ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/241/12
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
за участю секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,
та представників сторін:
прокурора : Федчишен К.Д.;
позивача : Бондаренко В.М.;
відповідача : не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора Барського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Барському районі
до: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ :
Прокурор Барського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Барському районі (далі - УПФУ у Барському районі) звернувся до суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на 10.11.2011р. за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1738,80 грн.
Оскільки заборгованість відповідачем у добровільному порядку вчасно не погашена, прокурор Барського району в інтересах УПФУ в Барському районі звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.
Ухвалою суду від 23.01.2012р. у справі відкрито скорочене провадження та запропоновано відповідачу подати заперечення проти позову.
06.02.2012р. на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача щодо заявленого позову.
Ухвалою суду від 07.02.2012р. справу призначено до розгляду на 15.02.2012р. за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, надали суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.
Відповідач у судові засідання 15.02.2012р. та 24.02.2012р. не з'явилась про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
17.02.2012р. на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи до квітня 2012р. у зв'язку з тривалим стаціонарним лікуванням. До вказаної заяви надано копію довідки Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні від 13.02.2012р., зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у період з 01.02.2012р. по 15.02.2012р.
Згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на вказані вимоги КАС України та враховуючи повторну неявку відповідача, не надання підтвердження подальшого стаціонарного лікування та підтвердження неможливості її прибуття судове засідання, суд дійшов висновку про проведення судового розгляду справи за відсутності відповідача.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку щодо доцільності задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У зв'язку з несплатою позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ-IV квартал 2010 року, утворилась заборгованість в загальній сумі 1792,80 грн. Згідно розрахунку суми боргу (а.с.7), відповідачем сплачено 54 грн. Таким чином, сума боргу становить 1738,80 грн., яка на момент судового розгляду не сплачена СПД ОСОБА_2
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України, який проводить збір і акумуляцію коштів для реалізації положень ст.46 Конституції України.
Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1261 Пенсійний фонд України має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених фактів порушення законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду України та порядку їх використання.
Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 р., який вступив в силу 01.01.2004р.( далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до статті 14 Закону №1058-ІV, до кола осіб, які є страхувальниками, відносяться застраховані особи, визначені в п.3,4 ст.1 та ч.1 ст.12 цього Закону. Тобто, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), є як застрахованими особами, так і страхувальниками щодо себе та члена своєї сім'ї, що бере участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Таким чином, платником страхових внесків до Пенсійного фонду України, фізична особа-підприємець стає автоматично з моменту державної реєстрації.
У відповідності до п.п.4 пункту 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України 1058-ІV від 09.07.2003р., фізичні особи-підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени їх сімей, які беруть участь у справі у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, сплачують страхові внески в порядку та розмірах, визначених цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно, але при цьому сума такого внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За статті 7 Закону №1058-ІV, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Порядок визначення розміру страхового внеску для платника, міститься у визначенні мінімального страхового внеску, що передбачене статті 1 Закону №1058-ІV, а саме: мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати ( доходу).
Розмір страхового внеску для платників визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.04.1997 р. № 400/97-ВР.
У відповідності до статті 4 вищевказаного Закону на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах - для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 Закону № 400/97-ВР, а саме фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування.
Отже, враховуючи частину фіксованого (єдиного) податку, що перерахована відповідачем до управління Пенсійного фонду у Барському районі, заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 1738,80 грн.
Відповідачу направлялася вимога № 71-ф від 26.01.201р. про сплату боргу (а.с.9) в сумі 1738,80 грн.
Згідно з абз.6 п. 8.3. Інструкції про порядок обчислення страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, вимога вважаєте надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення. Належність направлення вимог підтверджується наявними у справі копіями поштових листів з рекомендованими повідомленнями про вручення.
Вимогу про сплату боргу № 71-ф від 26.01.201р. відповідач отримала 01.02.2011р., проте не оскаржила у встановленому законом порядку.
Таким чином, оскільки СПД ОСОБА_2 зареєстрована відповідно до чинного законодавства як фізична особа - підприємець, не виконала у повному обсязі покладений на неї Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого утворилась заборгованість, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.
Крім того, судом взято до уваги заперечення відповідача стосовно того, що особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування не є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.
З огляду на вказане, суд зазначає, що Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/08 від 03.07.1998р. не може бути підставою для звільнення від нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки згідно статті 15 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно частини 5 пункту 7 Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/2001р. та пунктом 7 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд України має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Крім того, в своїх запереченнях відповідач наголошувала на статті 99 КАС України та просила залишити позовну заяву без розгляду відповідно до статті 100 КАС України.
Судом не може бути взято до уваги заявлену позицію відповідача щодо пропуску строку звернення до суду прокурором Барського району з врахуванням наступного.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Статею106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок особи сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Так, судом встановлено правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1738,80 грн.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Так як у матеріалах справи відсутні вищезазначені документально підтверджені витрати, суд приходить до висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у Барському районі (р/р 25601323460103 в безбалансовому відділенні ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 302076, код 24895830) заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1738,80 грн. (одна тисяча тридцять вісім грн. 80 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
Судове рішення № 28655032, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 24.02.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/241/12. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: