Постанова № 28655743, 18.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. 10 год.01 хв.Справа №2а- 4622/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Купка І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 22.10.2012 № 0007502200 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 463 603,56 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 175959,02 грн., № 0007492200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 1 268 485 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 3122 грн., № 0007512200 про збільшення грошового зобов'язання за орендною платою з юридичних осіб на суму 19 489,65 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 4362,40 грн., які були прийняті за висновками акту від 09.10.2012 №2095/22-1/31918234 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.

ДП "Херсонський облавтодор" вважає прийняті податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 22.10.2012 незаконними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованому та надуманому висновку відповідача про нікчемність угод ДП "Херсонський облавтодор" з постачальниками товарів ТОВ "Арктика", ТОВ "Інтон", ПП "Дортехкомплект", ПП "Арткат", ТОВ "Новатор-Груп", ПП "Візіт-Торг", КП "Альянс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3

Договора, укладені ДП "Херсонський облавтодор" на поставку товарів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, є правомірними, висновки щодо нікчемності правочинів суперечать дійсним обставинам господарської діяльності, не вказано які норми цивільного, господарського законодавства порушені позивачем, чи є вирок суду щодо скоєння злочинів конкретними посадовими особами. Позивач звертає увагу суду на те, що до компетенції податкової інспекції не входить встановлення нікчемності угод при проведенні перевірок платників податків. Придбані товари використані у власній господарській діяльності під час ремонту та при будівництві автомобільних доріг. У позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, постачальникам у повному обсязі сплачено ПДВ у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, що підтверджує виконання підприємцем всіх умов чинного законодавства під час формування податкового кредиту, при цьому всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на придбання товару офор мленні у відповідності до вимог ПКУ та Закону України від 16.07.99 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Законодавство передбачає відповідальність за неналежне виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету саме для платника ПДВ - юридичної особи, а не покупця товарів.

Що стосується посилання ДПС на заниження плати за оренду землі, вважає, що можливість зміни розміру орендної плати передбачене п.13 договору оренди, зокрема, в разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів тощо, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Право ініціювати внесення змін до договорів оренди землі в частині збільшення розміру орендної плати належить місцевій раді і має здійснюватися шляхом прийняття відповідних рішень. За відсутності такого рішення встановити волю орендодавця щодо внесення змін до договору неможливо. Лист щодо зміни розміру орендної плати до ДП "Херсонський облавтодор" не надходило. Також зазначає, що договір оренди земельної ділянки № 40572100306 від 10.08.2005, який був укладений відповідно до типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, не надає право орендодавцю в односторонньому порядку збільшувати розмір орендної плати.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

ДПІ у м. Херсоні заперечує проти позову, мотивуючи тим, що правомірно зменшено податковий кредит позивача, сформований за наслідками господарських відносин позивача з постачальниками товарів ТОВ "Арктика", ТОВ "Інтон", ПП "Дортехкомплект", ПП "Арткат", ТОВ "Новатор-Груп", ПП "Візіт-Торг", КП "Альянс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 Зазначені контрагенти мають ознаки фіктивності, щодо засновників деяких підприємств порушено кримінальну справу. При проведенні перевірки відповідачем були використані інші акти перевірок постачальників позивача, їх реальності та повноти відображення в обліку. Змісти даних актів свідчить про відсутність організаційно - розпорядчих, господарських умов, необхідних для здійснення систематичних поставок позивачу товарів, зокрема, до відсутності у таких постачальників власних складських приміщень; можливості здійснення окремих робіт, що потребують особистого втручання окремих фізичних осіб; відсутністю домоволодінь; відсутністю автомобільного транспорту тощо. Актами перевірок постачальників позивача було підтверджено, що вони проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Враховуючи вищенаведене, операції позивача з ТОВ "Арктика", ТОВ "Інтон", ПП "Дортехкомплект", ПП "Арткат", ТОВ "Новатор-Груп", ПП "Візіт-Торг", КП "Альянс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", яким виступає позивач. Спірні повідомлення-рішення винесені правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування вимог та заперечень сторін, суд встановив наступні обставини.

ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" зареєстроване юридичною особою Херсонським міськвиконкомом 15.02.02. Як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у м. Херсоні.

Фахівцями ДПІ у м. Херсоні була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 09.10.2012 № 2095/22-1/31918234. Перевіркою ДП "Херсонський облавтодор" встановлено порушення п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, підприємством віднесено до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, вартість товару (робіт, послуг) без мети реального настання правових наслідків, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1268485 грн., у тому числі за 2-й квартал 2011 року у сумі 191600 грн., 3-й квартал 2011року у сумі 567291 грн., 4-й квартал 2011 року у сумі 497108 грн., 1-й квартал 2012 року у сумі 12486 грн. Встановлено порушення п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме - підприємством занижено податок на додану вартість на суму 463603,56 грн., в тому числі по періодам: квітень 2011 року у сумі 11538,50 грн., червень 2011 року у сумі 100149,02 грн., липень 2011 року у сумі 22877,71 грн., серпень 2011 року у сумі 69661,16 грн., вересень 2011 року у сумі 97071,30 грн., жовтень 2011 року у сумі 21359,12 грн., листопад 2011 року у сумі 47934,56 грн., січень 2012 року у сумі 82000,62 грн. лютий 2012 року у сумі 10562,46 грн., березень 2012 року у сумі 449,11 грн.,

- порушення п.278.1 ст. 278 ПКУ з урахуванням абзацу 2 п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ДП "Херсонський облавтодор" занижено податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 19489,65 грн.,

- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання щодо своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за листопад 2011 року у сумі 19418,49 грн., за лютий 2012 року у сумі 17344,19 грн., за березень 2012 року у сумі 16849 грн.

Відповідач не визнає суму валових витрат позивача в розмірі 5 520 324,31грн. у зв'язку з визнанням відповідачем нікчемними угод з контрагентами позивача, а саме валові витрати по : - ТОВ "Укрпромбуд" - 491 760 грн. за 3 кв. 2011р.;

- ПНВКП "Атон" - 274 605 грн. за 2кв. 2011р., 583 630 грн. за 3кв. 2011р., 209 800,95 грн. за 2 кв.2011р., 573 036,85грн. за 3кв.2011р., 572 128,25грн. за 4 кв.2011р., 43 634,8грн. за 1 кв.2012р.;

- ТОВ "Арктика" - 525 000 грн. за 3 кв.2011р.;

- ТОВ "Інтон" - 8 090 грн. за 3 кв.2011р.;

- ПП "Дортехкомплект" - 23 035 за 3 кв. 2011р.;

- ПП "Арткат" 21 083,35 за 3 кв.2011р., 75 000 грн. за 4 кв.2011р.;

- ТОВ "Новатор-Груп" - 18 500 грн. за 4 кв. 2011р.;

- ПП "Візіт-Торг" 35 600 грн. за 2кв.2011р., 46 280 грн. за 3 кв.2011р.;

- КП "Альянс" 269 218 грн. за 2 кв.2011р.; 185 036 грн. за 3 кв.2011р., 48 572,0грн. за 4 кв.2011р.;

- ФОП ОСОБА_2 53 365,55 грн. за 3 кв. 2011р., 24 751,60 грн. за 4 кв. 2011р., 15 823,40 грн. за 1 кв. 2012р.;

- ФОП ОСОБА_3 65 048,30 грн. за 2 кв. 2011р., 16 894,60 грн. за 3 кв.2011р.

Це призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 268 485 грн., в тому числі за 2-4кв.2011р. на 1 255 999,21 грн., за 1 кв.2012р. на 12 486,22грн.

Відповідач визнав заниженою суму податкового кредиту на 463 603,56 грн. у зв'язку з визнанням ДПІ у м. Херсоні нікчемними угод з контрагентами позивача, а саме податковий кредит по:

- ПНВКП "Атон" 156 567,57грн за квітень, травень, серпень, вересень 2011р.; 123 152,61грн. за листопад, грудень 2011р., лютий 2012р.;

- ТОВ "Інтон" - 1618,0грн. за липень 2011р.;

- ПП "Дортехкомплект" - 4 607 грн. за вересень 2011р.;

- ПП "Арткат" 4 216,67 грн. за вересень 2011р., 15 000 грн. за жовтень 2011р.;

- ТОВ "Новатор-Груп" - 3 700 грн. за листопад 2011р.;

- ПП "Візіт-Торг" 7 120 грн. за червень 2011р., 9 256 грн. за липень 2011р.;

- КП "Альянс" 53 844 грн. за червень 2011р.; 37 006 грн. за вересень 2011р., 3 444 грн. за жовтень 2011р.; 6 271 грн. за грудень 2011р.;

- ФОП ОСОБА_2 7 757,81 грн. за липень 2011р., 2 915,30 грн. за вересень 2011р., 2915,30 грн. за жовтень 2011р., 2 575,02 за листопад 2011р., 2083,78 грн. за грудень 2011р., 880,07 грн. за січень 2012р., 1835,50 грн. за лютий 2012р., 449,11грн. за березень 2012р.;

- ФОП ОСОБА_3 8 763,76 грн. за червень 2011р., 4245,90 грн. за липень 2011р., 3378,92 грн. за серпень 2011р.

Перевіркою встановлено порушення п. 278.1 ст. 278, п. 288.5.1 ст. 288 ПКУ, яке призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 19489 грн. 65 коп.

За наслідками перевірки позивач отримав податкові повідомлення-рішення №0007492200 від 22.10.2012, №0007502200 від 22.10.2012, №0007512200 від 22.10.2012, відповідно до яких позивачу донараховано:

- суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій в сумі 1 268 485 грн., нараховано штрафних санкцій в розмірі 3 122 грн.;

- суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 463 603,56 грн., нараховано штрафних санкцій в розмірі 175 959,02 грн.;

- суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб в розмірі 19 489,65 грн., нараховано штрафних санкцій в розмірі 4 362,40 грн.

На думку ДПІ, усі операції купівлі-продажу ДП "Херсонський облавтодор" з вищевказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача", який є ДП. До такого висновку податкова інспекція прийшла з огляду на те, що виявлено відсутність підприємств-постачальників позивача за юридичною адресою, відсутність майна, транспорту, недостатність трудових ресурсів, або реєстрацію даних постачальників на підставних осіб, порушення кримінальних справ за фактами фіктивного підприємництва.

Так, ТОВ "Укрпромбуд", м. Київ, здійснило в серпні 2011 року реалізацію позивачу стабілізатора асфальтобетонної суміші, до валових витрат включено вартість суміші (без врахування ПДВ) в сумі 491763 грн. Дане товариство відсутнє за юридичною адресою, що унеможливлює перевірку. Крім того, позивач не надав витребувані податковою інспекцією документи про взаємовідносини з ТОВ "Укрпромбуд", що дало підстави віднесення угод з даним постачальником до нікчемних, таких, що не підтверджені документально. ДПІ вважає включення до валових витрат даної суми неправомірним.

Внаслідок придбання паливно-мастильних матеріалів у ПНВКП "Атон" в квітні - вересні 2011 р.; в листопаді, грудні 2011р., лютому 2012р., позивач включив до валових витрат суму 3 666 106,35 грн., до податкового кредиту 279 720,18 грн. У ПНВКП "Атон" відсутні основні засоби, технічний персонал, підприємство відсутнє за юридичною адресою. Цей постачальник декларував придбання палива у ТОВ "Югресурспостач", яке в свою чергу також не має основних засобів, одна особа працююча, місце знаходження якого не встановлено, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. В свою чергу ТОВ "Югресурспостач" декларував господарські відносини з ТОВ ТД "Технотрейд" (за поясненням засновника господарська діяльність не ведеться з 2008 року) та ПП "Строймаркет", які мають стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, керівник ОСОБА_4 повідомив про не здійснення господарської діяльності з 2008 року), хоч руху грошових коштів з цими постачальниками не встановлено. Також ПНВКП "Атон" придбавав ПММ у ТОВ ТД "Паладіум", яке також не має трудових ресурсів, обладнання, приміщень, транспорту, основних фондів для здійснення поставки, ухиляється від надання пояснень щодо господарських операцій.

Постачальником модифікатора бітуму вартістю 630000 грн. (в т.ч. ДВ 105000 грн.) у серпні та вересні 2011 року було ТОВ "Арктика", м. Київ, місцезнаходження якого ДПІ у Святошинському районі м. Києва не встановлено, що унеможливлює перевірку. За фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ "Арктика" була порушена кримінальна справа, за свідченнями головного бухгалтера в кримінальній справі вбачається, що засновник товариства ОСОБА_5 займався переводом безготівкових коштів у готівкові, директор тільки формально виконував свої обов'язки, підписуючи документи невідомого йому змісту. На думку відповідача, ДП "Херсонський облавтодор" не мало достатньо підстав для включення суми 525 000 грн. по ТОВ "Арктика" до валових витрат 3 кварталу 2011р.

ТОВ "Інтон" продав позивачу коронки алмазні в липні 2011 року на суму 9708 грн. (ПДВ 1618 грн.), внаслідок чого позивачем безпідставно включено до валових витрат 8 090 грн. за 3-й кв.2011р., а до податкового кредиту 1 618 грн. податку на додану вартість. ТОВ "Інтон" мало постачальника - ТОВ фірма "Ліон" (відсутнє за юрадресою, зареєстровано на підставну особу ОСОБА_6, якому було невідомо про реєстрацію на його ім'я підприємства, встановити осіб, які фактично керують підприємством слідчі органи не мали можливості. Постачальником ТОВ фірми "Ліон" було ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", м. Харків (відсутнє за юридичною адресою, про що включений запис до ЄДРПОУ, не встановлено місцезнаходження посадових осіб, зазначений в документах підприємства ОСОБА_7, як головний бухгалтер, повідомив про непричетність до діяльності даного підприємства). На підставі проведеного аналізу податкової звітності ТОВ "Інтон" встановлено, що ТОВ мало взаємовідносини з ТОВ "Будівництво Пан-Україна", яке не знаходиться за юридичною адресою та по яким є пояснення керівника щодо непричетності до діяльності зазначеного підприємства.

ПП "Дортехкомплект" продало позивачу у вересні 2011 року запчастини вартістю 27642 грн. (в т.ч. ПДВ 4607 грн.), позивачем до валових витрат включено 23 035 грн. у 3-му кв. 2011р., до податкового кредиту вересня 2011 року - 4 607 грн.

Дане підприємство мало постачальника ПП "Азимут Плюс", м. Світловодськ, яке не має транспортних засобів, основні фонди згідно декларації з податку на прибуток відсутні, на підприємстві працює - 1 працівник, керівник, бухгалтер та засновник підприємства: ОСОБА_8. Згідно з актом обстеження від 13.09.2011 ПП "Азимут Плюс" за фактичною та юридичною адресою не знаходиться. 06.10.2011 анульовано свідоцтво платника ПДВ по причині відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням. На підставі викладеного відповідач дійшов до висновку про те, що позивач формував податковий кредит в сумі 4607 грн. по наступному ланцюгу постачання позивач --- ПП "Дортехкомплект" --- ПП "Азімут Плюс", та незаконно включив до валових витрат суму 23035 грн.

В ході перевірки ДП "Херсонський облавтодор" встановлено, що підприємство мало взаємовідносини із ПП "Арткат" (м. Херсон), який постачав бітум дорожній, мазут у вересні та жовтні 2011року. ДП включило до валових витрат 96 083,35 грн.: 21 083,35 за 3 кв. 2011р., 75 000 грн. за 4 кв.2011р., до податкового кредиту вересня-жовтня 2011 року суму 19 216,67 грн. ДПІ у м. Херсоні складено акт про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП "Арткат" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за вересень 2011 року від 21.05.12 № 211/22-4, згідно якого кількісний склад працівників на ПП "Арткат" складає 1 особу, згідно висновку ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС підприємство є "податковою ямою".

Основним постачальником ПП "Арткат" за вересень 2011р. є ПП "Шеду", яке також є "податковою ямою". Аналіз показників податкової звітності: відповідно до наданої ДПІ у м. Херсоні схеми руху ПДВ ПП "Шеду" за вересень 2011р. податковий кредит з ПДВ сформовано від ПП "Таврія Пак", сума ПДВ 992897 грн., директор/головний бухгалтер/засновник на час здійснення господарських операцій - ОСОБА_9 від надання пояснень з приводу причетності його до здійснення фінансово-господарської діяльності на ПП "Шеду" та проведених операцій з підприємствами покупцями/постачальниками в 2011 році відмовляється посилаючись на ст. 63 Конституції України. За даними АДС ВГІРФО УМВС України у Херсонській області діючий директор ПП "Шеду" Діденко Роман Михайлович не значиться. В телефонній співбесіді з гр. Діденко Р.М. повідомив, що на даний час проживає в м. Києві та від надання пояснень з приводу здійснення ним фінансово-господарських взаємовідносин з покупцями та постачальниками ПП "Шеду" в вересні 2011 року відмовився. У підприємства ПП "Шеду" відсутні трудові ресурси, власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби та земельні ділянки.

Відповідач визнав нікчемною угоду між позивачем та ПП "Арткат" на підставі проведеного аналізу податкової звітності ПП "Арткат" та встановлення, що ПП "Арткат" мало взаємовідносини з ПП «Шеду», яке має ознаки фіктивності. На підставі викладеного зроблений висновок податковою інспекцією про те що позивач незаконно формував податковий кредит по наступному ланцюгу постачання позивач --- ПП "Арткат" ---- ПП "Шеду".

ТОВ "Новатор-Груп", м. Переяслав-Хмельницький, було постачальником позивачу автопокришок в листопаді 2011 року на загальну суму 22200 грн., у т.ч. ПДВ 3700 грн., за цими операціями включено до валових витрат 18 500 грн. за 4 кв. 2011р., до податкового кредиту з податку на додану вартість - 3700 грн. У ТОВ відсутні основні засоби, працюючих 4 особи, тому на думку відповідача, даний постачальник не мав реальної можливості поставити позивачу продукцію, угода між позивачем та ТОВ "Новатор-Груп" є нікчемною.

ПП "Візіт-Торг" також є одним з постачальників товарів позивачу у червні, липні 2011 року, внаслідок господарських операцій з цим постачальником включено до валових витрат 81880 грн. (35 600 грн. за 2 кв.2011р., 46 280 грн. за 3 кв.2011р.), до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість 16 376 грн. Слідчими органами була порушена кримінальна справа № 69-0146 відносно групи осіб за фактом умисного ухилення від сплати податків попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, в тому числі відносно створення ПП "Візіт Торг". Використовуючи реквізити та банківські рахунки підприємства, група осіб документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого завідомо підроблені документи передавались замовникам "послуг" із конвертації в готівку безготівкових коштів для відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження свої податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. Керівник ПП "Візіт Торг" Логвін О.Л. надав пояснення по реєстрацію підприємства за винагороду.

Позивач документував отримання фарби та лаки від КП "Альянс", включено до валових витрат 269 218 грн. за 2 кв.2011р.; 185 036 грн. за 3 кв.2011р., 48 572 грн. за 4 кв. 2011р., донараховано податку на додану вартість в сумі 100 565 грн. КП "Альянс" придбало товар, який в подальшому було реалізовано, виробником та постачальником фарби було ТОВ "Гамма". Також за актом перевірки КП "Альянс" були виявлені відносини з СПД з ознаками фіктивності (ПП "Ротонда торг", ПП "Скипер" та ін.) за фактом створення та діяльності яких порушені кримінальні справи та в ході слідства було встановлено формальне виконання керівником своїх обов'язків та фактично керування підприємством Манукян В.Р., підприємство займалось тільки конвертацією в готівку безготівкових коштів, операції постачання виконувались на папері без реальної купівлі-продажу товарів. Директор КП "Альянс" Арутюнян Р.Г. заперечує виконання будь-яких функцій директора, про існування підприємства йому не було відомо, документів підприємства не підписував. Відповідач на підставі вищевикладеного визнає нікчемними угоди між позивачем та КП "Альянс".

Постачальником паливно-мастильних матеріалів позивачу був ФОП ОСОБА_2, внаслідок операцій з яким включено до валових витрат 107 059,45 грн., до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 21 411,89 грн. Іванівським відділенням Генічеської МДПІ складено акт від 03.08.12р. №6/17-2/НОМЕР_4 про результати документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_2 за період з 01.01.11 року по 16.07.12 року. Фактично за перевіряємий період не підтверджено фактичного місця отримання пального від підприємств та встановлено неможливість здійснення фактичного постачання пального в липні 2011 року, вересні - грудні 201 1 року, в лютому - квітні 2012 року. Тому ДПІ визнало нікчемними угоди між позивачем та ФОП ОСОБА_2

Постачальником овочів позивачу був фізична особа-підприємець ОСОБА_3, включено до валових витрат 65 048,30 грн. за 2 кв. 2011р., 16 894,60 грн. за 3 кв.2011р., до податкового кредиту - 16 388,58грн. ДПІ у м. Херсоні було складено акт від 18.01.12 №7/17-2/НОМЕР_5 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань взаємовідносин фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 з платником податків ТОВ "Світ Імпекс" за період з 01.05.11 по 31.08.11.) Загальну чисельність працюючих на підприємстві ТОВ "Світ Імпекс" встановити немає можливості у зв'язку з відсутністю податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб з 2011 рік, остання декларація з ПДВ надана за серпень 2011 року. Відповідачем було отримано від податкової міліції пояснення громадянина ОСОБА_15, керівника ТОВ "Світ Імпекс" про те, що товариство було зареєстровано на його ім'я за грошову винагороду на пропозицію знайомого без мети здійснення господарської діяльності, податкову звітність не підписував та не формував, ні печатки, ні реєстраційних документів не отримував, рахунки в банківських установах не відкривав. У ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, вбачається відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Відповідач, на підставі аналізу податкової звітності підприємств встановив, що товар поставлений ФОП ОСОБА_3 придбавався по наступному ланцюгу позивач --- ФОП ОСОБА_3--- ТОВ "Світ Імпекс" (не знаходиться за юридичною адресою) --- ТОВ "Олві Груп" (є пояснення керівника, що він не має відношення до діяльності підприємства). На підставі викладеного, відповідач робить висновок щодо нікчемності угод між позивачем та ФОП ОСОБА_3

Суд вважає позовні вимоги про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.12 №0007492200 від 22.10.2012, №0007502200 від 22.10.2012, відповідно до яких позивачу донараховано: суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій в сумі 1 268 485 грн., нараховано штрафних санкцій в розмірі 3 122 грн.; суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 463 603,56 грн., нараховано штрафних санкцій в розмірі 175 959,02 грн.; такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні рішення ДПІ у м. Херсоні ґрунтуються на неправомірності та нікчемності укладених позивачем угод щодо купівлі товарів. Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору основних фондів, приміщень, чисельності персоналу, наявності транспорту. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Згідно ст.138.1 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу. Відповідно до ст.138.2 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, то дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України).

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. Згідно п.201.8 ст.201 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість, в порядку передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до акту перевірки, ДПІ не заперечує наявність в позивача правильно оформлених первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, відображення в податковій звітності здійснених операцій придбання товарно-матеріальних цінностей. Відповідач не заперечує того, що постачальники товару позивачу на момент складання та видачі податкових накладних по спірним угодам були зареєстрованими платниками податку на додану вартість та мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Наприклад, постачальник ТОВ "Укрпромбуд", м. Київ, який в серпні 2011 року реалізував позивачу стабілізатор асфальтобетонної суміші, та не надав витребувані податковою інспекцією документи. Суд вважає обґрунтованим включення до валових витрат суми 491763 грн., оскільки визнання нікчемними угод між позивачем та ТОВ "Укрпомбуд" та донарахування позивачу суми податку на додану вартість по цим правочинам вже було предметом розгляду у справі №2а-1448/12/2170. Відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 по справі №2а-1448/12/2170, яка набула законної сили 30.10.2012р., податкове-повідомлення рішення було скасоване, а доводи відповідача щодо нікчемності укладених угод спростовані.

Визнання нікчемними угод між позивачем та ТОВ "Арктика" та донарахування позивачу суми податку на додану вартість по цим правочинам було предметом розгляду у справі №2а-740/12/2170, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2012, яка набула законної сили відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012, винесене ДПІ податкове-повідомлення рішення було скасоване, а доводи податкової інспекції щодо нікчемності укладених угод спростовані. Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.11.2012р. по справі №К/9991/68766/12 відповідачу було відмовлено у відкритті касаційного провадження по справі №2а-740/12/2170.

Судові рішення, які набрали законної сили, між тими ж сторонами в силу ст.72 Кодексу адміністративного судочинства мають преюдиційне значення при розгляді даного спору.

Аналогічна ситуація з включенням до валових витрат суми 3 666 106,35 грн., до податкового кредиту 279 720,18 грн. внаслідок здійснення господарських операцій придбання паливно-мастильних матеріалів у ПНВКП "Атон" в квітні - вересні 2011 р.; в листопаді, грудні 2011 р., лютому 2012 р. Визнання нікчемними угод між позивачем та ПНВКП "Атон" за червень, липень 2011р., жовтень 2011р. та донарахування позивачу сум податку на додану вартість по цим правочинам було предметом розгляду у справах №2а-6362/11/2170 та №2а-1448/12/2170. Відповідно до постанов Херсонського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 та 09.07.2012 по вищезазначеним справам, винесені позивачем податкові-повідомлення рішення були скасовані, а доводи відповідача щодо нікчемності укладених угод спростовані. Судові рішення не набрали законної сили.

Судом повністю досліджено всі обставини справи щодо здійснення господарських операцій між ДП "Херсонський облавтодор" та ПНВКП "Атон". Суд вважає, що вони носять реальний характер та не мають жодних ознак фіктивності. ПНВКП "Атон" систематично поставляв дочірньому підприємству "Херсонський облавтодор" товар (дизельне пальне та бензин), необхідний для господарської діяльності, а ДП "Херсонський облавтодор" оплатив товар. Здійснення господарських операцій підтверджується податковими накладними; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; доказами оплати за поставлений товар (виписками з банківського рахунку); подорожніми листами вантажного автомобіля; податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ (щодо нарахування та виплати заробітної плати водіям, які здійснювали транспортування товару); довідками про рух пального у водіїв дорожніх механізмів. Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПНВКП "Атон". Контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять ці документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивачу було відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача в другому та третьому ланцюгах постачання або неможливість проведення їх перевірки податковим органом не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Що стосується визнання податковою інспекцією нікчемними угод між позивачем та ТОВ "Інтон", ПП "Дортехкомплект", ПП "Арткат", ТОВ "Новатор-Груп", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 на підставі проведеного аналізу податкової звітності та встановлення фактів недостатності трудових ресурсів, відсутності власних або орендованих складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок, взаємовідносин з постачальниками, які мають ознаки фіктивності, фактів порушення кримінальних справ проти осіб, які створили "фіктивні" фірми по ланцюгу постачання від позивача до виробника, суд зазначає, що вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відповідачем не визнано в судовому порядку недійсними угоди, податкові, видаткові накладні, будь-які інші первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивач формував валові витрати та податковий кредит, які укладені між Позивачем та ТОВ "Укрпромбуд", ПНВКП "Атон", ТОВ "Арктика", ТОВ "Інтон", ПП "Дортехкомплект", ПП "Арткат", ТОВ "Новатор-Груп", ПП "Візіт-Торг", КП "Альянс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 Всі вищезгадані юридичні особи на момент проведення господарських операцій з позивачем є зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, на момент проведення господарських операцій були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Відповідачем не надано доказів, які підтверджують факти порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ правочинів. Відповідач не надав жодного рішення суду, яке набуло законної сили, стосовно притягнення до кримінальної відповідальності за здійснення фіктивного підприємництва посадових осіб вищезазначених постачальників позивача, що є належним та допустимим доказом ведення фіктивної підприємницької діяльності. Пояснення деяких керівників вищезгаданих підприємств стосовно не причетності до ведення господарської діяльності, суд не вважає належним доказом, оскільки ці пояснення не є показами свідка, даними суду з дотриманням вимог процесуального закону з попередженням свідка про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Позивачу невідомо у зв'язку з чим та на законних чи ні підставах були відібрані ці покази.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, під час розгляду справи суд дійшов до висновку, що позивачем надано докази на підтвердження реальності господарських операцій за спірний період, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару на користь позивача та банківські виписки, платіжні документи, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару. Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України. Відповідач не заперечує, що постачальники позивача декларували зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язання по податку на прибуток по операціям з позивачем.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товарів на користь позивача, посилання ДПІ на порушення норм податкового законодавства в обґрунтування своєї позиції є недоведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, твердження ДПІ про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача із вищенаведеними підприємствами та наведені доводи в акті перевірки стосовно заниження податку на додану вартість та податку на прибуток по операціям з цими контрагентами, є безпідставними і такими, що не підтверджені належними доказами.

Платник податків, не може нести відповідальність за можливі незаконні дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України). Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою (рішення Верховного Суду України від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10).

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення №0007492200 від 22.10.2012, №0007502200 від 22.10.2012 винесені незаконно та підлягають скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007512200 від 22.10.2012, судом встановлено, що в ході перевірки було виявлено заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 19489 грн. 65 коп. за період 01.04.11 по 30.06.12, що є порушенням п. 278.1 ст. 278, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ. Позивачем укладено договір оренди земельної ділянки № 040572100306 від 10.08.05 з Голопристанською районною адміністрацією, відповідно до якого позивач орендував земельну ділянку площею 12,4 га строком на 10 років під розробку піщаного кар'єру, сплачуючи щомісячно в 2011-2012 роках 1362 грн. 17 коп. орендної плати. ДПІ зазначає в акті перевірки, що у зв'язку за даними Головного управління держкомзему у Херсонській області грошова оцінка 1 га ріллі становить в 2011 році 13184 грн., з 01.01.12 -23151 грн. 10 коп., тому позивач повинен був сплатити за період 01.04.11- 31.12.11 18391грн. 68 коп. за ділянку, виходячи з орендної плати 1977 грн. за 1 га, а за 1 півріччя 2012 року повинен був сплатити 21530 грн. зі ставки 3472 грн. 68 коп. за 1 га., усього 39922 грн. 20 коп. Фактично позивач сплатив 20432 грн. 51 коп., заниження орендної плати склало 19489,65 грн.

Суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що розмір орендної плати за договором є суттєвою умовою договору оренди, зміна розміру орендної плати можлива тільки за взаємною згодою сторін, оскільки договором не передбачено право орендодавця в односторонньому порядку змінювати розмір орендної плати. Сторони не заперечують тієї обставини, що від орендодавця не надходило позивачу листа про збільшення розміру орендної плати..

Відповідно до пп. 14.1.136 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно з п. 288.4 ПКУ розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Пунктом 288.5 ПКУ передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Отже, положеннями ПКУ передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди. Саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі. Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки щодо зміни грошової оцінки землі з позивачем не укладалась, та позивач належним чином здійснював сплату орендної плати відповідно до умов договору, який є діючим.

Вимоги пп. 288.5.1 ПКУ щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього. Але ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим ПКУ, оскільки у самому ПКУ (п. 288.1) вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Кодекс.

Що ж стосується органів державної податкової служби України, то вони не наділені правом визначати у договорі оренди розмір орендної плати за земельні ділянки навіть у випадку, якщо вважають такий розмір заниженим.

Згідно з п. 288.1 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Отже, органи державної податкової служби як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.

Те, що п. 288.5 ПКУ закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною. Однак ні ПКУ, ні будь-який інший нормативно-правовий акт не містить норм, які б зобов'язували орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди, і сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди.

Таким чином, виходячи з того, що:

- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір (п. 288.1 ПКУ);

- розмір орендної плати у договорі мають право визначати лише сторони цього договору, а органи ДПС не наділені правом встановлювати розмір орендної плати в договорі;

- жодний нормативно-правовий акт України не зобов'язує орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до того, як будуть внесені відповідні зміни до договору оренди;

- позиція органу ДПС щодо сплати позивачем орендної плати не у передбаченому договором оренди розмірі, не може вважатися правомірною.

Суд погоджується з доводами представника ДПІ про те, що у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності. Але в акті перевірки не зазначено про будь-які зміни нормативної грошової оцінки, не надано доказів того, що в Голопристанському районі рішенням ради запроваджено нову нормативну грошову оцінку землі та в установленому порядку її оприлюднено, і з цього моменту платники орендної плати повинні сплачувати орендну плату в розмірі, який не є меншим мінімального розміру, встановленого ПКУ. Таких доказів суду не надано, в акті перевірки не зазначено. Крім того, відповідачем фактично самостійно обрахований розмір орендної плати без вказівки ні нової, ні старої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує позивач, що суперечить вимогам ст. 289 ПКУ, яка встановлює, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Застосування відповідачем грошової оцінки 1 га ріллі та 1,756 при визначенні розміру орендної плати суд вважає необґрунтованим. Оскільки відповідач не довів збільшення нормативної грошової оцінки землі, суду не надано витягу з технічної документації на земельну ділянку, яку орендує позивач. Тільки орган Держагентства земельних ресурсів має право видати такий витяг, а не податкова інспекція має повноваження розраховувати самостійно відповідну нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Про неправильне визначення розміру орендної плати також свідчить той факт, що нарахована в акті перевірки орендна плата перевищує 12 відсотків навіть тієї нормативної грошової оцінки, яку вказує податкова інспекція, що суперечить вимогам пп. 288.5.2 ст. 288 ПКУ, яка обмежує розмір орендної плати 12 відсотками нормативної грошової оцінки.

На думку суду, відповідач не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню з Державного бюджету в повному обсязі. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Задовольнити позовні вимоги Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 22.10.12 № 0007502200, № 0007492200, № 0007512200.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ДП ""Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Поповича, 23, м. Херсон, код ЄДРПОУ 31918234) витрати по сплаті судового збору в сумі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 грудня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6