Рішення № 28651618, 14.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/15530-2012 14.01.13

За позовомДержавного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар»доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»простягнення 1 093 903,57 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Лагутін І.В.від відповідача:Становова Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне науково-виробниче підприємство «Об'єднання Комунар»(надалі -ДНВП «Об'єднання Комунар») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(надалі -«Підприємство») про стягнення 1 093 903,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №ЦХП-06-06611-01 від 20.10.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 890 480,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 50 913,47 грн., штрафу у розмірі 132 333,60 грн. та 3% річних у розмірі 20 176,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. розгляд справи відкладено до 17.12.2012 р. у зв'язку із неявкою відповідача, заявленим клопотанням та невиконанням відповідачем вимог ухвал суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 р. розгляд справи відкладено до 14.01.2013 р. у зв'язку із неявкою позивача та заявленим ним клопотанням.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково. Крім того, надала докази часткового погашення суми основної заборгованості у розмірі 200 000,00 грн., в цій частині провадження у справі просила припинити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2011 р. між Підприємством (замовник) та ДНВП «Об'єднання Комунар»(постачальник) укладено договір поставки №ЦХП-06-06611-01 (надалі -«Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію,, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ пункт призначення - згідно рознарядки замовника. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1.

Згідно з п. 4.3 Договору загальна сума даного договору на момент його підписання складає: 2 190 480,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником на протязі 76 банківських днів після дати поставки партії продукції у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2.

Специфікацією №1 до Договору сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, який буде поставлятися замовнику у відповідності до умов такого договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 190 480,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі продукції, підписаними сторонами у період з 26 по 30 грудня 2011 року.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши на користь позивача 1 300 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 890 480,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на загальну суму 2 190 480,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 76 банківських днів після дати поставки партії продукції.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши на рахунок позивача 1 300 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 890 480,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 890 480,00 грн.

В судовому засіданні 14.01.2013 р. представником відповідача подано докази часткового погашення заборгованості перед позивачем, а саме: платіжні доручення №12-15997 від 15.11.2012 р., №12-17345 від 11.12.2012 р., №12-17344 від 11.12.2012 р. та №13-221 від 10.01.2013 р. на загальну суму 200 000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву №1430/1-04/026 позивачем було подано до суду 31.10.2012 р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті.

Відповідач оплатив суму основної заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. у період з 15.11.2012 р. по 10.01.2013 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

За таких обставин, позовні вимоги ДНВП «Об'єднання Комунар»про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 690 480,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі

50 913,47 грн., штрафу у розмірі 132 333,60 грн. та 3% річних у розмірі 20 176,50 грн. за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у період з 14.04.2012 р. по 17.10.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 10.6 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 50 913,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у визначений в доданому до позовної заяви розрахунку період (з урахуванням часткової сплати заборгованості за такий період).

Стосовно заявленої вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 132 333,60 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи зі змісту наведеної норми, остання не передбачає в якості бази для нарахування, зокрема, 7 % штрафу, суму грошового зобов'язання з якого допущено прострочення, а передбачає в якості такої бази виключно вартість товарів (робіт, послуг) з яких (товарів, не вартості) допущено прострочення. Тому, наведена норма передбачає застосування штрафу виключно за прострочення поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, а не за прострочення виконання грошового зобов'язання, що у даному випадку мало місце з боку покупця за договором (відповідача).

Крім того, положення зазначеної норми передбачають, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом З частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Викладене підтверджується постановою Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225.

Отже, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 132 333,60 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20 176,50 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь ДНВП «Об'єднання Комунар»заборгованості у розмірі 690 480,00 грн., пені у розмірі 50 913,47 грн. та 3% річних у розмірі 20 176,50 грн.

В іншій частині (штраф у розмірі 132 333,60 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар»задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код 19014832) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар»(310701, м. Харків, вул. Рудика, 8; ідентифікаційний код 14308730) заборгованість у розмірі 690 480 (шістсот дев'яносто тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 50 913 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 20 176 (двадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 19 231 (дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять одна) грн. 40 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 200 000,00 грн. припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2013 р.

Суддя В.П. Босий