Постанова № 28644675, 09.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/12514/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І. при секретаріЧмоні О.О. за участю: представника позивача представника відповідачаКітченкова М.О. Коваленко Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер- ЗБК-Україна» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер-ЗБК-Україна» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби, в якому просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0104102301 від 20.06.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки зроблені не вірно, а податкове повідомлення-рішення винесено не правомірно, оскільки в позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення ним господарської операції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав викладених в ньому, просив позов задовольнити та пояснив, що донарахування податку на додану вартість на вказану в повідомленні-рішенні суму , зроблено на підставі висновків викладених в акті позапланової документальної невиїзної перевірки, які спростовуються наявними первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, надавши до суду письмові заперечення від 21.11.2012 року. Зазначив, що позивачем було завищено податковий кредит у сумі 295 166,34 грн., у тому числі за лютий 2011 року у сумі 284 779,00 грн., за березень 2011 року у сумі 10387,34 грн., за рахунок віднесення до його складу сум податку на додану вартість за правочинами з ТОВ «Енергія-Еко», які були визнані нікчемними, у зв'язку з чим спростовано правові підстави та документальне підтвердження здійснення зазначених господарських операцій. Зазначене призвело до заниження податку на додану вартість за відповідні періоди всього в сумі 295 166,34 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер-ЗБК-Україна» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 12.07.2007 року та перебуває на податковому обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби.

20.06.2012 року Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Майстер-ЗБК-Україна» з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Енергія-Еко» за лютий, березень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 2471/22/35267848 від 20.06.2012 року, висновками якого встановлено порушення позивачем ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства; п.п.198.2,198.3,198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.7, 201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у лютому, березні 2011 року від ТОВ «Енергія-Еко» на загальну суму 295 166,34 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 295 166,34 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0104102301 від 20.06.2012 року на загальну суму 295 217 грн., в тому числі 295 216 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби в Дніпропетровській області. Рішенням про результати розгляду скарги №21583/10/10-014 від 04.09.2012 року було скасовано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначену у повідомленні-рішенні в частині основного платежу у розмірі 50 грн., в іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Не погодившись з зазначеними рішеннями, позивачем була подана скарга до Державної податкової служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги №3014/0/61-12/10-2115 від 04.10.2012 року податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 вказаного кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового Кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, судам належить з'ясовувати, зокрема такі обставини, як рух активів в процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Майстер-ЗБК-Україна» та ТОВ «Енергія-Еко» був укладений договір №Ц2302 від 23.02.2011 року та додаткова угода від 24.02.2011 року купівлі-продажу цементу.

ТОВ «Енаргія-Еко» отримувала цемент за договором купівлі- продажу №23/02 від 23.02.2011 року від ТОВ «Полімер-Груп».

ТОВ «Полімер-Груп» отримувало цемент від ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» за договором №64 від 01.01.2011 року.

ТОВ «Майстер-ЗБК-Україна» отримувало від ТОВ «Енергія-Еко» цемент за видатковими накладними, розраховувалось, отримувало податкові накладні та відображало в документах складського обліку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом не приймаються твердження представника відповідача, стосовно того, що є непідтвердженим факт транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Енергія-Еко» саме позивачу,так як у всіх товарно-транспортних накладних та залізничних накладних відсутнє найменування позивача, як вантажоодержувача, з огляду на наступне.

В судовому засіданні було з'ясовано, що товар (цемент) доставлявся на залізничному транспорті та автомобільним транспортом. З досліджених в судовому засіданні товарно-транспортних накладних, вантажовідправником зазначено ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», вантажоодержувачем вказане підприємство ТОВ «Полімер-Груп», а пункт розвантаження зазначений, як м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська,7, яка являється юридичною та фактичною адресою саме підприємства позивача та зазначена в ЄДРПОУ. Отже, вантаж приходив на адресу безпосередньо позивача, та не потребував додаткового транспортування.

З досліджених в судовому засіданні залізничних накладних відправником зазначено ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», а отримувачем ТОВ «Полімер-Груп», станція і залізниця призначення - Самаровка, Придніпровська ж/д.

В матеріалах справи наявні копії договорів між ТОВ «Металобази Комплекс» , ТОВ «Майстер-ЗБК-Україна» та станцією Самарівка ДП «Придніпровська залізниця», між ТОВ «Металобази Комплекс» та ДП «Придніпровська залізниця» про подачу та збирання вагонів, між ТОВ «Металобази Комплекс» та ДП «Придніпровська залізниця» на організацію перевезень вантажу, які підтверджують доводи позивача, стосовно того, що вагони доставлялись по під'їзній колії безпосередньо позивачу де власними ресурсами розвантажувались, та не потребували додаткового перевезення від ТОВ «Полімер-Груп» до ТОВ «Енергія-Еко», від ТОВ «Енергія-Еко» до позивача.

Передача товарно-матеріальних цінностей (цементу) від ТОВ «Полімер-Груп» до ТОВ «Енергія-Еко» підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Передача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Енергія-Еко» до ТОВ «Майстер-ЗБК-Україна» підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Товарно-матеріальні цінності (цемент) були прийняті на склад підприємства позивача, що підтверджено копіями з книг складського обліку.

Судом встановлено, що первинні документи складені у відповідності до вимог законодавства України, мають всі необхідні реквізити та підписи уповноважених осіб.

Судом також встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності використовувались у господарській діяльності позивача, оскільки позивачем здійснюється діяльність з виробництва готових для використання бетонних сумішей, виробництво виробів з бетону для будівництва, оптова торгівля будівельними матеріалами, будівництво будівель, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також не заперечується і відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій та відповідно товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер-ЗБК-Україна» правомірно включено до складу податкового кредиту вартість придбаних товарів.

Позивачем надані суду докази реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Енергія-Еко» та ТОВ «Майстер-ЗБК-Україна», а саме щодо фактичного отримання товару, що у свою чергу свідчить про помилковість висновків податкового органу щодо заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер-ЗБК-Україна» податку на додану вартість у лютому, березні 2011 року на суму 295 166,34 грн.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд вважає, що податковим органом не доведено правильність власних висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення. Позивачем, в свою чергу, доведено реальність здійснених правочинів та підтверджено належними доказами, а відтак позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-ЗБК-Україна» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби №0104102301 від 20.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер ЗБК Україна» сплачений судовий збір у розмірі 2 146,00грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 14.01.2013 року.

Суддя С.І. Озерянська