «АТП 12629»та інших перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних сполученнях подвійної оплати за надання визначеного законодавством обсягу обов”язкових послуг: у вигляді фіксованої плати у гривнях, що розраховується по кожній автостанції згідно кількості послуг, що надаються на автостанції (класу АС) та тарифу у розмірі 7% від суми виручки продажу квитків в касах автостанції;

· Встановлення різних тарифів у відсотках від суми виручки від продажу квитків в касах автостанції за надані обов”язкові послуги: для перевізників, що працюють в приміських, міжміських та міжобласних сполученнях –у розмірі 7%; для перевізників що працюють на міжнародних сполученнях –у розмірі 10%, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст 50 та ч.1 ст 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляду зловживанням монопольним (домінуючим) становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів суб”єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, внаслідок чого на позивача накладено штраф у розмірі 16500 грн. та зобов”язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач просить визнати недійсним рішення адміністративної колегії № 34 від 17.10.2008 р. в цілому з мотивів вказаних в позовній заяві, зокрема посилається на те що відповідачем при винесенні оспорюваного рішення порушено норми матеріального та неправильно застосовані норми процесуального права. Відповідач не застосував жоден з можливих способів чи засобів для визначення монопольного становища ВАТ „Закарпатавтотранс” визначив позивача монополістом на ринку надання автостанційних послуг не зробивши необхідних досліджень ринку, та не зібравши належних та документальних доказів.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення .

Оцінивши зібрані по справі документи на предмет їх допустимості та доказової сили, суд дійшов до слідуючих висновків.

1. Щодо визначення монопольного (домінуючого) становища ВАТ „Закарпатавтотранс”. Відповідно ст. 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” суб”єкт господарювання займає монопольне становище на ринку товару, якщо

· на цьому ринку в нього не має жодного конкурента

· не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб”єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар”єрів для доступу на ринок інших суб”єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб”єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Відповідно до п.11 ч.1 та ч.4 ст.7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України „ виключене право на визначення монопольного (домінуючого) становища суб”єктів господарювання на відповідних ринках є виключною компетенцією Антимонопольного комітету України не може здійснюватися іншими державними органами.

Територіальним відділенням проведено визначення монопольного (домінуючого) становища ВАТ „Закарпатавтотранс” відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.04.2002 р. за № 317/6605.

Територіальним відділенням визначено об”єкт аналізу, визначено перелік товару та основних продавців, покупців цих товарів, визначено товарні межі ринку, територіальні (географічні) межі ринку, часові межі ринку, здійснено розрахунок частки суб”єкта господарювання на ринку, що зазначено у Рішенні.

2. Щодо монопольного (домінуючого) становища ВАТ „Закарпатавтотранс” на ринку автостанційних послуг. Позивач стверджує, що відповідачем не проводились жодні дослідження ринку, адже наявність конкурентів у ВАТ „Закарпатавтотранс” по кожній окремій послузі передбачено не тільки фактичним, але і чинним законодавством. Наприклад, послуга, що полягає у продажу квитків на проїзд пасажира, надається не тільки автостанціями, але і самим перевізником, що передбачено ч.13 п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМ України №176 від 18.02.1997, отже необґрунтованим є твердження, що конкурентів „не виявлено”, а тому жодних .

Відповідачем монопольне (домінуюче) становище визначалося щодо обов’язкових послуг, які надаються автостанціями пасажирам та перевізника, за надання яких стягуються відповідна плата.

Товарні межі ринку є надання автостанційних послуг перевізникам, маршрути яких включають автовокзали та автостанції в межах Закарпатської області та пасажирам, які користуються послугами цих перевізників.

Так, ч.13 п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту передбачено, що перевізник зобов’язаний забезпечувати попередній та поточний продаж квитків.

Згідно п.115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту перевізник відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції.

Продаж квитків може здійснюватися водієм автобуса тільки в разі відсутності у населеному пункті автостанції.

В договорі №32 від 11.05.2007р. пунктом 2.2.4 передбачено заборону водіям рейсових автобусів здійснювати продаж квитків на території автостанції.

Тобто, цей пункт напряму доводить той факт, що перевізником продаж квитків на території автостанцій не здійснюється, а тому конкуренти у ВАТ „Закарпатавтотранс” щодо продажу квитків відсутні.

Тож, в даному випадку, Позивач стверджуючи про те, що в ВАТ „Закарпатавтотранс” є конкуренти стосовно продажу квитків, виходить за визначені територіальним відділенням товарні межі ринку.

3. Щодо порушення норм матеріального права позивач зазначає, що не може бути визнано таким, що ґрунтується на нормах закону твердження відповідача про те, що встановлення різної ціни за надання автостанціями послуг міжнародним перевізникам.

В підтвердження своєї позиції позивач зазначає ст.11 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, якою передбачено, що в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контактні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку, відповідно державне регулювання цін за зовнішньо-економічні відносини не розповсюджуються за поданням органів Антимонопольного комітету.

Наказом ВАТ „Закарпатавтотранс” від 23.04.2007р. №196 „Про відновлення розміру фіксованої плати при прибутті автобусів на автостанції та затвердження тарифу у відсотках від продажу квитків” (введений в дію наказом від 04.05.2007р. №203) встановлено тарифи у відсотках від суми виручки від продажу квитків в касах автостанції та обов’язкові послуги: - для перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних сполученнях у розмірі 7 відсотків; для перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на міжнародних сполученнях –у розмірі 10 відсотків.

Тобто, зазначені тарифи встановлені для українських перевізників, які в тому числі, здійснюють перевезення на міжнародних сполученнях, і не стосуються розрахунків із зарубіжними партнерами.

Тому в даному випадку не може бути застосована стаття 11 Закону України „Про ціни і ціноутворення”.

Таким чином, встановлення ВАТ „Закарпатавтотранс” різних тарифів у відсотках від суми виручки від продажу квитків в касах автостанцій за надані обов’язкові послуги для перевізників, які здійснюють перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних сполученнях та перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на міжнародних сполученнях, не зважаючи на те, що всі перевізники знаходяться в однакових умовах господарювання, суперечить вимогам чинного законодавства, а саме вимогам Закону України „Про захист економічної конкуренції”, оскільки призводить до ущемлення інтересів, що здійснюють перевезення пасажирів на міжнародних сполученнях.

Тому, територіальним відділенням правомірно визнано дії ВАТ „Закарпатавтотранс” щодо встановлення різних тарифів у відсотках від суми виручки від продажу квитків в касах автостанцій за надані обов’язкові послуги: для перевізників, що працюють на приміських, міжміських міжобласних сполученнях – у розмірі 7 відсотків; для перевізників, що працюють на міжнародних сполученнях –у розмірі 10 відсотків порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст.50 та ч.1 ст.13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів суб’єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

4. Щодо встановлення подвійної плати за надання обов”язкових послуг.

Як зазначено в рішенні адміністративної колегії статтею 36 Закону України „Про автомобільний транспорт” передбачено, що автостанції надають автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах послуги, пов’язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху. Також, зазначеною статтею визначено перелік обов’язкових послуг.

Відповідно до пункту 114 Правил, перевізник укладає з автостанцією договір про надання послуг автостанцією, яким визначається перелік та обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків.

Між ВАТ „Закарпатавтотранс” та ТОВ „АТП-126239” було укладено договір про надання послуг перевізникам, пов’язаних з обслуговуванням пасажирів від 11.05.2007р. №32.

Зазначеним договором визначено перелік послуг, їх вартість та порядок проведення розрахунків.

Пунктом 4.1 Договору за надання обов’язкових послуг (п.2.1.3, 2.1.4, 2.1.8 Договору) при виконання рейсів на міжнародних, міжміських та приміських регулярних маршрутах, Сторона–2 (ТОВ „АТП-12629) сплачує Стороні–1 кошти в сумі фіксованої плати, що розраховується по кожній автостанції (згідно додатку №1).

Пунктами 2.1.3, 2.1.4, 2.1.8 передбачено надання таких послуг, як організація прибуття та відправлення автобуса з об лаштованих платформ; інформування водіїв про дорожньо-кліматичні умови та безпеку дорожнього руху на маршрутах автобусів, а також оперативних даних про ДТП; забезпеченні належного побутового обслуговування водіїв та надання їм в користування кімнати короткострокового відпочинку.

Тобто, за надання цих послуг згідно договору стягується фіксована плата передбачена додатком 1 до договору.

Проте, додатком передбачено не тільки фіксований платіж за надання обов’язкових послуг перевізникам, але і тариф у % від суми виручки від продажу квитків в касах АС.

Тобто, подвійна плата за надання обов’язкових послуг передбачена самим Додатком до договору №1.

Те, що така плата стягується ВАТ „Закарпатавтотранс” підтверджується самим договором, а саме пунктом 4.2. Договору –сума фіксованої плати за надання обов’язкових послуг Стороні–2, знімається Стороною–1 з суми реалізації квитків Сторони–2 до 10 числа поточного місяця, а кошти від надання обов’язкових послуг з продажу квитків знімаються Стороною-1 з суми реалізації квитків Сторони-2 до 10 числа наступного за звітним місяця згідно додатків № 1,2.

А тому твердження Позивача, проте що територіальним відділенням недоведене подвійне стягнення плати за надання обов’язкових автостанційних послуг не відповідає дійсності.

5. Щодо сплину строку давності притягнення до відповідальності за порушення, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Водночас, Законом України „Про захист економічної конкуренції” визначено строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 42 Закону, зокрема, встановлено, що: суб’єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п’ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення –з дня закінчення вчинення порушення.

Наведений припис частини першої статті 42 Закону є спеціальною нормою стосовно згаданої норми ГК України, яка визначає строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Зазначене знаходить підтвердження й за такими приписами ГК України: частиною четвертою статті 18, згідно з якою правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом та іншими законами;

частиною першою статті 41, відповідно до якої законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму в господарській діяльності, складається з цього Кодексу, закон про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів.

У даному разі таким „іншим законом” („іншим законодавчим актом”) є Закон України „Про захист економічної конкуренції”, яким, зокрема, встановлено загальні строки для притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (оглядовий лист Вищого господарського суду України від 22.10.2008р. №01-8/634).

Тобто, територіальним відділенням притягнено ВАТ „Закарпатавтотранс” до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у межах строків передбачених частиною першою статті 42 Закону України „Про захист економічної конкуренції”.

6. Щодо порушення норм процесуального права.

Позивачем невірно трактуються положення Правил розгляду заяв і справ про захист економічної конкуренції (надалі - Правила), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. №5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994р. (із змінами та доповненнями).

Пунктом 19 Правил визначено термін розгляду заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а не справи.

Відповідно п.21 Правил, розгляд справи розпочинається відповідно до ст.37 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Тобто, під час розгляду заяви щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції у термін передбачений п.19 Правил, у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції приймається розпорядження про початок розгляду справи.

Заява ТОВ „АТП-12629” подана територіальному відділенню 19.02.2008р. (додається), а справу №03-9/2008 розпорядження про початок розгляду справи прийнято 29.02.2008р., тобто через 10 днів від подання заяви до територіального відділення.

Щодо заперечень Позивача стосовно підвідомчості справи.

Відповідно до п.5 Правил адміністративній колегії територіального відділення комітету підвідомчі справи про порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, акти конкурентних узгоджених дій, якщо порушення мають місце на регіональному ринку.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем з боку ВАТ „Закарпатавтотранс” мало місце в територіальних (географічних) межах міст Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградів, Свалява, Іршава, Перечин, Рахів, Тячів, Хуст, селищах міського типу Міжгір’я, Воловець, Великий Бичків, Сільце, Нижні Ворота, які знаходяться по маршруту проходження транспортного засобу, тому наслідки порушення мали місце на регіональному ринку.

Справи підвідомчі адміністративній колегії територіального відділення Комітету, розглядаються у територіальному відділенні за місцем вчинення порушення або за місцезнаходженням відповідача, або за місцем настання наслідків.

Оскільки місцезнаходження Позивача та наслідки вчинення порушення мають місце на регіональному ринку Закарпатської області, то справа відносно ВАТ „Закарпатавтотранс” розглянута в межах повноважень та компетенції територіального відділення.

Отже, територіальним відділенням під час розгляду заяви та справи №03-9/2008 дотримано процесуальних вимог, передбачених Законом України „Про захист економічної конкуренції” та Правилами розгляду заяв і справ про захист економічної конкуренції.

Щодо відсутності зауважень збоку територіального відділення до проекту договору ВАТ „Закарпатавтотранс” із перевізниками, Територіальне відділення не мало зауважень до проекту договору між ВАТ „Закарпатавтотранс” та перевізником про надання послуг автостанцій , який був йому наданий для ознайомлення у 2006 р. а в оспорюваному рішенні йдеться про встановлення правопорушення за 2007 р. та перший квартал 2008 р., крім того вказана позивачем в доповнення підстав позову зазначена редакція договору щодо встановлення виду оплати яка відрізняється від редакції договору укладеного між ВАТ „Закарпатавтотранс” та ТОВ «АТП 12629»від 11.05.2007 р. №32 саме в частині встановлення виду оплати, а тому не може бути підставою про визнання оспорюваного рішення недійсним.

Враховуючи наведене рішення адміністративної комісії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 34 від 17.10.2008 р. винесено відповідно до вимог чинного законодавства і підстав для визнання його недійсним судом не вбачається.

II. Розглянувши матеріали зустрічного позову, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Закарпатське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ВАТ „Закарпатавтотранс” штрафу у розмірі 16500 грн.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись при цьому на те , що позивач подав зустрічний позов до спливу строку, тобто строк сплати штрафу становить до 23.12.2008 р. , а провадження по зустрічній позовній заяві порушено –08.12.2008 р. Суд знаходить за можливе розглянути зустрічну позовну заяву по суті, оскільки дії відповідача свідчать про те, що він і не мав наміру сплачувати штраф і після спливу двомісячного строку тобто після 23.12.2008 р. так як в судовому засіданні 12.01.2009 р. позивачем було запропоновано відповідну сплатити штраф в добровільному порядку на що представник відповідача не погодився.

Оцінивши зібрані по справі матеріали на предмет їх допустимості та доказової сили, суд дійшов до слідуючих висновків.

Рішенням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 34 від 17.10.2008 р. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст.50 та ч. 1 ст.13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів суб”єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, відповідно до аб.2 ч.2 ст.52 вказаного закону, на ВАТ „Закарпатавтотранс”, м.Ужгород накладено штраф у розмірі 16500 грн.

1. Відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб”єкта господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.04.2002 р. за № 317/6605.

Та з огляду на те, що згідно із законодавством про автомобільний транспорт відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій які є структурними підрозділами ВАТ „Закарпатавтотранс”, то частка Товариства протягом періоду, що визначався, становить 100 відсотків.

За результатами діяльності 2007 р. та 1 кварталу 2008 р. ВАТ „Закарпатавтотранс” займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання автостанційних послух перевізникам, маршрути яких включають автовокзали та автостанції Товариства в містах Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградів, Свалява, Іршава, Перечин, Рахів, Тячів, Хуст, селищах міського типу Міжгір”я, Воловець, Великий Бичків, Сільце, Нижні Ворота, та пасажирам, які користуються послугами цих перевізників з частками відповідно по 100 відсотків.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень регулюються Законом України „ Про автомобільний транспорт” (В редакції від 23.02.2006 р. ), правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМ України від 18.02.1997 р. № 176 (у редакції постанови КМ України від 26.09.2007 р. № 1184).

Ст. 36 Закону визначено, що автостанції надають автомобільним перевізникам послуги, пов”язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху і які є обов”язковими.

Відповідно до п.114 Правил, перевізник укладає з автостанцією договір про надання послуг автостанцією, якими визначається перелік та обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків.

Між ВАТ „Закарпаттранс” та ТОВ „АТП-12629” було укладено договір про надання послуг перевізникам, пов”язаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області від 11.05.2007 р. №32 .

Відповідно до пункту 4.1 цього договору за надання обов”язкових послуг (п.2.1.3; 2.1.4; 2.1.8 договору) при виконанні рейсів на міжнародних, міжміських та приміських регулярних маршрутах, Сторона-2 (ТОВ „АТП-12629”) сплачує Стороні-1 кошти в сумі фіксованої плати, що розраховується по кожній автостанції, згідно кількості послуг, що надаються на автостанції. Розміри фіксованої плати за надання обов”язкових послуг перевізнику встановлені в Додатку №1.

Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору сума фіксованої плати за надання обов”язкових послуг Стороні-2, знімається Стороною-1 з суми реалізації квитків Сторони-2 до 10 числа поточного місяця, а кошти від надання обов”язкових послуг з продажу квитків Стороною-1 з суми реалізації квитків Стороною-2 до 10 числа наступного за звітним місяця.

3. Згідно договору укладеному ВАТ „Закарпаттранс” з ТОВ „АТП-12629” отримані обов”язкові послуги останній сплачує ВАТ „Закарпатавтотранс” фіксовану плату у гривнях, що розраховується по кожній автостанції згідно кількості послуг, що надають автостанції (класу АС) та тариф у розмірі 7 відсотків від суми виручки від продажу квитанції у касах автостанція (Додаток №1) до договору).

Отже, за надання визначеного законодавством обсягу обов”язкових послуг ВАТ „Закарпатавтотранс” встановило для ТОВ „АТП-12629” та інших перевізників, здійснюють перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних сполученнях подвійну оплату цих послуг; у вигляді фіксованої плати у гривнях, що розраховується кожній автостанції згідно кількості послуг, які надаються на автостанції (класу АС) та тариф у розмірі 7 відсотків від суми виручки від продажу квитків в касах автостанцій, що суперечить чинному законодавству і порушує права та законні інтереси перевізників.

В ході збору і аналізу доказів у справі встановлено також, що ВАТ „Закарпатавтотранс” наказом від 23.04.2007 №196 „Про встановлення розміру фіксованої плати за обов”язкові послуги при прибутті автобусів на автостанції та затвердження тарифу у відсотках від продажу квитків” (введений в дію наказом від 04.05.2007 №203 з 01.06.2007 р. встановило для перевізників різні тарифи у відсотках від суми виручки від продажу квитків у касах автостанцій за обов’язкові послуги: - для перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних сполученнях –у розмірі 7 відсотків для перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на міжнародних сполученнях у розмірі 10 відсотків.

Отже, встановлення ВАТ „Закарпатавтотранс” різних тарифів у відсотках від виручки від продажу квитків в касах автостанцій за надані обов”язкові послуги перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних сполученнях –у розмірі 7 відсотків для перевізників що здійснюють перевезення пасажирів на міжнародних сполученнях –у розмірі 10 відсотків, не зважаючи на те, що перевізники знаходяться в однакових умовах господарювання, суперечить вимогам чинного законодавства та призводить до ущемлення інтересів перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на міжнародних сполученнях.

4. Таким чином, дії відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс” щодо:

· встановлення для ТОВ „АТП-12629” та інших перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних сполученнях подвійної оплати за надання визначеного законодавством обсягу обов’язкових послуг: у фіксованої плати у гривнях, що розраховується по кожній автостанції згідно кількості послуг, що надаються на автостанції (класу АС) та тарифу у розмірі 7 відсотків від суми виручки продажу квитків в касах автостанцій;

· встановлення різних тарифів у відсотках від суми виручки від продажу квитків у касах автостанцій за надані обов”язкові послуги: для перевізників, що працюють у приміських, міжміських та міжобласних сполученнях –у розмірі 7 відсотків до перевізників, що працюють на міжнародних сполученнях –у розмірі 10 відсотків є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів суб’єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

З огляду на викладене позивачем обґрунтовано визнано дії відповідача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого п.2 ст. 50 та ч.1 ст.13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”.

Накладений за рішенням штраф на відповідача ним на день винесення судового рішення не сплачений.

Підлягає до задоволення вимога про стягнення штрафу, згідно аб.2 ч.2 ст.52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” в сумі 16500 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 77, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. По первісному позову:

· в позові відмовити повністю.

2. По зустрічному позову:

· позов задоволити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс” (м.Ужгород, вул.Капушанська, 102, ін.код 031113943) в доход державного бюджету суму 16500 грн. штрафу (одержувач: держб"юджет м.Ужгород, код: 22108040, банк одержувача: ГУДКУ в Закарпатській області, МФО: 812016, номер рахунку: 31112106700002, призначення платежу: код 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції").

Суддя В.С. Русняк