Ухвала суду № 28631792, 26.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 р.Справа № 2а-9707/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Костоянс Д.В.

представника відповідача Хоменко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дарина" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-9707/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дарина"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агро-Дарина" (надалі за текстом - ТОВ СП "Агро-Дарина", позивач) звернувся до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Індустріальна МДПІ м. Харкова), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2012 року № 0000722210.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мали значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13.07.2012 року по 19.07.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Класс» за період з 01.10.11 року по 31.10.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.07.2012 року № 1575/22-106/25611489, яким зафіксовані порушення п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 536,67 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 13.08.2012 року № 0000722210, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 537 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належним чином оформленими первинними документами реального характеру господарських операцій з ТОВ «Касс», що стало правомірною підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Порядок визнання та склад витрат платників податку врегульований статтею 138 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) та підтверджені відповідними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, у ІV кварталі 2011 року позивачем були включені до складу витрат суми по придбанню транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Касс».

Так, на відповідь до листа-замовлення від 25.10.2011 року № 618 позивачем отримано від ТОВ «Касс» транспортні послуги по доставці 25.10.2011 року з м. Керч до м. Харкова ланцюгів загальною вагою 2,4 т.

На підтвердження виконання вказаної господарської операції позивачем надано податкову накладну від 26.10.2011 року № 27, акт приймання-передачі виконаних робіт/послуг від 26.10.2011р., довідку №20/2-3872 від 02.08.2012 р. Керченської виправної колонії №126 про підтвердження відвантаження ланцюга вагою 2,4т на автомобілі ГАЗЕЛЬ державний №АА8643 ОМ, рахунок-фактуру №8/9 від 26.10.2011р.

Вартість придбаних транспортно-експедиційних послуг сплачено позивачем безготівковими коштами, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка банку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять відповідних первинних документів, що підтверджують факт відвантаження та переміщення товару, що, зважаючи на специфіку спірних господарських правовідносин, є безумовним та обов'язковим доказом реальності придбання транспортно-експедиційних послуг.

Приписами ч. 1 ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно абз. 28 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни (абз. 10 п. 1 Правил №363).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі листа №618 від 25.10.2011р. було замовлено транспортні послуги по доставці ланцюгів загальною вагою 2,4 т.

Відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

За змістом абз.27 п.1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За приписами п.п. 11.4 п. 11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Отже, відсутність транспортних документів у даному випадку не може підтверджувати виконання та здійснення господарської операції у вигляді транспортні послуги.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено належним чином оформленими первинними документами реального характеру господарських операцій з ТОВ «Касс» та правомірне формування витрат понесених позивачем на придбання транспортно-експедиційних послуг.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дарина" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-9707/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2012 р.