Постанова № 28644054, 15.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.13 Справа № 5010/29/2012-16/1-18/45

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», м.Харків №92621 від 19.11.2012 року (вх.784 від 05.12.2012 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2012 р.

у справі № 5010/29/2012-16/1-18/45

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м.Харків

до відповідача-1 Приватного підприємства фірми "Спіка", м.Івано-Франківськ

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЛЕВ-ІНВЕСТ", м. Івано-

Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відкрите акціонерне товариство "Прикарпатагробуд", м.Івано-Франківськ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 06.09.11р.

за участю представників:

від позивача: Кульбій-Кухар Ю.В. (довіреність №13-801/11д від 11.11.2011 року);

від відповідача-1: Дмитренко С.Г. (довіреність б/н від 10.02.2011 року);

від відповідача-2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2012р., суддя Калашник В.О., позов ПАТ «Мегабанк» було задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 06.09.11р., укладений між ПП фірма "Спіка" та ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012р. вищевказане рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові ПАТ «Мегабанк» відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2012р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012р. у справі №5010/29/2012-16/1 - скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2012р. у справі №5010/29/2012-16/1-18/45 (суддя Гриняк Б.П.) в позові Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до Приватного підприємства фірми "Спіка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11р. відмовлено.

Позивач - ПАТ «Мегабанк» із постановленим рішенням не погодилось та подало апеляційну скаргу, і якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, оскільки вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому, покликається на укладені із відповідачем-1 наступні договори: Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №ГД-04/2008 від 23.07.2008 року, кредитний договір №04/2008 від 23.07.2008 року, кредитний договір №04/2009 від 25.05.2009 року, кредитний договір №03/2009 від 25.05.2009 року, а зокрема на п.6.3 зазначених кредитних договорів та вважає, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11р., укладений між ПП фірма "Спіка" та ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" є таким, що порушує законні права та інтереси ПАТ «Мегабанк», а також суперечить приписам чинного законодавства, зокрема, ст. ст.79, 165 Господарського кодексу України, ст. ст.203, 627 Цивільного кодексу України, а відтак повинен бути визнаний судом недійсним.

Відповідач-1 - ПП фірма «Спіка» заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, зокрема, що укладений між ПП фірма "Спіка" та ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" договір не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, відповідає вимогам чинного законодавства, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а особи які його вчинили мають необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідач-2 та третя особа правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

З підстав, визначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року розгляд даної справи відкладався.

Відповідач-2 та третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином про час і місце розгляду даної справи повідомлялись. При цьому, зважаючи, на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності їх уповноважених представників та постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Представники позивача та відповідача-1 в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2012 року у справі №5010/29/2012-16/1-18/45 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 05 вересня 2011 року, між ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" та ПП фірма "Спіка" був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Б48/1.

Відповідно до умов укладеного договору, ПП фірма "Спіка" взяло на себе зобов'язання оплатити цінні папери (прості іменні акції) в кількості 6 000 штук на загальну суму 30 030 000,00 грн., (емітент цінних паперів ПАТ "ЗНКВКІФ "Інвестиції плюс", код ЄДРПОУ 35043708).

ПАТ "Мегабанк", звернулося з позовом до ПП фірми "Спіка" та ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11р., укладеного між відповідачами у даній справі.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.2011р., ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" передало цінні папери (прості іменні акції) в кількості 6 000 штук ПП фірма "Спіка", що підтверджується випискою зберігача ТОВ «Онікс-ІВА» від 13.10.2011р. про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №100049 який належить ТОВ «Кулев-Інвест». 07.09.2011р. акції ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» були списані з рахунку продавця на рахунок покупця. Дані обставини встановлені рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011р. по справі №5010/2184/2011-13/64.

Згідно з приписами статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" іменні цінні папери, випущені в документарній формі, передаються в порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Тому, колегія суддів вважає необґрунтованим покликання позивача на порушення сторонами при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу вимог частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто укладення відповідачами фіктивного правочину, оскільки характерною ознакою фіктивного правочину, в розумінні ст.234 Цивільного кодексу України, є відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які обумовлювалися у цьому правочині, а саме має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочини, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, припинення або іншу відозміну цивільних правовідносин.

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9.

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення у даній справі, Вищий господарський суд в постанові від 12.07.2012р. (а.с.172) у даній справі зазначив, що оскільки на виконання оспорюваного Договору були здійснені дії, які підтверджуються випискою про операції з цінними паперами, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що оспорюваний Договір не є фіктивним.

Наведене спростовує доводи апелянта про фіктивність спірного договору, а відтак договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.2011р., укладений між між ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" та ПП фірма "Спіка" не є фіктивним.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, зазначеною статтею не встановлено заборони на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, а унормовано порядок здійснення розрахунків суб'єктами господарювання за придбані цінні папери, а саме після сплати податків та відсотків за банківський кредит.

Статтею 79 Господарського кодексу України передбачено зокрема, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування.

Таким чином, уклавши спірний договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.2011р. та згідно із випискою зберігача ТОВ «Онікс-ІВА» від 13.10.2011р. про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №100049 який належить ТОВ «Кулев-Інвест», 07.09.2011р. відповідач-1 набув у власність акції ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс», які в силу ч.1 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» надають останньому право на отримання частини прибутку ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна зазначеного акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління цим акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом. Наведене також не суперечить п.6.3 кредитних договорів, укладених відповідачем-1 із позивачем та відповідає приписам ст.627 Цивільного кодексу України.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими та передчасними твердження позивача про те, що дії відповідача-1 щодо укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів не спрямовані на отримання прибутку. При цьому, покликання апелянта на фінансову звітність ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» за 2010 рік наведеного не спростовують та не підтверджуються належними доказами у справі. Долучена до матеріалів позовної заяви річна фінансова звітність Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиції плюс» (код ЄДРПОУ 35043708) за 2010 рік не розцінюється як належний доказ, що підтверджує зазначені доводи апелянта, оскільки відсутні підписи уповноважених осіб, відповідальних за відомості відображені в такій звітності, відсутня відповідна печатка юридичної особи, а тому, підстави для визнання достовірними даних, відображених у такій звітності відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено невідповідність спірного договору приписам ст. ст. 79, 165 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 укладено кредитні договори № 04/2008 від 23.07.2008р., № 03/2009 від 25.05.2009р. та № 04/2009 від 25.05.2009р.

В забезпечення виконання зобов'язань по вищезазначеним договорам було укладено договора іпотеки № ГД 04/2008-з1 від 23.07.2008р., згідно з яким ПП Фірма «Спіка» передало в іпотеку банку нерухоме майно вартістю 3 845 663,00 грн., № ГД 04/2008-з2 від 23.07.2008р. згідно з яким ВАТ «Прикарпатагробуд», в рахунок забезпечення виконання зобов'язань ПП Фірма «Спіка» за кредитними договорами передало в іпотеку банку нерухоме майно вартістю 24 654 633,00 грн. Крім того 30.04.2010р., в забезпечення виконання зобов'язань по кредитним договорам між Позивачем та ПП «Астарта-Л»було укладено договір поруки № 04/2008-П, згідно якого поручитель поручився перед ПАТ «Мегабанк»за виконання ПП Фірма «Спіка»в повному обсязі всіх його зобов'язань по кредитних договорах.

Наведені обставини встановлені Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011р. у справі № 29/425-10.

Відповідно до п.1.3 договорів іпотеки, за рахунок предмета іпотеки Іпотеко- держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а також відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, відшкодування витрат щодо утримання і збереження предмета іпотеки, відшкодування витрат щодо страхування предмета іпотеки, відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Поряд з цим, колегією досліджено постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року у справі №5010/2409/2011-Б-23/86 про банкрутство приватного підприємства «Спіка». із резолютивної частини якої вбачається, що судом визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до приватного підприємства фірма "Спіка" в загальній сумі 28 124 234,76 грн. та включено їх в реєстр вимог кредиторів приватного підприємства фірма "Спіка" в наступній черговості: 27 547 385,31 грн., як вимоги першої черги, які забезпечені заставою; 576 849,45 грн., як вимоги шостої черги. Також у першу чергу включити суму 1073 грн. судового збору за подання заяви у справі про банкрутство.

Таким чином, вимоги позивача за кредитними договорами, укладеними із відповідачем-1, забезпечені іпотекою та порукою. Докази, що спростовують викладене в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між грошовими зобов'язаннями відповідача-1 за кредитними договорами № 04/2008 від 23.07.2008р., № 03/2009 від 25.05.2009р., № 04/2009 від 25.05.2009 р. та укладенням відповідачами спірного договору купівлі-продажу цінних паперів. При цьому, колегія суддів погоджується, із висновком місцевого господарського суду, що укладаючи спірний договір купівлі-продажу цінних паперів від 05.09.2011р. №Б48/1, відповідачами не порушено жодних прав та інтересів позивача - ПАТ «Мегабанк» та дотримано вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Мегабанк»,м.Харків №92621 від 19.11.2012 року (вх.784 від 05.12.2012 року) відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2012 року у справі №5010/29/2012-16/1-18/45 залишити без змін.

3. Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено: 17.01.2013 року.

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.