Постанова № 28655959, 17.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа № 5023/3166/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю представників: позивача - Цибізової О.О.,

відповідача - Фомина В.В.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 25 вересня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2012 року у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення за договором №06/10-2245БО-32 поставки природного газу за державні кошти основного боргу в сумі 89436410,38 грн. за поставлений природний газ, 6766401,06 грн. пені, 3896905,92 грн. інфляційних, 3808016,34 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 вересня 2012 року (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 89436410,38 грн. за поставлений природний газ, 940529,75 грн. пені, 3% річних в сумі 3808016,34 грн., 3896905,92 грн. збитків від інфляції, судові витрати. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2012 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині зменшення суми пені, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2010 року між сторонами у справі був укладений договір №06/10-2245БО-32 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцеві (відповідачу) імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ на умовах даного договору.

Крім того, 30 серпня 2011 року між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду №5 до вказаного договору, згідно умов якої постачальник передає покупцеві в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 149270,421 тис. куб. м.

Умовами Додаткової угоди №6, укладеної до основного договору, сторони передбачили вважати основний договір припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом січня-серпня 2011 року передав покупцю (відповідачу) природний газ на загальну суму 275534064,67 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами прийому-передачі природного газу (а.с. 17-24).

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, покупець (відповідач) в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, сплативши 186097654,29 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за використаний ним природний газ в сумі 89436410,38 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 89436410,38 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3896905,92 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 3808016,34 грн.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.3.1 укладеного договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.9.3 укладеного договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені на 86,1% від належної до стягнення суми пені та стягнув з відповідача на користь позивача 940529,75 грн. пені, відмовивши позивачеві в решті частині стягнення суми пені.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Харківської області від 25 вересня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Бондар С.В.

Грек Б.М.