Постанова № 28649834, 14.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р. Справа № 12/382

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

прокурора -Гелета О.О.

позивача -Шевчук Д.А. ( дов. № 220/762/д від 29.11.2012р.)

відповідача -Ковальчук О.М. (дов. № 14/03-20 від 27.12.12 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військового прокурора Полтавського гарнізону м. Полтава (вх. № 1955 П/3) та апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м. Київ (вх. № 1956 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.02.12 р. у справі № 12/382

за позовом Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

про стягнення 7,5 тис. тон дизельного палива, 4,7 тис. тон бензину

ВСТАНОВИЛА:

09.11.2001 року заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про витребування від Закритого акціонерного товариства -транснаціональної фінансово -промислової нафтової компанії «Укртатнафта»на користь Міністерства оборони України 7,5 тис. тон дизельного пального та 4,7 тис. тон бензину А-76.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.02.2003 року у справі № 12/382 в задоволенні позовних вимог Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" -відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2003 року скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 20.02.2003 року у справі № 12/382, прийнято нове рішення, яким зобов'язано Закрите акціонерне товариство фінансово -промислову нафтову компанію «Уктатнатфа»передати Міністерству оборони України -7,5 тис. тон дизельного пального і 4,7 тис.тон бензину А-76.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2003 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду України від 09.04.2003 року, залишено в силі рішення господарського суду Полтавської області від 20.02.2003 року.

Постановою Верховного суду України від 18.11.2003 року скасовано постанову Вищого господарського суду України від 03.07.2003 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2003 року -залишено без змін.

Під час примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 09.04.2003 року про зобов'язання ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта»передати Міністерству оборони України 7,5 тис. тон дизельного палива та 4,7 тис. тон бензину А-76 сторони уклали мирову угоду, яку затверджено ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.03.2009 року у справі № 12/382 виправлено описку, допущену в ухвалі господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року про затвердження мирової угоди у справі № 12/382, доповнено ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року п.3 наступного змісту: «Дана ухвала набирає чинності 18.10.2007 року та може бути пред'явлена до виконання до 18.10.2010 року».

Генеральна прокуратура України звернулась в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до господарського суду Полтавської області із заявою про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року, посилаючись на те, що умови мирової угоди відповідачем, Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", виконані частково, В заяві Генеральна прокуратура України просила змінити порядок виконання пункту 2.3. мирової угоди (в частині реструктуризації залишку боргу строком до 7 (семи) років починаючи з 2009 року шляхом погашення боргу рівними частками щорічно, з правом дострокового погашення боргу, який визначається у грошовому та кількісному еквівалентах на підставі середньої ринкової вартості пального по Україні за довідкою Торгово-промислової палати на дату здійснення подальших розрахунків ПАТ "Укртатнафта") затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року у справі №12/382 з добровільного на примусовий та стягнути на користь Міністерства оборони України грошові кошти з відповідача (боржника), Публічного акціонерного товариства "Укртатнафта", на загальну суму 58 214 281,68 грн. вартості недопоставленого пального.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.02.2012 року по справі № 12/382 (суддя Тимошенко О.М.) залишено без задоволення заяву Генеральної прокуратури України про зміну способу та порядку виконання мирової угоди.

Позивач та Військовий прокурор Полтавської області не погодились з зазначеною ухвалою, звернулись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просять скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.02.2012 р. та ухвалити нове рішення, яким вимоги викладені у заяві Генеральної прокуратури України про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає їх необґрунтованими, просить залишити ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.02.2012 року без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2012 року за клопотанням позивача, Міністерства оборони України, по справі призначено судову - економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, провадження у справі зупинено на час проведення зазначеної експертизи до отримання висновку експертизи.

26.10.2012р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса надійшов висновок судово-економічної експертизи № 8270 від 19.10.2012 р. по справі № 13/382 про неможливість надати висновок на питання, які поставлені експертові.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. по справі призначено додаткову судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, провадження у справі зупинено.

11.12.2012 р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса надійшло повідомлення про неможливість надати висновок судово-економічної експертизи № 11841 від 05.12.2012 р. по справі № 13/382.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 р. провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.02.2012 року скасувати, заяву Генеральної прокуратури України в інтересах Міністерства оборони України про зміну способу і порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року по справі № 12/382, якою затверджено мирову угоду між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово -промислова нафтова компанія «Укртатнафта»та Міністерством оборони України оборони задовольнити.

Представник позивача, Міністерства оброни України, звернувся з клопотанням в якому просив змінити порядок виконання п.2.3. мирової угоди та стягнути з ПАТ ТПФНК «Укртатнафта»на користь Міністерства оборони України 60 871 280,08 грн. вартості недопоставленого пального з розрахунку, зробленого на підставі експертного висновку від 26.12.12 № Ц -963 Київської торгово -промислової палати. З аналогічним клопотанням звернувся прокурор.

Представник відповідача заперечував проти заявленого клопотання, вважав, що підстав для його задоволення не має.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначених клопотань, оскільки відповідно до ч.3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Так, в заявлених клопотаннях Генеральна прокуратура України та Міністерство оборони України просять стягнути з ПАТ ТФПНК «Укртатнафта»на користь Міністерства оборони України 60 871 280,08 грн. вартості недопоставленого пального з розрахунку зробленого на підставі експертного висновку від 26.12.12 р.№ Ц -963 Київської торгово -промислової палати, тобто вже на момент розгляду справи в апеляційній інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав додаткові пояснення та зазначив, що ухвала господарського суду є законною та обґрунтованою, підстав для скасування немає. Відповідач вважає, що в мировій угоді сторони визначили, що від отримання 7,5 тис. тон дизельного пального та 4,7 тис. тон бензину А-76 Міністерство оборони України відмовилось, свої зобов'язання за умовами мирової угоди сторони виконали повністю. Крім того, ухвала господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 р. по справі № 12/382 про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження між ПАТ»Укртатнафта»та Міністерством оборони України від 10.10.2007 р. не містить умов про інші зобов'язання ПАТ «Укртатнафта», ніж обов'язок по відвантаженню нафтопродуктів, оскільки сторони мирової угоди не визначили яким чином має бути реструктуризований борг. На думку відповідача поняття реструктуризація передбачає як розстрочення, відстрочення, пом'якшення умов боргу так і його прощення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2007 р. між Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртарнафта", яке на даний час перейменоване на Публічне акціонерне товариство „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта" та Міністерством оборони України укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження по справі № 12/382.

18.10.2007 р. ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 12/382 затверджено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження по справі № 12/382, укладену між ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта" ( боржник ) та Міністерством оборони України (стягувач ).

Відповідно до п. 1.1. мирової угоди сторони дійшли згоди, що зобов'язання боржника перед стягувачем за наказом господарського суду Полтавської області від 09.04.2003 року № 12/382 по зобов'язанню ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" передати Міністерству оборони України 7,5 тис. тон дизельного пального та 4,7 тон бензину А-76 припиняються та виникають у відповідності до умов цієї угоди, що є новацією зобов'язань згідно ст. 604 Цивільного кодексу України та ст. 204 Господарського кодексу України.

Пунктами 2.2., 2.3. мирової угоди від 10.10.2007 р. визначено, що Міністерство оборони України відмовляється від виконання ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта" зобов'язання по передачі 4 731,543 тон бензину А-76 та 7 523,039 тон дизельного палива, які вказані в наказі господарського суду Полтавської області від 09.04.2003 р. по справі № 12/382 та ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта" зобов'язалось протягом п'яти місяців з моменту затвердження мирової угоди господарським судом відвантажити на користь Міністерства оборони України пальне ТС-1 в кількості 5 555,550 тон без врахування акцизного збору за відповідним графіком.

Залишок боргу сторони домовились реструктуризувати строком до семи років починаючи з 2009 р шляхом погашення боргу рівними частками щорічно, з правом дострокового погашення боргу.

При цьому, умовами мирової угоди визначено, що залишок боргу у грошовому та кількісному еквівалентах визначається на підставі середньої ринкової вартості пального по Україні за довідкою Торгово -промислової палати на дату здійснення подальших розрахунків АТ «Укртатнафта»щодо повернення боргу Міністерству оборони України.

Відповідно до п.2.3.2. пальне ТС -1 відвантажується боржником на користь стягувача виключно після сплати стягувачем на користь боржника сум акцизного збору в повному обсязі за кожну партію, що підлягає відвантаженню. Сума акцизного збору розраховується за формулою: обсяг відвантаження помножений на ставку акцизного збору на момент відвантаження.

Згідно п.2.3.3. Всі податкові зобов'язання та зобов'язання по завантаженню, транспортуванню, розвантаженню пального ТС -1, та інші зобов'язання, що виникають у стягувача при здійсненні мирової угоди, сплачуються стягувачем самостійно, на підставі чинного на момент здійснення даної мирової угоди законодавства України та угод по завантаженню, транспортуванню і розвантаженню пального ТС -1, укладених стягувачем.

Відповідно до п.3.2. мирової угоди, сторони передбачили, що у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником умов мирової угоди, вона підлягає виконанню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження».

Міністерство оборони України зверталось до Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ із заявою про примусове виконання зазначеної ухвали.

Постановою Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмова у прийнятті виконавчого документу) від 17.11.2010р. №22191665. Відповідно до тексту зазначеної постанови, ухвала господарського суду Полтавської області №12/382 від 18.10.2007р. подана на виконання з пропущенням строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та боржником фактично виконано умови мирової угоди.

Міністерство оборони України зверталось до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ і просило визнати недійсною постанову Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа ) від 17.11.2010р. №22191665.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 року у справі №12/382 скаргу Міністерства оборони України задоволено. Визнано постанову Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу) від 17.11.2010р. №22191665 недійсною з мотивів безпідставної відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження у звязку з пропуском строку та повним виконанням умов мирової угоди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року у даній справі ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 р. у справі № 12/382 скасовано, відмовлено Міністерству оборони України в задоволенні скарги про визнання недійсною постанови Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа ) від 17.11.2010 р. №22191665.

В обґрунтування своєї заяви прокуратура зазначає, що на виконання умов мирової угоди ПАТ "Укртатнафта" упродовж 2007-2010 років частково виконало свої зобов'язання та відвантажило Міністерству оборони України 5569,10 тис. тон пального ТС-1. Починаючи з липня 2010 року, коли відбулась остання поставка палива ТС-1, боржник у порушення умов мирової угоди припинив поставку пального, залишок боргу не реструктуризував. Незважаючи на неодноразові звернення Міністерства оборони України, листи від 16.02.10, від 21.05.10 № 278/3/792, від 16.03.11 № 286/7/798, від 16.05.11 № 220/2562 до ПАТ "Укртатнафта" щодо виконання договору залишені без реагування. Крім того, заявник зазначив, що боржником не узгоджено пропозицію, розрахунок заборгованості Міністерства оборони України щодо погодження протоколу взаємозаліку на підставі експертного висновку № Ц-75 від 18.02.11, виданого Київською торгово-промислової палатою з метою подальшого відвантаження решти пального. Згідно цього ж експертного висновку вартість палива, що підлягає поставці на виконання п. 2.3 мирової угоди становить 58 214 281,68 грн. Таким чином, на думку заявника, боржник свідомо ухиляється від виконання взятих ним зобов'язань та з 2010 року не виконує вимоги мирової угоди щодо погашення боргу.

Відмовляючи у задоволенні заяви Генеральної прокуратури України, господарський суд першої інстанції виходив з того, що всупереч ст. 33,34,36 ГПК України заявником не доведено наявності примусового виконання ухвали, в ході якого виникли труднощі з її виконанням у встановлений спосіб, а також не доведено факту невиконання відповідачем умов мирової угоди. При цьому суд першої інстанції послався на те, що оскільки самі сторони не визначили яким чином має бути реструктуризований борг, ні суд, ні державний виконавець не наділений повноваженнями встановлювати істинні наміри сторін, оскільки мирова угода є актом волевиявлення боржника та стягувача.

Колегія суддів вказує на те, що безумовно мирова угода є актом волевиявлення боржника та стягувача, однак, з висновками до яких дійшов господарський суд першої інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується, виходячи з наступного.

Підставою для звернення Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до господарського суду Полтавської області із заявою про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року стало неналежне виконання ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта»умов мирової угоди, яку затверджено зазначеною ухвалою господарського суду Полтавської області.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить інших вимог зобов'язального характеру, ніж відвантаження палива ТС -1, яке ПАТ «Укртатнафта»відвантажило на користь заявника та, що оскільки сторони мирової угоди не визначили яким чином має бути реструктуризований борг, ні суд, ні інші органи не наділені повноваженнями встановлювати істинні наміри сторін, оскільки мирова угода є актом волевиявлення боржника та стягувача.

Як вбачається зі змісту мирової угоди, сторонами в п.2.3 мирової угоди чітко передбачено, що ПАТ «Укртатнафта»окрім зобов'язання по відвантаженню палива ТС -1, має також зобов'язання щодо залишку боргу. Так, сторони мирової угоди передбачили залишок боргу реструктуризувати строком до 7 (семи) років, починаючи з 2009 року шляхом погашення боргу рівними частками щорічно, з правом дострокового погашення боргу.

Сторони мирової угоди також чітко зазначили, що залишок боргу у грошовому та кількісному еквівалентах визначається на підставі середньої ринкової вартості пального по Україні за довідкою торгово -промислової палати на дату здійснення подальших розрахунків АТ «Укртатнафта»щодо повернення боргу Міністерству оборони України.

Відповідно до ч.4 ст. 121 ГПК України, мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарському суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди суд виносить ухвалу.

Виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв'язку з чим у сторін з укладанням такої угоди, і лише у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, як помилково вважає відповідач, а господарсько -процесуальні права та обов'язки. Зокрема, право на зміну способу і порядку виконання такої ухвали, встановлене ст. 121 ГПК України. Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання згідно положень ст.115 ГПК України та закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів звертає увагу, що оскільки мирова угода затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а вказаний закон направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання стороною умов такої угоди у добровільному порядку, заінтересована сторона має право звернутися до суду, який виніс ухвалу про затвердження мирової угоди, із заявою про зміну порядку її виконання з добровільного на примусовий, та способу її виконання.

Згідно зі ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення (ухвали) розуміється прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення (ухвали) в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим.

Колегія суддів вважає, що, заявник, відповідно до ст.121 ГПК України, повністю довів наявність обставин, що унеможливлюють виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди у добровільному порядку.

Вимоги Генеральної прокуратури України стягнути на користь Міністерства оборони України грошові кошти з відповідача (боржника), Публічного акціонерного товариства "Укртатнафта", на загальну суму 58 214 281,68 грн. вартості недопоставленого пального є повністю законними та обгрунтованими. Стягнення визначеної суми саме і є зміною способу виконання ухвали суду, адже у спосіб, раніше передбачений ухвалою суду (реструктуризація боргу), умови мирової угоди відповідачем не виконувались та він не мав наміру їх виконувати, оскільки взагалі заперечував наявність інших обов'язків за ухвалою про затвердження мирової угоди. Застосування такого нового заходу для виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди як стягнення суми боргу одноразово, колегія суддів вважає необхідним, оскільки на протязі тривалого часу рішення суду в значній його частині не виконано, що призводить до порушення прав позивача, Міністерства оборони України. Колегія суддів звертає увагу, що стягнення зазначеної суми є лише зміною способу виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди та ніяким чином не змінює її умов та волевиявлення сторін мирової угоди.

Сума боргу, яка підлягає стягненню, заявником, Генеральною прокуратурою України, визначена вірно. Так, на виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року ПАТ ТФПНК «УКРТАТНАФТА»упродовж 2007 -2010 років частково виконала свої зобов'язання та відвантажила Міністерству оборони України 5569,10 тон пального ТС-1. Зазначений факт сторонами не заперечується. За результатами поставок пального ТС-1 «ТФПНК «Укртатнафта»протягом 2007 -2008 років складала та підписувала акти приймання - передачі. Згідно зазначених актів, шляхом математичного розрахунку, визначався залишок боргу (бензину А-76 та дизельного пального), що підлягав відвантаженню в кількісному та грошовому еквіваленті. Починаючи з 2010 року ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» на неодноразові звернення Міністерства оборони не реагувала, чим унеможливила виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди. Згідно наданого заявником розрахунку заборгованості АТ «Укртатнафта»перед Міністерством оборони України (по кількості і вартості на підставі Експертного висновку № Ц-75 Київської торгово - промислової палати) залишок нафтопродуктів по мировій угоді в грошовому еквіваленті дорівнює 58214281,68 грн., в тому числі: -автомобільний бензин А-76 в кількості 2461,783 тон на суму 21323964,35 грн; -паливо дизельне Л-0,2-62 в кількості 3385,229 тон на суму 28117712,07 грн.; - паливо дизельне З-0,2-(2,5) в кількості 1054,780 тон на суму 8772605,26 грн. Залишок нафтопродуктів у кількісному еквіваленті складає 5890,203 тон.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що з поданого прокурором експертного висновку, вбачається, що ним за основу взята середня ринкова вартість товару (бензину, дизельного палива) без врахування оплати за перевезення, інше. Тобто розрахунок, наданий заявником, здійснений виходячи з чистої вартості товару.

На підставі викладеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо неможливості визначити розмір заборгованості за мировою угодою. Також не обґрунтованими є його посилання на висновок судово -економічної експертизи № 8270 від 19.10.2012 року та повідомлення про неможливість надати висновок судово -економічної експертизи № 11841 від 05.12.2012 року.

Відповідно до ч.5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

Із зазначених висновку судово -економічної експертизи та повідомлення про неможливість надати висновок лише вбачається, що поставлені судом на дослідження питання виходять за межі компетенції судового експерта -економіста. Такі висновки експертів не перешкоджають суду перевірити правильність наданих заявником розрахунків, що не потребує спеціальних знань.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи представника відповідача що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року за скаргою Міністерства оборони України на дії ДВС з приводу відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.07.2007 року встановлено, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди не містить інших вимог зобов'язального характеру, ніж відвантаження палива ТС -1, яке ПАТ «Укртатнафта»відвантажило на користь заявника.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких фактів.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду по справі за скаргою Міністерства оборони України були дії ДВС з приводу відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.07.2007 року. Таким чином, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року не встановлено фактів, які б мали преюдиціальне значення для даної справи.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.07.2007 року судова колегія враховує тривалість порушень прав позивача, Міністерства оборони України. Неправомірні дії ПАТ «Укртатнафта», яке свідомо ухиляється від виконань умов мирової угоди, завдають інтересам держави значної шкоди, яка виявляється у неодержанні Міністерством оборони України пального, що в свою чергу негативно впливає на стан боєготовності Збройних Сил України.

За таких обставин Генеральна прокуратура України звертаючись до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.07.2007 року керувалась винятково захистом інтересів держави. Так, відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні сили України утримуються виключно за рахунок коштів державного бюджету, а отже шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України, є безпосередньою шкодою інтересам держави.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги викладені в заяві Генеральної прокуратури України про зміну способу і порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.102007 р. є повністю законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки господарського суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, є помилковими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та прийняті з порушенням норм процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення. В зв'язку з чим, ухвала господарського суду Полтавської області від 13 лютого 2012 року по справі № 12/382 підлягає скасуванню, а заява Генеральної прокуратури України про зміну способу і порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року. - задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військового прокурора Полтавського гарнізону, м. Полтава та апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м. Київ задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 13 лютого 2012 року по справі № 12/382 скасувати.

Заяву Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про зміну способу та порядку виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 18 жовтня 2007 року задовольнити.

Змінити порядок виконання п.2.3. мирової угоди, в частині реструктуризації залишку боргу строком до 7 (семи) років починаючи з 2009 року шляхом погашення боргу рівними частками щорічно, з правом дострокового погашення боргу, який визначається у грошовому та кількісному еквівалентах на підставі середньої ринкової вартості пального по Україні за довідкою Торгово -промислової палати на дату здійснення подальших розрахунків ПАТ «Укртатнафта», затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області від 18 жовтня 2007 року у справі № 12/382 з добровільного на примусовий.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово -промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(39609, м. Кременчук, вул..Свіштовська,3, р/р 26007100038587 в ПОД ВАТ Райфайзен Банк аваль, МФО 331605, код 00152307) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський,6 р/р 35223110003192, ОПЕРУ ДКУ м.Києва, МФО 820172, код 00034022) грошові кошти на загальну суму 58214281,68 грн. вартості недопоставленого пального.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово -промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(39609, м. Кременчук, вул..Свіштовська,3, р/р 26007100038587 в ПОД ВАТ Райфайзен Банк аваль, МФО 331605, код 00152307) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 536,50 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 14 січня 2013 року

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.