Постанова № 28645502, 05.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 року справа № 2а-9827/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут прогресивного наукових та технічних досліджень «Вектор»

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2012 №0002641550, скасування акту перевірки №216/1550/14315718 від 21.05.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ «Науково-дослідний інститут прогресивного наукових та технічних досліджень «Вектор»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2012 №0002641550, скасування акту перевірки №216/1550/14315718 від 21.05.2012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом протиправно складено акт перевірки, яким встановлено порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме строків подання до установ банків платіжних доручень та винесено податкове повідомлення-рішення від 25.05.2012 №0002641550. Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв’язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі поданих ПАТ «НДІ «Вектор»податкових розрахунків земельного податку, податковим органом з урахуванням вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України проведено перевірку щодо своєчасності сплати податків і зборів до бюджету. За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 21.05.2012 №216/1550/14315718 про результати перевірки своєчасності сплати податків і зборів до бюджету ПАТ «НДІ «Вектор», яким встановлено порушення строків подання до установ банків платіжних доручень, що є порушенням п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 25.05.2012 №0002641550, яким зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 30656,01грн.

Листом ПАТ «НДІ «Вектор»від 26.06.2012 №95 повідомлено ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, що у відношенні позивача порушено справу про банкрутство, відповідно до Ухвали Господарського суду м. Києва від 27.04.2012 №5011-43/5378-2012 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Отже, як вважає представник позивача, податковим органом в супереч вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»нараховано штрафні санкції за порушення строків подання до установ банків платіжних доручень.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності прийнятого відповідачем рішення про нарахування штрафу за не своєчасне подання до установ банків платіжних доручень. Зазначені правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 126.1 ст.126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, позивачем подано до податкового органу в період з 2009 року по 2012 рік податкові розрахунки земельного податку (а.с. 41-47, 68-75, 79-79), якими визначено суму до сплати земельного податку за вказаний період. Визначені суми земельного податку перераховано позивачем повністю згідно виписок з банку КМФ АКБ «Укрсоцбанк»(а.с. 90-114), що не заперечувалося представником відповідача.

Дані обставини і надані документи позивачем представником відповідача не заперечувалися, водночас в своїх поясненнях представник відповідача зазначив, що на здійснене нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку не поширюються вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки ведення мораторію на забороняє контролюючим органам нараховувати як податкові зобов’язання так і штрафні (фінансові) санкції за ними, виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аргументованих доводів і доказів, які б дали можливість суду дійти іншого висновку, відповідач не представив. Заперечення відповідача, на якого КАС покладає обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, за своїм змістом є лише констатацією норматив них положень - такі заперечення не спростовують доводів позивача і поданих ним доказів, а також встановлених судом фактичних обставин справи.

Таким чином, помилковість і необґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України та безпідставність застосування передбачених п.126.1 ст.126 даного Кодексу штрафних санкцій є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2012 №0002641550.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки та складання акту, суд зазначає наступне.

Вчинення зазначених дій прямо передбачено нормами Податкового кодексу України, та було здійснено відповідачем на підставі чинного на момент перевірки наказу про призначення перевірки .

В процесі судового розгляду позивачем не надано жодних доказів вчинення будь –яких дій, якими б порушувався встановлений порядок проведення перевірки, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально–правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб’єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно-правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Згідно з абз.1 п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до змісту п. 3 р. I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо складання акту документальної позапланової невиїзної перевірки як службового документу, що підтверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, не впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлених законом умов їх реалізації.

Враховуючи вищевикладене, керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут прогресивного наукових та технічних досліджень «Вектор»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2012 №0002641550.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук